Ще одна чорна мітка для ПЦУ: що значить рішення окружного адмінсуду

11 вересня 2019 року Окружний адміністративний суд Києва призупинив ліквідацію Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) і фактично поставив хрест на мріях ПЦУ заволодіти її грошима і майном. Що це означає для подальшої долі проекту ПЦУ?

27.07.2019 р Синод ПЦУ створив ліквідаційну комісію на чолі з «митрополитом» Черкаським і Чигиринським Іоаном Яременко, за допомогою якої мав намір забрати собі фінанси і майно УПЦ КП. Ця комісія домоглася деяких успіхів: Мінкульт заявив, що статут УПЦ КП знятий з реєстрації, а Ощадбанк заблокував рахунки організації. Київський патріархат опротестував всі ці дії в суді.

І ось суд задовольнив цей позов.

СПЖ неодноразово писала, що ПЦУ як організація тримається виключно на підтримці влади. І з релігійної, і з юридичної точок зору вона неканонічна і незаконна. Поки при владі був Петро Порошенко, ПЦУ мала підтримку центральних і місцевих властей і суддів, на яких тиснули. Вона мала можливість просувати свої інтереси, захоплювати храми, віджимати майно і ініціювати прийняття незаконних рішень держорганами.

Сьогодні ж, коли ситуація змінилася, всі поступово визнають очевидне: ПЦУ незаконна. Її створили з порушеннями українського законодавства, і вона не має права ні користуватися присвоєним майном, ні носити свою реєстраційну назву – «Українська православна церква (Православна церква України)».

Поки при владі був Петро Порошенко, ПЦУ мала підтримку центральних і місцевих властей і суддів, на яких тиснули.

Ми писали, що суто юридично, без будь-якого політичного тиску, суди повинні задовольнити позови проти ПЦУ (як від УПЦ, так і від УПЦ КП) зі стовідсотковою ймовірністю. У глави Київського патріархату Філарета Денисенка і його прихильників є залізний аргумент на свою користь. Захід 15.12.2018 р, на якому перед так званим «об'єднавчим Собором» вирішили розпустити УПЦ КП і УАПЦ, незаконний. Ось як цей аргумент виклали на офіційному сайті УПЦ КП:

«Вказівки релігійної організації "Київської патріархії УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ Церкви (Київської патріархії УПЦ КП)" про припинення діяльності релігійної організації "Київської патріархії УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ Церкви (Київської патріархії УПЦ КП)" визначено розділом V Статуту, де в пунктах 2-6 ​​говориться наступне:

2. Діяльність Київської патріархії може бути припинена рішенням Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату про ліквідацію Київської патріархії або в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

3. Для ліквідації Київської патріархії Помісним Собором створюється ліквідаційна комісія, очолювана зі складу архієреїв Української Православної Церкви Київського Патріархату.

4. У разі припинення діяльності Київської патріархії, майно її засоби та інше майно переходить у власність Управління Київської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату як неприбуткової релігійної організації або зараховується в бюджет держави.

5. Майно, передане в користування або взяте в оренду після припинення діяльності Київської Патріархії, переходить його власнику.

6. Рішення ліквідаційної комісії оформляється протоколом і затверджується Патріархом Київським і всієї Руси-України-Предстоятелем Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Те, що прихильники ПЦУ називають «Помісним Собором УПЦ КП» 15.12.2018 р., таким вважати не можна, оскільки були порушені численні умови його проведення, записані в статуті УПЦ КП. Але, крім того, цей «Помісний Собор» не створював ніяких своїх ліквідаційних комісій, які займалися б фактичною ліквідацією УПЦ КП, а Філарет Денисенко не підписував відповідних протоколів. Ось як про це сказано на сайті УПЦ КП:

«З огляду на відсутність рішення Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату про створення ліквідаційної комісії, її персонального складу і т.д., внесення відомостей про її існування в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і правові наслідки використання таких даних посадовими особами органів державної влади, – безпідставні, а отже – незаконні».

Те, що Порошенко і інші отці-засновники ПЦУ називають саморозпуском УПЦ КП і УАПЦ, з юридичної точки зору таким не є. Ці рішення є нікчемним і не повинно мати ніяких юридичних наслідків. Дедалі очевиднішим стає, що суди рано чи пізно повинні будуть визнати рішення від 15.12.2018 р. про саморозпуск УПЦ КП і УАПЦ недійсними.

Черговий дзвінок про це і прозвучав 11.09.2019 р. в рішенні Київського окружного адмінсуду. Зокрема, в ньому йдеться:

• «суд підтвердив протиправність наказу Міністерства культури України, яким скасовано дію статутів Української Православної Церкви Київського Патріархату та Київської патріархії;
• представлення ліквідаційною комісією Київської патріархії УПЦ КП, яку створила ПЦУ, на чолі з Яременко О.В. (Митрополитом Черкаським ПЦУ – Іоанном) заяви про відмову від позову та про припинення представництва інтересів Київської патріархії адвокатом, уповноваженим Патріархом Філаретом, суд вважає перешкодою доступу до правосуддя;
• суд заборонив Міністерству юстиції України, Міністерству культури України, їх структурним підрозділам, органам державної влади і місцевого самоврядування, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, що стосуються Київської патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату та його майна;
• суд заборонив ліквідаційній комісії Київської патріархії УПЦ КП, яку створила ПЦУ, на чолі з Яременко О.В. (Митрополитом Черкаським ПЦУ – Іоанном) будь-які дії з управління Київською патріархією і розпорядженням її майном».

Рішення не остаточне. Це навіть не рішення у справі «УПЦ КП проти Мінкульту і ПЦУ». Це всього лише рішення про вжиття заходів до забезпечення позову УПЦ КП до Мінкульту та ПЦУ. Все ще може змінитися і не раз. Але дане рішення – ще одна чорна мітка проекту ПЦУ. Воно свідчить, що навіть з точки зору українських законів, не кажучи вже про канони Церкви, ПЦУ як створена з порушенням законів, так і продовжує свою діяльність порушуючи закон. І в цьому їй активно допомагав Мінкульт та інші державні органи.

Те, що Порошенко та інші отці-засновники ПЦУ називають саморозпуском УПЦ КП і УАПЦ, з юридичної точки зору таким не є. Ці рішення є нікчемним і не повинно мати ніяких юридичних наслідків.

Якщо не буде політичної відмашки приймати рішення на користь ПЦУ, суд задовольнить позов УПЦ КП до Мінкульту і відновить УПЦ КП в якості повноправної юридичної особи. Але це, знову ж таки, буде тільки перший крок на довгому шляху судових розглядів.

Можна припустити, що в подальшому на підставі цього рішення Окружного суду з'явиться наступний позов до Мінкульту і конкретно до держчиновників, чиї підписи стоять під незаконними рішеннями з вимогою компенсувати УПЦ КП збитки, завдані неправомірними діями, і моральну шкоду. Наступним кроком буде позов про визнання рішень «Помісного Собору» УПЦ КП від 15.12.2018 р. про саморозпуск недійсним. І якщо його задовольнять (а його не можна не задовольнити через очевидність порушення статуту УПЦ КП), виникне питання: а з кого ж тоді створили ПЦУ?

А наступне питання буде ще цікавішим: кому тоді патріарх Варфоломій дарував Томос?

Розуміння того, що проект ПЦУ провалився, вже кружляє у повітрі. За останні кілька місяців ПЦУ отримала кілька чорних міток. Згадаймо деякі з них.

3 вересня 2019 року під час роботи Синоду єпископів Української греко-католицької церкви (примітно, до речі, що керівний орган УГКЦ засідає у Ватикані, а не в Україні) держсекретар Ватикану кардинал П'єтро Паролін заявив, що Томос ПЦУ є проблемою, бо він ускладнив екуменічні відносини між релігійними організаціями. Якщо вже навіть Ватикан заявляє, що Томос – проблема, справи у ПЦУ дійсно непоказні. Адже раніше папська курія говорила, що це не її справа.

4 вересня 2019 року в Єрусалимі Предстоятель Єрусалимської Церкви Патріарх Феофіл III заявив, що визнає в Україні тільки УПЦ: «Я визнаю тільки одну Православну Церкву в Україні, яку очолює Митрополит Онуфрій». І це заявив патріарх Помісної Церкви, яка традиційно орієнтується на Константинополь.

І ось нині Окружний адмінсуд заборонив ліквідувати УПЦ КП.

Якщо вже навіть Ватикан заявляє, що Томос – проблема, справи у ПЦУ дійсно непоказні.

Якщо на початку 2019 року йшлося про тріумфальну ходу ПЦУ по Україні, швидку передачу їй Києво-Печерської та Почаївської лавр, про не менш тріумфальне визнання ПЦУ в православному світі, то сьогодні мова йде вже про те, як виплутатися з цього глухого кута, в який всіх загнали Петро Порошенко і патріарх Варфоломій, про те, як главі Константинопольської Церкви зберегти лице при всій очевидній незаконності рішень, прийнятих на Фанарі.

Рецепт збереження лиця для Константинопольської патріархії простий: визнати помилковість своїх рішень по Україні і скасувати їх. Навряд чи хтось буде докоряти фанариотів, що вони знайшли в собі мужність так вчинити.

А для всіх прихильників ПЦУ має стати очевидним: тільки-но Петро Порошенко втратив владу, як організація почала тріщати по швах. Хіба може Церква мати таку хитку підставу? «Не надійтеся на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння немає» (Пс. 145, 3).