Знищення УПЦ як технологія знищення України
У День Соборності Зеленський сказав, що без єдності незалежність буде втрачено. І водночас влада знищує УПЦ із мільйонами людей. Ніхто не бачить протиріч?
Одна з найголовніших тез влади, ПЦУ та так званих патріотів про Українську Православну Церкву – це нібито її належність до Москви. УПЦ навмисне називають «московським патріархатом», а то й «російською церквою». Мета цього очевидна – представити УПЦ ворогом та викликати до неї ненависть українців.
Щоб підігріти цю ненависть, «патріоти» та влада нерідко звинувачують УПЦ, ніби там служать російською мовою. Часто це робиться, щоб виправдати захоплення, як це було, наприклад, у випадку з храмом Іова Почаївського в Дрогобичі.
І це при тому, що в УПЦ ніколи не служили і не служать російською мовою. Церковнослов'янською – так, українською – так, румунською – так. Але не російською. На відміну від структури Сергія Думенка.
Подивімося на «богослужіння» «єпископа» ПЦУ в кафедральному соборі звільненого Херсона. Ви будете здивовані, але майже вся служба Херсонського єпископа ПЦУ Даміана Замораєва триває російською. Більше того, поминає Даміан Епіфанія як «великого господина», тобто чітко за московською традицією.
Чи чули ми про візити до Даміана Замораєва Служби безпеки України? Можливо, є гнівні викриття від влади та ЗМІ у пропаганді «руского міра»? Не чули. Адже так само, російською, тут служили й рік тому, й два, і ще раніше. Про це мовчать ТСНи, 5 канали та 95 квартали. Натомість вони розпалюють ненависть проти УПЦ.
І якщо в ПЦУ хочуть служити російською – нехай служать, нічого поганого в цьому немає. А є погане в лицемірстві та брехні. У тому, що в Думенка, у влади та ЗМІ ведуть проти вірян УПЦ гру на знищення, просто відмовляють їм у праві бути українцями та українською Церквою. Їх називають росіянами, колаборантами, москалями та іншим.
Михайло Подоляк, речник Офісу Президента: «Ми отримали мережу пропагандистського впливу».
Сергій Думенко, керівник ПЦУ: «Священнослужителі Московського патріархату відкрито працюють на Росію».
Лаврські святині у вірян відібрали та віддали Думенку саме тому, що ПЦУ – «українська та патріотична церква», а от УПЦ – ніби «московська» й ворожа.
Михайло Подоляк: «Московська Церква – контроль для Москви над іншим народом. Воно нам потрібне? Ні. Ми маємо свою помісну церкву».
Тобто ходив українець роками до свого храму, молився Богу, і раптом – став ворогом, людиною другого сорту, як казали нацисти, унтерменшем. І це при тому, що має такий самий український паспорт, він сплачує країні податки і навіть захищає Україну на фронті. При тому, що УПЦ найбільше за всі конфесії допомагає і армії, і переселенцям. Лише фінансова допомога ЗСУ наближається до мільйона доларів. Як так?
22 січня в Україні відзначали День Соборності. Президент говорив зворушливі та дуже правильні слова про єдність: «Моя Україна. Наша Україна. Єдина, бо сильна. Сильна, бо єдина».
І поки Зеленський говорить про єдність усіх українців, величезну їх частину цькують, переслідують та відбирають їхні святині. Відбирають нахабно та цинічно. Невже ніхто не бачить тут протиріччя, чи не бачить проблеми? Про яку соборність, про яку єдність мова?
Заступник голови ВЗЦЗ протоієрей Миколай Данилевич прямо говорить, що між пафосними промовами та реальною дійсністю в країні – величезна різниця.
Протоієрей Миколай Данилевич: «Хіба все, що відбувається навколо нашої Церкви, всі ці спроби її заборони, шельмування, чи це сприяє єдності та соборності? Це питання риторичне. Тому День Соборності – це нагадування, що 364 дні ми говоримо одне, а один день у році ми повинні говорити, що ми єдині. Ну де ж ми єдині? Ми хочемо бути єдиними. І знаєте, я, як один із спікерів Церкви, утомився за ці роки, особливо з 2014 року, доводити, що я українець, що я такий самий громадянин. Що ми так само страждаємо, що ми воюємо. Що мій брат, може, хтось читав, захисник "Азовсталі" та Маріуполя. І не лише в мене.
Розумієте, ти постійно маєш доводити, що не верблюд. І це неправильно. Нас викреслюють, хочуть викреслити загалом із українського суспільства. Доходить до того, що нас асоціюють із росіянами. "Ось, Верхню лавру забрали, а в Нижній ще залишилися росіяни", − пишуть. Розсувають ці вікна Овертона. Але який я росіянин? Ну я раз, десять, двадцять, тридцять разів сказав, що я українець, що ми – Українська Православна Церква. Ні, ви москалі. І спеціально це робиться. Чи сприяє це єдності? Безперечно, ні. А сьогодні Президент зробив чудове звернення. І він, до речі, сказав, що якщо не досягти справжньої єдності, то незалежність буде втрачено.Тому я зараз говорю не лише як священник, а як громадянин, який переживає за долю Церкви. Мені здається, якщо я це розумію, хіба я такий розумний один? Чи інші люди цього не розуміють?».
Звісно, це розуміють усі. Але порядок денний у країні зараз такий, що говорити про це не в тренді. А в тренді зараз ура-патріотизм порошенківського розливу.
Арестович так прямо говорить, що практика поділу українців – це порошенківська політтехнологія, причому дуже нерозумна для країни.
Олексій Арестович, ексспікер глави Офісу Президента: «П'ємонська ідеологія, яку підняла на прапор окрема політична сила (не будемо показувати пальцем в автора "армії-мови-віри"), це політтехнологія та частина культурної політики, яка полягає в тому, що одні українці − погані, гірші за інших. І вони мають бути або перевиховані, або викинуті за межі країни».
І застосування цієї технології проти вірян УПЦ, їхнє цькування – тактика ідіотів.
Олексій Арестович: «Що, загально записати мільйонів шість православних наших громадян у "російські агенти" та сволочі, які туди ходять (в УПЦ, – Ред.)? Хоча там є люди, які й слова російською мовою сказати не можуть. І що, всі – вороги, усі агенти Росії? То ми хочемо бути нормальною державою, чи хочемо бути ідіотами для дуже примітивної технології розколу? І це технологія, це навіть не культурна політика. Все дуже просто: або ми чинимо як розумні люди, або як ідіоти. Поки що ми чинимо як ідіоти».
І з Арестовичем тут важко не погодитись. Але що зрештою? Репресії проти мільйонів вірян УПЦ – це очевидна політтехнологія, де одну групу людей цькують та переслідують з певними цілями. Політтехнологія, розпочата Порошенком. Її вигодонабувачі очевидні – це ПЦУ та уніати. Вони вже зараз, як шакали, ділять майно УПЦ. Думенко наклав руки на Києво-Печерську лавру, а за Почаївську у них намічається бій.
Сергій Думенко, голова ПЦУ: «Зараз ми закріпимося в Києво-Печерській лаврі, а потім, звісно, постане питання і про Почаївську лавру».
Святослав Шевчук, голова УГКЦ: «Ті, хто прийматиме рішення кому надавати дозвіл на богослужіння, повинні враховувати, що Почаївська лавра має історичне відношення до нашої Церкви».
Але чим це закінчиться для країни? Навіть якщо в УПЦ відберуть усі її храми та святині, що робити з людьми?
О. Миколай Данилевич: «От ми, дасть Бог, переможемо, але разом із тим заборонимо Церкву, заженемо УПЦ у підпіллі. Хтось піде туди, хтось сюди. Хіба це буде справжня єдність? Це буде конфлікт, закладений на роки».
А ось слова Арестовича про ставлення в країні до російськомовних українців. Такими ж вигнанцями роблять в Україні й вірян УПЦ. До чого це може призвести?
Олексій Арестович: «Він дістає свій український паспорт, згадує двоюрідного брата, який загинув під Бахмутом, будучи російськомовним солдатом ЗСУ, і каже: та пішла вона на х*р, ця країна, з такими подачами. Тому що Україна поводиться зі своїми власними громадянами як повні мудаки. Оце й усе. І якщо ми будемо розумними людьми, ми змінимо цю політику. А якщо не будемо...».
Усі розуміють, що ПЦУ й уніати зараз під шумок війни намагаються розправитися з «конкурентом» та роздерибанити його майно. А влада їх у цьому підтримує. Але як це вплине на українське суспільство, за яке вони на словах так сильно переживають?
Цькування мільйонів українців за жодних обставин не може зробити Україну сильнішою, це лише її послабить. Про це свідчить елементарна логіка. Про це сказано і в Євангелії. «Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються» (Мв. 12:25).
Церкву Христову можна заборонити, загнати в підпілля. Але знищити її не можна, вона житиме за будь-яких обставин, доведено історією. А ось що буде з країною, яка нищить Церкву та ламає через коліно мільйони своїх громадян, – пекуче питання.
