«Лавра – наш дім, із власної волі ми її не покинемо»
Інтерв'ю з митрополитом Павлом: чому почорніли хрести на Трапезному, в чому не правий Патріарх Кирил, чи можливий діалог із ПЦУ й що станеться з Лаврою.
10 березня 2023 року Мінкульт оголосив, що комісія знайшла у діяльності Києво-Печерської лаври УПЦ якісь «порушення», і держава розриває з монастирем договір про користування культовими приміщеннями. За фактом, влада виганяє УПЦ із Лаври. Кореспондент СПЖ зустрівся із намісником монастиря митрополитом Павлом.
«Не дозволю тупцюватись по моєму серцю»
– Братію монастиря поставили перед фактом, що до 29 березня УПЦ має залишити територію Києво-Печерської лаври, заявивши, що якась комісія виявила якісь порушення. Що це за порушення та чи згодні ви з ними?
– Я не згоден із цими звинуваченнями. Адже коли реставрувалася Лавра, ми отримували від музею та міністерства культури усі погодження. Змінилося при мені вже 6 президентів, хтось ще прийде. Ми що, маємо підлаштовуватися під кожну владу? Ми − діти Христові, ми − Церква Христова. Ми за свою країну, я за свою країну. Я проти війни, але я не дозволю тупцюватись по моєму серцю, вірі та істинному Богу.
А те, що сьогодні відбувалося (робота комісії від заповідника, – Ред), ви були свідком. Ніхто мені не сказав, що вони йдуть, не дали списку, хто буде у цій комісії. Я маю відчуття, що у Ткаченка залишилися на мене особисті образи ще з часу, коли я з ним розмовляв про продукцію проти нашої Церкви телеканалу «1+1». І сьогодні я не проти комісії, будь ласка. Але ходити щось видивлятись, щоб чинити потім провокації… Нехай у свої серця подивляться.
Лавра була, є і буде в Україні чернечим центром.
Не знаю, наскільки це правда, але мені казали, що нинішні дії проти Лаври – це бажання влади зробити подарунок Варфоломію, подарувати Туреччині нашу святиню. Тому зараз усі й кричать, що Лавра нібито московська. Адже Москва не має сюди жодного відношення. Я ось дивився діалог Ткаченка та журналіста «ТСН», де через слово нас називали «московським патріархатом». І хочу запитати – де вони в документах знайшли слова «московська патріархія»? Тільки за одну цю брехню вже треба судити міністра та журналіста, притягати до відповідальності. Адже люди дивляться й гадають: «Так, справді Московський патріархат». Бо сказав міністр культури.
На жаль, ми не маємо міністра культури. Є лише міністр безкультурності, бо я знаю багатьох вже міністрів культури. Ступка був, Богуцький був, усіх уже не пам'ятаю, але зараз таке діється, що до культури не має жодного стосунку.
– Як відреагувала братія монастиря на рішення влади?
– Вся братія налаштована на те, щоб із власної волі монастир не залишити. Ми прийшли сюди 1988 року, є ще ченці, які пам'ятають ті часи. До 1994 року тут були руїни. Те, що пишуть, що я зруйнував ворота... Мабуть, вони хочуть повернути той стан Лаври, який був до того, як до монастиря повернулася молитва. Адже вони мають радіти, що є люди, які щось роблять. Сьогодні, бачите, навіть на Трапезному потемніли хрести після «богослужінь» деяких «великих» горе-українців. Тому, якщо там «служить» людина, ніким не висвячена, це ніяк інакше, як блюзнірством, не назвеш.
Хрести на Трапезному: кінець 2022 року та березень 2023. Фото: ФБ-сторінка Івана Микуляка
Адже все це відбувається, коли на нашу країну напав ворог. І ми молимося, щоб Господь зберіг цілісність України, її кордонів.
– Де діятиме монастир, якщо влада все ж таки силою вижене ченців із Лаври?
– Я сподіваюся, що цього не станеться. Якщо нас вбиватимуть… Це ж онуки «великих вождів»: Леніна, Троцького, Сталіна, Хрущова. Ми стоятимемо до останнього, але якщо нас викинуть, нехай дивиться весь світ. Ми щодня говоритимемо про те, що відбувається навколо монастиря. Тому що провокації можливі щодня. Чому я сьогодні вимагав документи у комісії? Тому що Ткаченко сказав, що будуть представники СБУ, МВС. Але їх нема. Я за роботу комісії, але звідки я можу знати, що це за люди? Я чекав, що все ж таки в. о. директора музею зателефонує, попередить. Ніхто нічого не зробив. Як це можна прийти? Я ж теж не стороння людина. Санкції. Ну, ви ж їх наклали ні за що, ні про що. Не здивуюсь, якщо ще позбавлять громадянства. Мене нічим нині не здивувати. Може, це прийшли якісь сепаратисти, а потім звинуватять мене, що я з ними спілкуюсь. Приходячи на перевірку, вони мають подати всі свої документи.
Робота у лаврі "комісії Мінкульту". Фото: ФБ-сторінка митрополита Варсонофія
З Епіфанієм буде те саме, що з Філаретом
− Чи розраховуєте ви на те, що парафіяни УПЦ фізично захищатимуть Лавру?
− Люди, наші парафіяни, відстоюватимуть нашу Лавру. Я їх не закликаю, та вони самі приходять.
– А чи можливе силове захоплення Лаври?
– Сьогодні все можливе. Я сьогодні хочу подякувати МВС за їхні дії (у день Собору преподобних Печерських, – Ред.), бо раніше було дуже багато усіляких провокацій, деякі особи стикали людей, перевірки усілякі влаштовували. Але цього разу добре, спокійно. Тому я дуже вдячний міністру МВС. Але я маю ще одне прохання – щоб менше влазили у справи Церкви.
Ось приходять до мене деякі представники влади і кажуть: «Об'єднайтесь із Епіфанієм». Що тут сказати? З ким нам об'єднуватися? Нехай Думенко спочатку отримає законну хіротонію... Адже я, наприклад, не одягаю патріарший куколь, бо це буде просто виїзний цирк. І ще.
Раніше нас закликали об'єднуватися з Філаретом. Тепер про нього всі забули. Прийде час, і з Епіфанієм буде те саме.
Ми робимо все для спасіння душі, для миру, для благополуччя в Україні, незалежно від національності, від віросповідання та політичних поглядів. А ті, хто нам щось пропонує, роблять усе, щоби покласти ворожнечу між людьми. Цього не треба робити.
Для Патріарха всієї Русі мають бути однаково важливі й Україна, й Росія, й Білорусь
– Володимир Зеленський заявив, що Україна не дозволить Росії, цитую: «руйнувати українські Лаври та красти з них будь-які цінності». Очевидно, йдеться про Києво-Печерську лавру. Це що, якесь послання для УПЦ?
– Те, що Президент сказав, з одного боку, правильно. Але проблема в тому, що ми до Росії не маємо жодного відношення, ніхто не командує. Я не маю нічого спільного із Московською патріархією. Так, спілкуюся, і спілкуватимуся з друзями, єпископами, священниками, ми єдине ціле. Так само, як я спілкуюся з Патріархом Феофілом (Єрусалимська Православна Церква, – Ред), як ми спілкуємося з іншими Помісними Церквами…
Але у нас є Предстоятель Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій.
Є деякі моменти, які були сказані Патріархом (Кирилом, – Ред.)… Він говорив їх для свого народу, а ми (УПЦ, – Ред.) говоримо на захист свого народу. І за богослужіннями немає поминань, бо ми не погоджуємося з тим, що було в деяких моментах сказано Предстоятелем РПЦ.
Для Патріарха всієї Русі мають бути однаково важливими і Україна, і Росія, і Білорусь.
Якщо він Патріарх для всіх, то мав знайти інші слова, дати наказ і для українських воїнів, для українського народу.
– У свято Собору преподобних отців Києво-Печерських влада знову не пустила парафіян у Верхню лавру, до Успенського звезли з регіонів кілька автобусів прихильників ПЦУ. В Нижній лаврі зібралися просто неба в холод і сніг тисячі вірян УПЦ. І кількість їх була незрівнянно більша, ніж у Епіфанія. Про що це каже?
– Що люди знають свого пастиря і чують голос та йдуть за ним. Ми служили на вулиці, бо знали, що буде багато людей. Лише одних причасників було 1860. А загалом у Лаврі у День Собору преподобних отців у нас було 8 літургій. Усі храми переповнені людьми. І я не сумніваюся, що, якби ми мали змогу служити у Трапезному та Успенському, вони теж були б заповнені.
Літургія у Києво-Печерській лаврі у День Собору преподобних отців Києво-Печерських. Фото: Lavra.ua
Але такої нагоди нам не дали, запустили туди Епіфанія. Що тут сказати. Ми ж не йдемо до храмів ПЦУ, не захоплюємо їх. Це просто не по-християнськи. Тому вони (керівництво ПЦУ, – Ред.) для мене навіть не існують. Як люди – так, але як священство… Ну, про що я можу з ними говорити? Я священник, законно висвячений, з 1972 пережив безліч проблем.
Пам'ятаю, як при СРСР «діти великого вождя» ловили людей, не допускаючи їх до храмів. Сьогодні вже їхні онуки роблять те саме. Але Бог не в силі, Бог у правді.
− Яка ситуація з кримінальною справою, відкритою проти Вас? Чи готове слідство передавати справу до суду, чи вони вже усвідомили всю абсурдність цієї витівки?
– Я не хотів би ні з ким позиватися, віддаю все на Суд Божий. Я ніколи не обстоював своїх якихось меркантильних інтересів. Судять, ну хай судять. Потрібно мені постраждати, ну що ж, така воля Божа.
− А яка ситуація з санкціями, які ввели проти Вас?
– Я так і не зрозумів, за що на мене, громадянина України, наклали ці санкції. У мене є бізнес, чи що? Там він (Ткаченко, – Ред.) говорить про торгові ряди у Лаврі. Так, це життя монастиря. Люди приходять, екскурсії проводять, ми повинні хоч якусь булочку їм запропонувати, але ж треба все це звідкись брати. Потрібно заплатити за світло, за воду, за все ми платимо. У Римі та інших містах, у святинях католицької Церкви є цілі павільйони: одяг, інші речі продаються для віруючих людей.
Якщо почитати формулювання цих санкцій, то вони взагалі виглядають дуже дивно. «Щоб мої кораблі та літаки не заходили чи не залітали на територію України». Чим вони думають у РНБО? Ну якби вони написали, що я погано молюся, згоден. Може, десь посту не так дотримуюсь, я згоден. Але ж які літаки, які кораблі?
Мені нема чого тут боятися, що мені ці їхні санкції? Я все одно житиму лише до того часу, поки Господь дає мені дух життя.
Ось лише одне запитання. Де їхні діти, де їхні онуки? Данилова та інших. Борються за країну за кордоном? А я тут. Тут народився, тут живу та помру. Якщо б'є Росія, вона не вибирає, вона і мене сьогодні може вдарити. Але я не втечу від своєї пастви, від свого народу. Тому не треба на нас вішати ярлики. Ось подивіться, коли піде їхня влада, хоч один тут залишиться? Я вже бачив таких розумних. А я залишаюся тут, мені нема чого втрачати, я нічого не боюся, я залишаюся зі своїм народом. І навіть якщо доведеться постраждати від ворожої кулі, та й що? Тут свої вбивають, не говорячи вже про ворогів.
– Якими будуть подальші дії монастиря? Чи будуть судові позови?
– Ми збираємо юридичний відділ. На сьогодні я б притягнув міністра та журналіста до кримінальної відповідальності за слова «Московський патріархат» стосовно нас. Адже вони читати вміють? То хай візьмуть Статут УПЦ і уважно прочитають.
− Останнє запитання. Що буде з Лаврою?
– Лавра – це наша святиня, наш дім, із власної волі ми її не покинемо.
