Пластуни і «Лісові чорти»: в кого депутати хочуть перетворити наших дітей

30 травня Верховна Рада України прийняла у другому читанні Закон «Про державне визнання і підтримку "Пласта" – Національної скаутської організації України». Згідно з документом, цю організацію будуть зобов'язані підтримувати всі державні органи та органи місцевого самоврядування. І державний, і місцеві бюджети будуть зобов'язані виділяти гроші на фінансування цієї організації.

«Діти війни»

Для початку невелика довідка. Скаутинг як такий є породженням англо-бурської війни (1899-1902 рр..), під час якої три держави на півдні Африки протистояли британським військам. Англійський генерал Роберт Баден-Пауелл (1857-1948 рр.) під час цієї війни широко практикував використання місцевих підлітків для військової розвідки (scout – розвідник).

 

Скільки їх при цьому загинуло на славу англійської корони, історія замовчує. Однак повернувшись додому з перемогою і широкою популярністю, Роберт Баден-Пауелл вирішив пристосувати систему військової виучки і мотивації для англійських дітей.

Влітку 1907 р. він організував перший скаутський табір на острові Браунсі, в протоці Ла-Манш. Незважаючи на те, що в першому таборі було всього 22 хлопчики, він мав великий успіх. У 1908 р. Баден-Пауелл видав книгу «Скаутинг для хлопчиків», а вже наступного, 1909-го, в Англії налічувалося 14 000 скаутів.

Баден-Пауелл сформулював основні принципи і методи скаутингу: фізичну та ідеологічну підготовку, форму одягу і знаки відмінності, систему ритуалів, клятв і посвят.

У той час всі основні держави Європи вже повним ходом готувалися до масштабного військового конфлікту – Першої світової війни. Вже формувалися два протиборчі блоки: Антанта (Росія, Великобританія, Франція) і Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія). Вже проводилися реорганізації армій і поставки у війська новітньої на той момент техніки – танків і аеропланів.

Якщо врахувати ці обставини, стає зрозумілою основна мета винайденого англійським генералом скаутингу. Але сам по собі скаутинг припав до душі дітям і підліткам і незабаром став дуже модним у всьому світі. У 1911-1912 рр. скаутський рух охопив вже безліч країн не тільки на європейському континенті. А в 1922 р. в 31 країні світу було вже більше мільйона скаутів.

Нині про початкову військову спрямованість скаутингу воліють не згадувати. Сьогодні скаутинг – це в основному захопливий і цікавий відпочинок у таборах, виховання молодших старшими на основі особистого неформального спілкування, походи, кемпінги та інші форми проведення часу на природі. Сучасним скаутам намагаються прищепити почуття любові до батьківщини, послух старшим, готовність допомагати нужденним, вірність товаришам, почуття боргу і інші добрі якості. Метою скаутського руху визнають «побудову більш терпимого і відповідального світу». У більшості скаутських організацій дітей не готують до війни зі зброєю в руках.

Правда, забігаючи трохи наперед, скажемо, що українська скаутська організація «Пласт» чомусь значиться на сайті Української асоціації власників зброї.

Зараз у світі близько 28 млн скаутів. З 1920 р. існує Всесвітня організація скаутського руху (World Organization of the Scout Movement), в яку входять організації зі 160 країн світу. Штаб-квартира – в Женеві (Швейцарія).

До Світової організації скаутського руху входять національні організації з різних країн. А вони об'єднують вже первинні організації скаутів, яких буває досить багато. Наприклад, Національна організація російських скаутів-розвідників включає 70 організацій.

У 2007 р. була створена Національна організація скаутів України (НОСУ), а в 2008 р. вона стала членом Всесвітньої організації скаутського руху. Засновники НОСУ – Національна скаутська організація України «Пласт», Всеукраїнська молодіжна громадська організація СПОК та Всеукраїнська організація «Січ».

І тут виникає перше здивування. Чому, якщо в усьому світі уряд підтримує саме національні скаутські організації, в Україні вирішили підтримати тільки «Пласт»? Адже є ще й СПОК, і «Січ», і інші скаутські організації в різних регіонах. Наприклад, скаутська організація «Слідопит» із Запоріжжя.

Закон, прийнятий Верховною Радою, називає «Пласт» єдиною Національною скаутською організацією. Ось як про це говорить пункт 3 статті 4 Закону: «Пласт – єдина в Україні Національна скаутська організація, яка діє на всій території України, створює відокремлені підрозділи та пластові виховні частини, через які здійснює свою діяльність відповідно до Статуту Пласту і цього Закону».

Завданням держави оголошено не більше не менше, як залучення в Пласт всіх українських дітей та підлітків. Пункт 1 статті 2: «Мета державного визнання Пласту – інституційна підтримка Пласта, щоб Пласт став доступним для кожної дитини і молодої людини в Україні, а пластовий рух був доступний для всіх дітей та молоді, які постійно проживають за межами України (української діаспори)».

Не те що в кожному місті, а в кожному селі і селищі має бути створено відділення «Пласта». Стаття 3 говорить: «Доступ до участі дітей та молоді в Пласті гарантується через <…> розвиток інфраструктури Пласта, з метою створення пластових частин в кожній територіальній громаді». Тобто держава гарантує, що в кожному населеному пункті буде створено відділення «Пласта».

Причому в бюджеті кожного села і селища повинні бути закладені гроші на діяльність «Пласта». Стаття 5 Закону: «Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають фінансову підтримку діяльності Пласту в межах повноважень, визначених Законом. При затвердженні місцевих бюджетів передбачаються видатки на реалізацію програм сприяння розвитку Пласта».

«Мета державного визнання Пласту – інституційна підтримка Пласта, щоб Пласт став доступним для кожної дитини і молодої людини в Україні».

Цитата із законопроекту № 10184

Цікаво, а якщо місцеві жителі не хочуть, щоб у них був «Пласт»? Якщо хочуть, щоб у них був, наприклад, той самий скаутський СПОК? Ні, без «Пласта» нікуди. Більш того, закон зобов'язує залучати «Пласт» до будь-якої Програми сільради, яка стосується дітей та молоді. Стаття 3: «Органи місцевого самоврядування залучають Пласт у встановленому законодавством порядку до виконання програм місцевого значення щодо дітей та молоді».

Це означає, що жоден дитячий ранок, жоден концерт, жоден інший дитячий або молодіжний захід ні в одному місті, селі або селищі не може обійтися без «Пласта». Причому місцевій владі, яка повинна зі своїх бюджетів фінансувати «Пласт», забороняється втручатися в його діяльність. Пункт 2 статті 4: «Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб у діяльність Пласту не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України і законами України».

Піонерська організація в Радянському Союзі просто відпочиває. Можна дивуватися і вигукувати: та цього не може бути! Але на жаль, ми наводимо цитати з прийнятого Верховною Радою законопроекту.

А тепер погляньмо, що ж із себе представляє український «Пласт». Ця організація була створена у Львові в 1911-1912 рр., в Галичині, яка тоді входила до складу Австро-Угорської імперії. Створення організації абсолютно однозначно мало на меті підготовку дітей і юнаків до близької загальноєвропейської війни. Вони в основному займалися бойовою підготовкою, включаючи поводження зі зброєю.

З початком Першої світової війни більшість членів «Пласта» пішли воювати на боці Австро-Угорщини. Надалі пластуни зіграли значну роль в армії Української народної республіки (УНР) та Української повстанської армії (УПА). Вихідцями з лав «Пласта» були такі неоднозначні історичні особистості, як Степан Бандера і Роман Шухевич.

«Пласт» завжди був пов'язаний з українським націоналізмом і греко-католицькою Церквою. У чому їхні історії в XX столітті схожі одна на одну. Під час Другої світової війни пластуни переживали і періоди гонінь з боку влади (як німецької, так і радянської), і періоди, коли німецька влада використовувала їх в якості союзників.

Наприклад, Роман Шухевич з 1941 р. був заступником командира 201-го батальйону військ СС, сформованого зі спецпідрозділів українських націоналістів «Нахтігаль» і «Роланд» (дані Вікіпедії).

У повоєнні роки організація «Пласт» отримала розвиток в еміграції, а саме в Австралії, Аргентині, Канаді, Великобританії, Німеччині та США, де виявилося велике число вихідців із Західної України. Звідти пластунський рух знову перенісся в Україну в кінці 1980-х – початку 90-х років.

На початок 2019 р. організація налічує в Україні 8 500 членів. У самому «Пласті» стверджують, що це найчисленніша молодіжна організація в Україні. Однак це далеко не так. Наприклад, Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Народно-демократична ліга молоді» налічує понад 42 000 членів, тобто майже в п'ять разів більше. Проте для її підтримки не прийняли окремого закону, що зобов'язує фінансувати її діяльність з усіх бюджетів.

Пласт і уніати

Не менш тісний, ніж з українськими націоналістичними організаціями, є зв'язок «Пласту» з Українською греко-католицькою церквою. Її голова Андрій Шептицький стояв біля самих витоків створення «Пласту». Його внесок у становлення організації був настільки вагомим, що з цього питання вже в наші дні видали ціле історичне дослідження: «Митрополит Андрей Шептицький і Пласт».

Митрополит Андрій Шептицький, який був главою УГКЦ з 1901 по 1944 роки, так само, як і Степан Бандера, Роман Шухевич та інші діячі українського націоналізму, є досить неоднозначною історичною особистістю. У 1941 р. він направив Адольфу Гітлеру вітальне привітання з приводу взяття Києва «переможною німецькою армією». А в 1944 р. – таке ж за змістом привітання Йосипу Сталіну з приводу взяття Львова «переможними радянськими військами».

У 1943 р. духовенство греко-католиків під керівництвом Шептицького брало участь у створенні 14-ї гренадерської дивізії СС «Галичина», яка була укомплектована уніатськими капеланами і в складі якої воювали уніатські семінаристи. А в 1944 р. засудив бандерівський рух і закликав членів ОУН-УПА скласти зброю.

Сьогодні Ватикан готується оголосити Андрея Шептицького католицьким святим.

З часів Шептицького і до сьогоднішнього дня рух «Пласт» нерозривно пов'язаний з Українською греко-католицькою церквою, незважаючи на декларацію релігійної індиферентності (байдужості) для членів руху. Сьогоднішнє керівництво УГКЦ так само продовжує окормляти «Пласт».

Ось, наприклад, фото відвідування главою УГКЦ Святославом Шевчуком пластового табору «Сокіл» у 2017 році.

У 2017 році УГКЦ та «Пласт» оформили відносини офіційно, підписавши меморандум про співпрацю. «Надзвичайно важливо, щоб ми бачили священиків у "Пласті" і щоб пластуни були активними членами наших парафій», – заявив тоді Святослав Шевчук.

Глава УГКЦ нагадав, що «Пласт» виховав вождів і героїв національно-визвольної боротьби, недвозначно натякаючи на Бандеру і Шухевича: «Можна сказати, що мрія Андрея Шептицького була втілена. Адже з тих пластунів росли і вийшли вожді нашого народу, герої національно-визвольної боротьби».

Хто такі «Лісові чорти»

«Лісові чорти» є одним з основних підрозділів «Пласта», яке було створено в 1922 р. Вони досить активні і проводять багато різних заходів. Своєю метою вони називають діяльність «на користь і на славу України, українського Пласту і свого Великого племені».

Підрозділ має відверто сатанинську символіку, а текст його гімну в позитивному сенсі згадує пекло, Люцифера і власне бісів. Організація нібито підтримує «прямі зв'язки з Пекельною Канцелярією Люцифера». Її керівники без жодного збентеження називають себе Люцифером і сатаною. А звання в курені такі: Гном, Нежить, Чортеня, Лісовий Чорт (також почесні ступені «Лісовий Дідько ... » і «Лісовий Архідідько»).

Григорій Хомишин, уніатський єпископ Станіславський, в посланні Андрею Шептицькому писав, що його дії за підтримки «Лісових чортів» не можна розцінювати інакше, як богохульство: «Деяких кроків Вашого Превосходительства і пояснити собі не можна, як, наприклад, освячення в Архікатедральному Храмі прапора Українських пластунів під назвою "Лісові чорти". Хіба не повинно бути від цього боляче кожному віруючому християнину, який бачить в тому свого роду нехтування Христом, нашим найвищим Господом і Спасителем? Якщо така демонстрація своїх українських почуттів і посприяє симпатіям і популярності Вашого Превосходительства, то це відбудеться за рахунок віри і Церкви».

За минулий час щодо УГКЦ до «чортів» нічого не змінилося. Незважаючи на весь цей яскраво виражений сатанізм, уніатське духовенство вважає для себе можливим «освячувати» і самих «Лісових чортів», і їхні прапори.

Більше того, є священики і навіть єпископи УГКЦ, які є членами цієї організації, наприклад, Стефан Сулик і Гліб Лончина.

При цьому «Лісові чорти» заявляють, що їхній покровитель – святий мученик Георгій, який «своїм списом захищає нас від буденності».

Ось що несе українським дітям «Пласт». Ось що схвалює і «освячує» Українська греко-католицька церква.

Звісно, співпраця УГКЦ та «Пласта» сама по собі не є негожою, особливо якщо згадати, що вона триває вже більше століття. Зрештою, і «Пласт», і УГКЦ – це регіональні явища, які притаманні виключно ментальності Західної України і особливо Галичини.

Але зараз відбувається потужна експансія уніатів по всій Україні. Храми УГКЦ будують у містах, де греко-католиків не було ніколи. І те, що за законом підрозділи «Пласта» повинні з'явитися в кожному населеному пункті, викликають серйозну тривогу, оскільки дуже схожі на спробу покатоличення українських дітей. Адже будь-якій дитині, що вступає в «Пласт» (а це, згідно із законом, кожна українська дитина), будуть прищеплювати ідеологію «Пласта». А ця ідеологія проста – звеличення націоналізму і нав'язування уніатства, то є зрада Православ'я. І все це будуть здійснювати за рахунок державного та місцевих бюджетів, тобто за наш з вами рахунок.

Відомо, що найефективніший спосіб завоювати будь-який народ – зайнятися навчанням його дітей. Зараз Україна вважається православною країною, частка прихильників УГКЦ тут – менше 10%. Але якщо «Пласт» щільно займеться українськими дітьми, вже через покоління статистика може бути зовсім іншою.