Остання служба УПЦ у Верхній лаврі: часи більшовиків повернулися?
УПЦ провела останню службу у Верхній лаврі, влада відмовилася продовжувати з Церквою оренду. Усе як і 100 років тому. Невже часи більшовиків повернулися?
В останній день 2022 року у Києві сталася подія, яку її учасники згадуватимуть зі сльозами на очах. 31 грудня був останнім днем, коли влада дозволила УПЦ провести богослужіння у верхній частині Києво-Печерської лаври.
У Трапезному храмі зібралося безліч людей. Вже закінчилася Всеношна, а ніхто не розходився. Люди разом зі священниками співали колядки, а потім – Тропар та стихири Великодня: «Да воскреснет Бог и расточатся врази его».
З останнім днем року закінчувався п'ятирічний термін оренди монастирем храмів Верхньої лаври: Успенського й Трапезного. І держава вирішила її не продовжувати.
Глава РНБО Олексій Данілов: «Просити сьогодні: дайте нам ще Лавру, щоб ми там ще царювали... Ну, послухайте, суспільство вимагає справедливості».
Намісник Лаври каже, що православним дозволяють молитися біля християнських святинь мусульмани та католики, але у себе вдома віряни доступу до своїх святинь не матимуть.
Митрополит Павло: «Нам завжди дозволяли та дозволяють молитися на гробниці святителя Миколая мусульмани. Нам дозволяють католики молитися на гробниці святих апостолів біля мощей святителя Миколая. Але наші люди, які уявили себе пупом землі, нас виганяють на нашій землі з наших святинь».
1988 року, у день тисячоліття хрещення Русі, у Києво-Печерській лаврі відродилося чернече життя. З того часу молитва тут ніколи не зупинялася. Силами монастиря було відбудовано корпуси, відновлено храми.
Митрополит Онуфрій: «Це святкування було подібне до людини, яка дуже довго була в кайданах. Її розкували та випустили на волю. Це була велика духовна радість».
Минуло 35 років, і вже на очах вірян – сльози. Храми, де вони молилися довгі роки, у них забирають. Люди виходили на вулицю, востаннє дивилися на свою святиню, востаннє слухали дзвін лаврських дзвонів.
Наступного дня на дверях храмів повісили ланцюги та замки. Верхню лавру закрили. Розпочали роботу спеціальні комісії, які перевірять діяльність УПЦ у Верхній лаврі, а згодом – і в нижній – у самому монастирі.
Усе, як і 100 років тому. Тоді так само ходили комісії, тільки не українські, а радянські. На початку 20-х років совєти закрили храми Лаври. У 1923 році тут був відкритий музей культу та побуту. А 1926 року радянська влада створила Києво-Печерський національний заповідник, який розпоряджається Лаврою і сьогодні. Невдовзі після створення заповідника ченців із Лаври виселили, а частину – розстріляли.
Нині в Україні відбувається запекла боротьба зі спадщиною тоталітарного радянського минулого. Зносяться пам'ятники, сотнями перейменовують вулиці. Парадоксально, але замість того, щоб розпустити створений більшовиками в Лаврі безглуздий заповідник та повернути Церкві її майно, українська влада робить абсолютно те саме, що й комуністи – виганяє людей із храмів та вішає на їхні двері замки.
Більшовики вигнали вірян із Трапезного храму, щоб розмістити у ньому музей атеїзму. Заради чого влада вигнала з Трапезного та Успенського тисячі парафіян сьогодні? Все вказує на те, що святині віддадуть «правильній» конфесії ПЦУ.
Історики кажуть, що музей атеїзму у будівлі Трапезного храму був порожнім. Добровільно сюди йти ніхто не хотів, людей приганяли насильно. Яка ситуація тут буде у разі передачі Лаври ПЦУ? Очевидно, така сама.
Порівняймо кількість людей у головних храмах Києва УПЦ та ПЦУ в один і той же день, один і той же час, 31 грудня.
Це – Трапезний храм УПЦ. Він забитий повністю. І хоча це був особливий день, у звичайні служби тут збиралося людей набагато менше. А ось служба Епіфанія Думенка у Михайлівському монастирі. Ми бачимо, скільки тут парафіян. Незважаючи на те, що Михайлівський за розміром у рази менший за Трапезний, він виглядає зовсім порожнім.
Прямо через дорогу навпроти Лаври ПЦУ має Феодосіївський монастир. Погляньмо, скільки приходить людей туди. Це відео знято не того ж дня, але, за свідченнями очевидців, 31 грудня на службі тут стояло 4 особи. Постійних парафіян тут 30-40 людей. У разі передачі Лаври ПЦУ половину цих людей можуть направити до Трапезного та Успенського храмів. Чи наповнять вони їх? Питання риторичне.
Аналогічна ситуація і навколо Почаївської лаври, де уніати та представники ПЦУ вже розпочали у соцмережах дискусії, кому вона дістанеться у разі, якщо її відберуть у вірян Української Православної Церкви. Подивіться на ці кадри зі святкування Дня пам'яті Амфілохія Почаївського 1 січня. Величезний храм повністю забитий. І це ранок Нового року, коли українці зазвичай лише лягають у ліжко після бурхливого застілля.
Кадри та з Києво-Печерської та Почаївської лавр показують – для вірян УПЦ їхні храми – це не цифри у рейтингах чи опитуваннях, не соціальний статус. Це – святині. Так, за прикладом більшовиків, можна у них ці святині відібрати і запустити туди сучасний музей атеїзму. Можна також вигнати звідти ченців. Але що це дасть? Нічого. В одній лише Києво-Печерській лаврі мешкає близько 220 ченців. Це стільки ж, скільки у всій ПЦУ. Адже в Українській Православній Церкві 260 монастирів. Що влада робитиме з порожніми чернечими келіями? Відкривати там спортзали та склади, як за СРСР? Чи здавати в оренду для заняття йогою, як ПЦУ сьогодні робить у своєму Видубицькому монастирі Києва?
Доля СРСР, що закривав храми, сумна − він розвалився. Іти на радянські граблі – значить повторювати його долю. Бог довготерпеливий і милостивий. Але Він зневажений не буває. В історії з Церквою часто боролися, але завжди програвали.
І нашій владі не варто розраховувати, що вона раптом стане винятком.
