Константинополь проти здорового глузду: як Фанар у Європі дров наламав
У відносинах з Європейською Архієпископією Фанар забув вже не тільки про канонічність, а й про елементарний здоровий глузд.
30 вересня 2019 року стало відомо, що Константинопольський патріархат планує замість скасованої ним Архієпископії Православних Руських Церков у Західній Європі створити вікаріатство з широкою автономією у складі Галльської митрополії.
Митрополит Гальський Еммануїл (Адамакіс) в якості місцеблюстителя скасованої Архієпископії призначив збори мирян і духовенства на 5 жовтня 2019 року, на якому і вирішать долю нечинної на даний момент для Фанару структури.
Ці дії настільки нелогічні й суперечливі, що крім здивування викликають справедливе запитання – а що, власне кажучи, відбувається з Фанаром?
7 вересня 2019 року в соборі святого Олександра Невського в Парижі відбулося відбулося засідання позачергової Генеральної асамблеї Архієпископії, на якій розглядали питання про приєднання до Московського Патріархату. «За» перехід висловилися більшість делегатів – 104 з 176. Але цього виявилося недостатньо, щоб Архієпископія в повному складі перейшла в юрисдикцію Московського Патріархату.
Частина членів Архієпископії, які підтримали перехід в Руську Православну Церкву, звернулися до Патріарха Московського з проханням про приєднання. У відповідь 14 вересня Священний Синод прийняв до складу РПЦ главу Архієпископії архієпископа Іоанна (Реннето), а також кліриків і парафії, які побажали піти за ним.
Вже через три тижні, 28 вересня 2019 року, в Парижі відбулися збори духовенства Архієпископії, на яких більшість кліриків прийняли рішення про приєднання до РПЦ.
Реакція Фанару
Днем раніше, 27 вересня, офіційний сайт Галльської митрополії, що перебуває в юрисдикції Фанару, опублікував оголошення, що інша група представників Архієпископії хоче приєднатися до Константинопольського патріархату. Це повідомлення виглядає настільки дивним, що ми процитуємо його повністю:
«14 вересня 2019 року, дізнавшись про особисте рішення архієпископа Іоанна Харіупольського приєднатися до іншої церковної юрисдикції, незважаючи на результати голосування позачергових загальних зборів від 7 вересня 2019 року, більшість членів Ради Архієпископії звернулися до Вселенського Патріарха Константинопольського, на підставі статті 52 Статуту.
У відповідь на це прохання Секретаріат Священного Синоду Вселенського Патріархату Константинополя повідомив Митрополита Французького Еммануїла про призначення його як Місцеблюстителя Архієпископії. У цій якості Митрополит Еммануїл збере Раду Архієпископії в понеділок, 30 вересня, о 17 годині, в день, який Рада визначила на своєму останньому засіданні 30 серпня 2019 року. Всі обрані члени Ради, шість священнослужителів і шість мирян запрошені на цю важливу зустріч».
Кілька речей у повідомленні вступають в повне протиріччя з прийнятими раніше на Фанарі рішеннями і просто не відповідають дійсності:
- З якої церковної юрисдикції вирішив піти архієпископ Іоанн, якщо ще до цього Фанар вручив йому відпускну грамоту, яку той не просив?
- Як можна називати особистим рішення владики, прийняте після голосування, за результатами якого більше 50% прихожан висловилися за входження до складу РПЦ?
- Яка «більшість членів Ради Архієпископії» звернулося до Константинопольського патріархату, якщо більше 50% проголосували за РПЦ?
- Місцеблюстителем чого став митрополит Еммануїл, якщо в листопаді 2018 року Фанар скасував Архієпископію, а архієреєм Галльської митрополії він був і до цього?
- Яку Раду Архієпископії повинен був зібрати митрополит Еммануїл 30 вересня, якщо не існує навіть самої Архієпископії?
Реакція владики Іоанна
Абсолютно алогічні і суперечливі дії Фанару спонукали архієпископа Іоанна написати відповідь Константинопольському патріархату.
Владика підкреслює, що лише за вересень 2019 року Фанар зробив дві спроби призначити місцеблюстителя для Архієпископії. Однак ні перша, ні друга спроба не володіють навіть часткою законності і легітимності, так як порушують статут Архієпископії.
Відповідно до документа, призначення місцеблюстителя може статися через необхідність замінити правлячого архієпископа. Такої необхідності немає, тому що архієпископ Іоанн себе прекрасно почуває і на спокій не просився.
Крім того, призначення місцеблюстителя має бути ініціативою Ради Архієпископії (ст. 52 Статуту). Але перше призначення митрополита Еммануїла зробили без відповідного запиту.
Друге призначення – результат запиту тільки деяких членів Ради Архієпископії, які, очевидно, консультувалися кулуарно, крім інших членів Ради з будь-яких обговорень.
Владика Іоанн пише, що в цьому випадку «вони представляли тільки себе, але, звичайно ж, не Рада. <…> Ці члени були досить люб'язні, щоб вказати в своїй "Заяві", що Рада Архієпископії 30 серпня 2019 року вказала дату наступного засідання Ради <…> 30 вересня». Але між цими двома датами не було ніяких інших засідань Ради. А «якщо нема засідання, немає запиту на "призначення" (місцеблюстителя – Ред.), бо Рада не засідала, відповідно, тим більше немає і "призначення"».
Архієпископ Іоанн звертає увагу, що митрополит Еммануїл не має канонічної юрисдикції над Архієпіскопією, оскільки Томос, який канонічно і безпосередньо пов'язував архієпархію з Вселенським Патріархатом, відхилили з самої волі цього Патріархату в листопаді 2018 року. «Важко уявити собі, – пише владика, – як Вселенський Патріархат міг назвати місцеблюстителя Архієпископії, яку він канонічно розпустив». По-друге, на підставі яких прохань патріарх Варфоломій призначає місцеблюстителя, «якщо Рада Архієпископії не могла звернутися до нього, оскільки він не засідав?»
В кінці листа владика Іоанн заявляє, що «настав час припинити ці "колупання" і спроби "легалізувати" речі, у яких немає іншого призначення, окрім як спробувати потривожити наші громади, наше духовенство й наших мирян, <…> [які] зневажають нашу спадщину, наші канони і наші статути».
Знову вікаріат?
Схоже, що 30 вересня залишки Архієпископії все-таки не змогли зібратися під головуванням митрополита Емануїла. Напередодні анонсованих зборів глава Галльської митрополії розіслав циркуляр, що захід переноситься з 30 вересня на 5 жовтня і відбудеться в паризькому соборі святого Стефана. У документі сказано і про можливе рішення зборів – створення всередині Галльської митрополії особливого вікаріатства з «колишнього Патріаршого Екзархату».
За словами митрополита Емануїла, це вікаріатство буде володіти широкими автономними правами «як для управління, так і для пастирської справи, зберігаючи літургійну традицію Вселенського Екзархату».
Рішення незвичайне і досить дивне, особливо з урахуванням всіх попередніх подій. Навіщо треба було скасовувати екзархат, а потім з його залишків створювати вікаріатство з тими ж правами, що і знищений екзархат? Тим більше, що митрополит Еммануїл не дав жодних пояснень, з якої причини не відбулися збори парафій, намічені на 30 вересня. Відповідь певною мірою можна дати, виходячи з подій 28 вересня.
Стало відомо, що Рада Архієпископії виключила зі свого складу трьох священиків – Христофора д’Алоїзіо, Олександра Фостиропулоса і Сержа Соллоуба. Ці клірики заявили про відхід з Архієпископії, а згідно з п. 67 Статуту, подібне рішення тягне за собою негайне виключення зі складу Ради.
Але цікаво не тільки це. В документі на сайті Архієпископії говориться, що ці священики «є прихильниками» і поминають під час Богослужіння ієрархів інших Церков – «Румунської митрополії і грецьких митрополій Англії або Франції». Іншими словами, з трьох священиків, що покинули Архієпископію, всі троє поминають різних ієрархів! На підставі цього можна зробити висновок, що і серед решти духовенства (74 клірики з 162) присутні такі ж настрої – хтось хоче приєднатися до Румунського патріархату, хтось – до Галльської митрополії, а хтось – до Фіатирської архієпископії (Великобританія та Ірландія).
Це означає, що серед колишніх членів Архієпископії є значна частина тих, хто вже просто не вірить ні Константинопольському патріархату, ні митрополиту Еммануїлу. І до 5 жовтня у ієрарха Фанару є час, щоб переконати їх у зворотному.
Вчинки Константинопольського патріархату по відношенню до Архієпископії Православних Руських Церков у Західній Європі виглядають дуже дивно. І найбільше дивно, що на Фанарі, здається, просто не помічають всю незрозумілу алогічність ситуації. Адже мова йде вже не тільки про нехтування канонів Церкви і статуту Архієпископії, а й про протиріччя здоровому глузду.
Втім, дивуватися цьому не доводиться, тому що, схоже, на Фанарі вже давно перестали керуватися здоровим глуздом.
