Фанар і Литва: розвал РПЦ триває?
Литовська Церква звернулася до РПЦ із проханням про самоврядний статус, а 21 березня до Литви прибув глава Фанара. Що означає цей візит і чого чекати далі?
21 березня 2023 року патріарх Варфоломій прибув до Литви з візитом. Напередодні на сайті Литовської Православної Архієпископії з'явився лист митрополита Литовського Інокентія, в якому той «висловив знак поваги до високого сану Глави Константинопольського патріархату». Згодом стало відомо, що Варфоломій планує зустріч із православним духовенством Литви. Не важко здогадатися, що головною метою цього візиту є відокремлення Литовської Церкви від РПЦ та перепідпорядкування її Фанару. Тим більше що з главою Фанара прибув і головний виконавець історії з Томосом ПЦУ митрополит Халкідонський Еммануїл.
Значить, будуть «домовлятися». Не без допомоги влади, звісно. Фанаріоти взагалі не діють, якщо влада країни не на їхньому боці. Саме тому відразу після прибуття Фанар та Литва підписали угоду про співпрацю.
Схема підпорядкування
Схема «роботи» фанаріотів проста. Спочатку «західні партнери» Фанара відстоюють «релігійні свободи» в окремо взятій країні та обробляють політиків. Ті раптом починають дуже цікавитися церковними питаннями, а найінтенсивніше – питанням юрисдикції.
Потім ієрархів Церкви звинувачують у відсутності патріотизму, у підтримці ідеології «руського миру» та у роботі на країну-агресора. Їм загрожують захопленням святинь, депортацією, обмеженням у правах, забороною Церкви.
Ієрархи виправдовуються та погоджуються на певні компроміси. Проте жодні компроміси та докази чесності не діють. Тому що завдання у політиків інше – досягти не компромісів, а дискредитації Церкви.
Якийсь час скрупульозно і методично створюється «потрібна» громадська думка, що Церква є ворогом, і їй не місце в країні. Далі підключають ЗМІ та радикалів, які буквально «кошмарять» віруючих і духовенство.
Тут же величезну підтримку отримують місцеві розкольники, або ті «патріоти» з канонічного духовенства, які не проти «послужити державним інтересам». Вони з усіх прасок кричать про «проблеми» в Церкві, огульно і бездоказово звинувачують ієрархів Церкви в «неправодумстві», звертаються до спецслужб із закликами «забороняти» та «карати».
Ситуація у релігійній сфері загострюється до краю. І ось, коли ґрунт уже готовий, у схемі з'являється Фанар, який «розрулює» цю ситуацію. Наприклад, Думенко зізнається в цьому безпосередньо, безперечно.
У листі до Архієпископа Охридського Стефана Епіфаній пише, що Фанар отримав відповідальність «від отців» вирішувати «складні питання, що виникають у житті Церкви, і давати рішення, що приносить зцілення від ран, завданих незгодою та поділом».
Що це за отці, які таку відповідальність дали Фанару, незрозуміло. Зате цілком зрозуміло, що всі «проблеми» Фанар вирішує виключно на свою користь. Але кому це цікаво?
Вказана вище схема була досить вдало відпрацьована на прикладі України. Тепер, мабуть, її вирішили застосувати і до інших Церков, які перебувають у спілкуванні з РПЦ або входять до її юрисдикції. Так, подібні процеси зараз відбуваються у Молдові, і ми не здивуємося, якщо через якийсь час патріарх Варфоломій прибуде до Кишинева.
Мета цієї схеми теж зрозуміла – максимально послабити (а ще краще – знищити) РПЦ та підняти Фанар. Очевидно, що священноначалля Руської Церкви сильно сприяє тому, що відбувається, але також очевидно, що Фанар намагається зараз відірвати стільки, скільки зможе проковтнути.
Про ставлення Фанара до Литви
У Литві на даний момент запущено один із останніх етапів описаної схеми. Там уже ніхто не зважає на думку Церкви, і главу Фанара запрошує до країни уряд, а не церковні ієрархи. Так було в Україні, так відбувається й у Литві.
Наприклад, Варфоломія запросила прем'єр-міністр Литви, а в аеропорту його зустрічав заступник глави МЗС Литви.
Відразу після прибуття патріарх Варфоломій і влада Литви підписали угоду про співпрацю. За словами литовського прем'єра, ця угода є основою для створення паралельної структури в країні. Подібну угоду, як ми пам'ятаємо, свого часу підписувала і українська влада. Що з цієї «співпраці» вийшло – ми всі бачимо зараз.
У свою чергу владика Інокентій, ймовірно, обрав позицію очікування. Він не хоче вступати в прямий конфлікт з Варфоломієм (знову ж таки, через не дуже хороші стосунки з владою, які сильно ускладнилися останнім часом), і, водночас, не хоче надто тісно спілкуватися з ним. Він не може повністю проігнорувати цей візит, але також не може вітати його з радістю. Саме з цієї причини владика Інокентій у своєму листі наголосив, що поважає не патріарха Варфоломія особисто, а висловлює повагу щодо його «високого сану».
А ось чи поважає Варфоломій Литовську Церкву? Ні. Він уже дивиться на неї, як на свою вотчину. Наприклад, нещодавно він «відновив» у священному сані кліриків, раніше заборонених Синодом Литовської Архієпископії.
Литовська Церква не визнала рішення Фанара, оскільки «виверження зі священного сану є не дисциплінарним, а містичним актом», а він, у свою чергу, «остаточний і безповоротний».
Але що Фанару до церковних канонів і позиції тієї Церкви, яку фанаріоти вирішили підім'яти під себе? Тим більше, якщо їх підтримує влада, яка забезпечить знищення самої Церкви і закриє роти «незгодним».
Томос чи акт про самоврядування?
Водночас, усередині самої Литовської Церкви є дуже сильний рух за незалежність від РПЦ. Але в Церкві Литви майже немає прихильників потрапити у залежність від Фанара.
І тут дуже багато залежить від того, хто зробить перший крок. Ще у травні минулого року митрополит Віленський і Литовський Інокентій звернувся до Московського Патріархату з проханням надати Литовській Православній Церкві статусу самостійності. Сталося це після того, як кілька священнослужителів ініціювали відокремлення Литовської Православної Церкви від Московського Патріархату.
Кілька днів тому митрополит Інокентій повідомив, що РПЦ розгляне прохання Церкви Литви про самоврядний статус: «Зроблено ще один крок до набуття Литовською Православною Церквою канонічного статусу самоврядної Церкви. У четвер, 16 березня, на засіданні Святішого Синоду в московському Даниловому монастирі було ухвалено рішення направити звернення митрополита Віленського і Литовського Інокентія щодо надання Віленсько-Литовській єпархії статусу Самоврядної Церкви на розгляд Архієрейського Собору».
Не автокефалія, але все-таки
А от Варфоломій може запропонувати Томос – такий самий, як він запропонував ПЦУ. Томос, де чітко буде прописана залежність Литовської Церкви від Константинопольського патріархату. З усіма витікаючими – неможливістю відкривати приходи поза межами Литви, зі здобуттям мира від Фанара та з обов'язковим узгодженням усіх своїх дій. Зрозуміло, що саме такий варіант «незалежності» від Москви будуть продавлювати литовські політики. Те, що цей варіант можна сміливо називати «стамбульською кабалою», їх не цікавить, оскільки їм не цікава Церква.
Що ж обере митрополит Інокентій?
Важко судити. Тому що ми не знаємо всього, що відбувається у Литві, а можемо лише здогадуватись. Швидше за все, владика вирішив діяти максимально обережно і чекатиме на рішення Архієрейського Собору РПЦ.
Питання, чи дадуть йому час? Приклад України говорить, що ні.
