Зеленський – новий творець «єдиної помісної»?
В Офісі Президента оголосили, що влада має намір створити в Україні «єдину помісну Церкву». Такий збіг, що це зроблено за рік до президентських виборів. Усе, як у Порошенка 5 років тому.
Влада в Україні вирішила вкотре створити «єдину помісну». Слідом за Ющенком та Порошенком, про подібні амбіції заявили у Зеленського. Радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк видав цілу програму, в якій розповів про плани держави у церковній сфері. Оскільки Подоляк по суті – штатний речник влади, можна вважати, що він озвучує її офіційну позицію.
Теза перша: в Україні залишиться лише одна, правильна, православна конфесія
Михайло Подоляк: «Ми закінчимо епоху двоцерковності. У нас не буде двох церков. Ми матимемо єдину помісну церкву. Православну».
За своєю суттю думка вірна. Але озвучувати її можуть священнослужителі або віряни Церкви, але ніяк не держава. Залишити одну конфесію – значить знищити іншу. А це вже дискримінація та свавілля. У Конституції України чітко зазначено, що Церква відокремлена від держави, до того ж цитуємо: «ніяка релігія не може бути визнана державою як обов'язкова». А знищення інших конфесій на користь якоїсь однієї – саме нав'язування обов'язкової релігії. Тому наміри влади про «єдину помісну» прямо суперечать Конституції, а тому – антизаконні.
Теза друга: УПЦ – ворожа Церква
Михайло Подоляк: «Є українська церква, все, крапка. І є пропагандистський інститут, під будь-якою назвою, в даному випадку – УПЦ, який працює на цінності, наголошую, цінності іншої країни».
Хіба хтось міг подумати, що у ХХІ столітті представник влади може ось так очевидно говорити неправду про Церкву? Займатися розпалюванням релігійної ненависті? Які є заяви, рішення чи документи Української Православної Церкви, де пропагувалися б цінності іншої країни? Жодних. І сам Подоляк про це чудово знає.
Теза третя: служби мають бути лише державною мовою
Михайло Подоляк: «У нас Києво-Печерська лавра має бути українською у повному обсязі. Богослужіння повинні йти нашою, українською мовою. Це є ключовими, основними елементами».
Це так дико, що навіть дивно коментувати. Влада вказуватиме вірянам, якою мовою їм молитися? Серйозно? Тобто більше тисячі років на нашій землі молилися «неправильною», церковно-слов'янською мовою, а тепер почнуть – «правильною», українською? Що ж, тоді, мабуть, державною мовою повинні молитися всі, а не тільки православні? Наприклад, українські юдеї чи мусульмани. Чи почуємо ми від влади до них такі самі вимоги?
Теза четверта: УПЦ – це РПЦ, а її віряни підтримують ворога.
Михайло Подоляк: «Російська церква має називатися російською. Якщо ти під час війни ходиш до російської церкви, я наголошую, не УПЦ МП, а саме російської православної церкви, то тоді ти маєш собі сказати – чи готовий ти підтримувати армію іншої країни, яка вбиває та ґвалтує твоїх дітей».
В УПЦ вже втомилися повторювати, що мають повністю незалежний статус, але зараз абсолютно всі представники влади, не кажучи вже про ЗМІ, завзято називають її московським патріархатом, або російською церквою.
І всі чудово розуміють, що робиться це навмисне, щоб пов'язати Церкву з ворогом, максимально її дискредитувати в очах людей, а потім – знищити.
І можна довго сперечатися зі спікером Офісу Президента та розповідати, що сьогодні УПЦ до Руської Церкви не має жодного стосунку. Але найкраще послухати самого Подоляка кілька місяців тому.
Михайло Подоляк: «Є РПЦ, яка, безумовно, ухвалила російську агресію, але щодо тих конфесій, які є в Україні, це дещо інші конфесії, у тому числі й УПЦ. Вона зайняла іншу позицію, а це – багато людей, які слухають священників тощо. Люди приймуть усі рішення, і я думаю, що вже прийняли. У тому числі й УПЦ ухвалила всі рішення, які йтимуть лише на користь Україні».
Виявляється, ще зовсім недавно УПЦ в устах влади була зовсім не пов'язаною із РПЦ Церквою, яка виступила проти війни. І це стосується не лише Подоляка.
Послухаймо міністра культури Ткаченка. У вересні 2022 року він заявив, що в Україні немає московської церкви: «Представників РПЦ в Україні я не знаю, є Українська Православна Церква, яка на останньому синоді відмежувалася саме від РПЦ».
А за кілька місяців Ткаченко вже називає УПЦ не інакше як московським патріархатом: «Священники УПЦ МП є якраз тими, хто сприяє поширенню російських наративів під час війни в Україні».
Ще вчора керівники країни попереджали про небезпеку внутрішнього розколу суспільства через церковне питання. Глава Офісу Президента Андрій Єрмак у березні писав, що «корисні ідіоти» розганяють у суспільстві ідею релігійного конфлікту через наявність в Україні «російської церкви».
Те саме говорив і Подоляк: «Я б попросив, щоб люди не спекулювали на цьому (забороні УПЦ, – Ред.), бо ми можемо отримати внутрішній конфлікт. А нам сьогодні єдність, продемонстрована Україною усьому світу, набагато принциповіша і важливіша».
Ці ж слова говорив наприкінці квітня і речник парламенту Руслан Стефанчук у контексті законопроєктів проти УПЦ: «Під час війни ми не маємо права приймати жодного закону, який розколює українське суспільство».
Мабуть, зараз розколювати суспільство – саме час.
Руслан Стефанчук (січень 2023 р.): «Сьогодні і суспільство, і всі ми готові до радикальних рішень. Кабміну поставлено завдання найближчим часом розробити законопроєкт, який, я впевнений, буде одноголосно ухвалено у Верховній Раді України. Що нам робити далі з будь-якою релігійною організацією, яка створює національну загрозу безпеці України».
У СПЖ багато писали про те, що СБУ знаходила у храмах та монастирях УПЦ. Це дитячі біблії та молитвослови, богослужбові треби, видані в Москві ще в 70-ті роки, портрети та книги патріарха Кирила, богослужбові вказівки та інші схожі матеріали. Тобто жодної загрози безпеці від УПЦ немає і бути не може. А обшуки СБУ – не більше ніж організована владою гучна медіакампанія для дискредитації Церкви. І це все при тому, що Церква офіційно засудила вторгнення РФ, а за час війни надіслала ЗСУ та переселенцям понад мільйон тонн гуманітарної допомоги.
Нині проти УПЦ – справжня війна. У неї відібрали Верхню лавру та обіцяють вигнати з Нижньої. Такі самі розмови точаться про Почаївську лавру. Конституційний суд розблокував порошенківський закон про перейменування УПЦ. Ряд архієреїв Зеленський позбавив громадянства, проти інших ввів санкції. Тепер ось влада обіцяє взагалі знищити Церкву для того, щоб залишилася тільки ПЦУ. Якщо говорити словами Єрмака, то корисні ідіоти на користь Росії розганяють ідею релігійного конфлікту та внутрішнього розколу суспільства.
Але якщо ми знаємо, що УПЦ не несе суспільству жодної загрози, навіщо все це робиться?
Згадаймо, що активність Порошенка щодо організації «єдиної помісної» розпочалася рівно за рік до президентських виборів 2019 року. Такий збіг, що за рік до виборів 2024 року вже інший президент, Зеленський, перейнявся тією самою ідеєю – стати духовним отцем нації. Ось тільки чи вийде? Наразі прихильники Порошенка попри роботу Зеленського проти Церкви однак вважають отцем нації Сивочолого.
Голованов: «Прихильники п'ятого президента Порошенка зараз у соцмережах поширюють думки, що не можна забувати, хто привіз Томос. І що президент Зеленський перетягує на себе програму "армія-мова-віра". Що це заснував Порошенко, а Зеленський лише користується цими благами».
Подоляк намагається відповісти, що мовляв, неважливо, що там робив Порошенко, важливі вчинки Зеленського, але це малопереконливо. Для електорату Порошенка, який зараз намагається переманити Зеленський, він все одно – лише жалюгідний наслідувач. Герой для них – експрезидент. І не лише для них.
7 січня, у річницю Томоса, Порошенко поїхав святкувати на Фанар до патріарха Варфоломія. Той назвав Сивочолого президентом (!), своїм другом і нагадав про внесок Порошенка у створення ПЦУ. Іншими словами, на Фанарі прихильно спостерігають за зусиллями Зеленського щодо знищення УПЦ, але «друг» та «президент» – все одно Порошенко.
Тому нинішня влада може будувати свою кампанію на порошенківському армовірі, але порошенківський електорат вона однаково не отримає. Копія завжди гірша за оригінал. А щодо намірів знищити Українську Православну Церкву, то вони смішні та наївні. Такі зусилля в історії були багато разів. Останній – лише кілька десятиліть тому, при совєтах. Якщо Україна – християнська країна, то має пам'ятати слова Христа – «створімо Церкву Мою, і врата пекла не здолають її». Більшовики ці слова не слухали – і зникли. Не варто повторювати їхню помилку.
