Ідентифікація Зінкевича: що відомо про можливо майбутнього главу ПЦУ

Слідкуючи за перипетіями протистояння номінального глави ПЦУ Єпіфанія Думенка і її «почесного патріарха» Філарета Денисенка, ми зовсім випустили з уваги людину, від якої, цілком можливо, залежить подальша доля цієї релігійної структури. Мова про «митрополита» Луцького і Волинського Михайла Зінкевича.

Зінкевич – один з найбільш одіозних і скандальних «кліриків» Київського патріархату. До останніх подій його вважали неформальним лідером угруповання, яке мало альтернативний Філарету погляд на розвиток УПЦ КП. Подейкують, що це група «єпископів», що надає беззастережну підтримку Михаїлу, складається з 12 людей.

Крім них, всередині УПЦ КП є досить велика група співчуваючих Зінкевичу «єпископів», які готові були підтримати його кандидатуру на пост предстоятеля ПЦУ під час «об'єднавчого Собору». Проте не склалося, і в першу чергу тому, що проти нього виступив особисто «патріарх» Філарет. Тоді «митрополит» Михаїл змирився і свою кандидатуру зняв.

Але чи відмовився він від боротьби за пост предстоятеля ПЦУ, що це за людина і чого від нього можна очікувати в найближчому майбутньому?

Гроші, машини і нерухомість

«Митрополит» Луцький і Волинський Михаїл за світською освітою – слюсар. Якийсь час працював у Почаївській лаврі, а потім вирішив пов'язати своє життя з Богом і з 1990 по 1994 роки навчався в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії. Однак чи то через відсутність перспектив стати єпископом канонічної Церкви, чи то з мотивів особистого характеру Зінкевич у 1997 році пішов у розкол і за три роки пройшов шлях від простого «ієромонаха» до «єпископа» Київського патріархату.

Про нього говорять як про людину, якій чужі аскетичні норми ченців. Більше того, шикарне особисте життя «владики» Михаїла неодноразово ставало об'єктом критики волинських ЗМІ, що призводило до виправдань типу «не можна говорити, що всі, хто має гарний автомобіль, обов'язково його вкрав». Не знаємо щодо всіх, але самого Зінкевича досить часто звинувачували в фінансових махінаціях і бізнес-діяльності, до якої Церква не повинна мати ніякого відношення.

У червні 2016 року ЗМІ опублікували інформацію, згідно з якою «митрополит» Михаїл став засновником підприємства під назвою «Соломон». За словами журналістів, «підприємство "Соломон" було засноване для того, щоб прикривати угоди з нерухомістю. Адже точно відомий той факт, що приміщення єпархіального управління Волинської єпархії УПЦ КП здаються в оренду для різних потреб. Серед орендаторів у Зінкевича є бутіки модного одягу і взуття, книжкові магазини, кафе, фотосалони та інше. Між іншим, в оренду під комерційну діяльність здаються також приміщення в новому корпусі "Волинської православної богословської академії"».

«Не можна говорити, що всі, хто має гарний автомобіль, обов'язково його украв».

«Митрополит» Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл Зінкевич

Пізніше, в червні 2017 року, Волинська єпархія УПЦ КП і особисто «митрополит» Михаїл були замішані у скандалі з вигнанням видавництва «Ініціал» з приміщень, які здавало в оренду єпархіальне управління. Зінкевич тоді стверджував, що між ним і головою видавництва були укладені усні домовленості, які не мали документального підтвердження. За його словами, розпорядження вигнати видавництво на вулицю дав «патріарх» Філарет. Причина – відсутність фінансової допомоги монастирю.

Однак ці твердження спростував директор «Іниціала» Віктор Федосюк, який винуватив УПЦ КП в незаконному обороті грошей і назвав Зінкевича «фарисеєм і брехуном».

Свічки, пулі і святі воїни УПА

Напевно, більше всього Михаїл Зінкевич відомий своїми скандальними висловлюваннями, які, крім їх абсурдності і брехливості, іноді знаходяться на межі фолу і межують з нецензурщиною.

Під час виступів на Майдані Зінкевич ототожнював шлях до Бога з євроінтеграцією: «У нас один шлях – до Бога. І в Європу».

Згодом, звинувачуючи православних християн в тероризмі, Зінкевич стверджував, що таким чином «призиває людей до правильного розуміння євангельського життя і відношення до України, як потрібно жити в Україні і в яку Церкву ходити». За його словами, кожний, «хто жертвує в храм УПЦ, той підтримує тероризм».

Ці абсолютно абсурдні звинувачення виглядають особливо лицемірними і брехливими на тлі того, що його рідний брат, «протоієрей» Анатолій Зінкевич, не гидував отоварюватися в Києво-Печерській лаврі, а сам Луцький «митрополит» був неодноразово помічений з продукцією московського виробничого об'єднання «Софрино».

Невідповідність слів і вчинків анітрохи не бентежить Зінкевича. Тримаючи в руках хрест софринського виробництва, він абсолютно спокійно міг стверждувати, що воїни УПА – це «люди святого життя», в честь яких можна освячувати храми.

Точно так само його ставлення до легітимізації розколу могло змінюватися в залежності від обставин. В один час, міркуючи про Томос, Зінкевич міг запитувати: «Навіщо нам цей папірець?», а трохи пізніш урочисто привозити копію «цього папірця» главі Луцької ОДА.

Політика флюгера

Взагалі, вміння лавірувати і тримати ніс за вітром – відмінна риса Зінкевича. Відомо, що «митрополит» Михаїл дуже прагматичний і обережний чоловік і практично ніколи у відкриту не йшов проти Філарета. Навіть коли був дуже сильно незадоволений «патріархом».

Єдиний випадок, коли «митрополит» Луцький дозволив собі публічно не погодитися з рішеннями Філарета, пов'язаний з утиском його особистих інтересів. У 2017 році «Синод» УПЦ КП постановив відокремити від єпархії Михаїла майже 100 парафій і заснувати з них Володимир-Волинську єпархію. Саме тоді Зінкевич піддав «патріарха» різкій критиці:

«Мене поставили перед фактом, що вашу єпархію розділили. Я вважаю, що це рішення не до кінця вивчено і невиправдано».

Михаїл Зінкевич дуже прагматична і обережна людина і практично ніколи у відкриту не йшов проти Філарета. Навіть коли був дуже сильно незадоволений «патріархом».

Будучи неформальним лідером антифіларетівського угруповання, Зінкевич примудрявся ніколи не показувати «почесному патріарху» своє справжнє обличчя. Те ж саме, до речі, можна сказати і про його стосунки з нинішнім предстоятелем ПЦУ Єпіфанієм.

Жодного разу не піддаючи критиці улюбленця Філарета, Зінкевич разом з тим досить чітко і зрозуміло демонструє своє повне неприйняття цієї людини – і як предстоятеля, і як «єпископа» взагалі. Показовим прикладом можна назвати відсутність Єпіфанія в Луцьку, куди колишній Президент України Порошенко разом з Філаретом привозив Томос. Співпадіння? Навряд чи. Особливо, якщо врахувати, що саме Зінкевич, а не предстоятель ПЦУ, трохи пізніше привіз в Україну «благодатний вогонь» (беремо в лапки, тому що ми насправді не знаємо, від чого він був запалений), що дало журналістам ТСН привід припустити, ніби він один з винуватців кризи в ПЦУ.

Предстоятель, якого не обрали

Ще до «об'єднавчого Собору» всередині УПЦ КП ходили чутки, що ставленик Філарета Єпіфаній – проросійська кандидатура, а тому обирати треба справжнього патріота. Природно, що в цьому відношенні майже без варіантів лідирував Михаїл Зінкевич. Цей факт не вислизнув від досвідченого в політичних баталіях Філарета, і він зажадав, щоб Зінкевич відмовився від боротьби за предстоятельство. В іншому випадку Філарет погрожував зривом «собору» і відмовою від ліквідації УПЦ КП. Зінкевич з цією вимогою погодився.

Пізніше він розповідав, що вирішив відректися від владних амбіцій тому, що «Україна – понад усе». За його словами, «були гарячі дискусії між мною та Філаретом. В результаті, не домовившись ні про що частина делегатів покинула Теплу Софію і пішла у Велику Софію разом зі мною. Практично ми стояли на межі саморозпуску. Я пішов і розповів, що мене шантажують, щоб я не висував свою кандидатуру. А це недемократично і нечесно. Реакція і МП, і автокефальної Церкви (УАПЦ – Ред.) була така, що вони хотіли покинути Собор... Мене ні в чому не звинувачували, нічого мені не завадило б стати предстоятелем. Тоді виникла дилема: або я стою на своєму і йду до кінця, тоді друга частина може покинути Собор. Тоді знову поділ, знову кілька православних Церков, звинувачення Вселенського патріарха, знову російське торжество. Стояло питання: Чи я і моє его, чи Україна. Я прийняв рішення: Україна понад усе!»

Однак, як виявилось, Порошенко і глава Верховної Ради Андрій Парубій декілька годин пояснювали Зінкевичу значення цього лозунгу і в конці конців змогли вмовити його зняти свою кандидатуру з голосування. А після всього Президент України публічно подякував Михаїлу Зінкевичу за «мужність», яку він проявив на Соборі.

Відомо, що Єпіфаній був прекрасно обізнаний про те, що Філарет вимагає від Зінкевича саме письмовий самовідвід, а не тільки словесних стверджень.

Зараз Зінкевич стверджує, що має абсолютно нормальні відносини з Єпіфанієм. Але не вважає, що повинен відмовлятися від того, щоб в майбутньому очолити ПЦУ.

Боротьба продовжується

Останні висловлювання Зінкевича дають привід припустити, що «церковний путч», ініціатором якого став Філарет, ще не увійшов в активну стадію. Прес-секретар Парубія і колишній прес-секретар Філарета Андрій Ковальов, який відносить себе до табору прихильників «почесного патріарха» і, разом з тим, знаходиться в прекрасних стосунках з «митрополитом» Михаїлом, пообіцяв, що в липні «епоха хлопчиків в ПЦУ закінчиться».

Сам Зінкевич постійно твердить, що у нього були всі шанси очолити ПЦУ, з чим погоджується і Філарет. Можна припустити, що «почесний патріарх», як спритний і хитрий політик, грає на владні амбіції Зінкевича, який, у свою чергу, підіграє Філарету, коли стверджує, что «Київський патріархат потрібен як завдання на майбутнє для ПЦУ».

Природно, що главою цього майбутнього «патріархату» Зінкевич бачить саме себе. Чому ми так думаємо?

Зінкевич прекрасно розуміє, що канонічне визнання розкольницької структури під назвою ПЦУ – справа віддаленої і дуже невиразної перспективи, шанси якої стрімко зменшуються. Тому на даний момент він намагається зайняти позицію, яка дозволила б йому при будь-якому розкладі опинитися у виграші. Боротися за легітимізацію розколу він абсолютно спокійно надає Єпіфанію. У разі провалу це дасть йому привід звинуватити предстоятеля ПЦУ в неспроможності і вимагати повернення УПЦ КП.

«Епоха хлопчиків (в ПЦУ – Ред.) в липні закінчиться».

Андрій Ковальов, глава прес-служби спікера Верховної Ради, колишній прес-секретар Філарета Денисенко

Автори сюжету відзначають, що в розумінні Ковальова «хлопчики» - це «предстоятель» Єпіфаній Думенко і молодий єпископат ПЦУ.

З іншого боку, Думенко вдасться домогтися хоч якихось прийнятних результатів лише в разі повного проходження вказівкам Фанара. Це ж, крім визнання ПЦУ як структури Константинопольського патріархату, дасть Зінкевичу привід оголосити себе єдиним борцем за повну незалежність цієї «Церкви» від Вселенського патріарха. І в першому, і в другому випадку Єпіфаній свідомо програє.

Звичайно, ми не виключаємо і третій варіант розвитку подій. Наприклад, в червні відбудеться «Собор» ПЦУ, на якому піднімуть питання про переобрання предстоятеля, так як нинішній глава цієї організації не влаштовує дуже багатьох. І в цьому випадку кандидатура Зінкевича в якості переможця бачиться найреальнішою. Правда, тоді йому потрібно буде поборотися за визнання його «Церкви» з боку світового Православ'я, чого він робити не хоче. Тому що, як всякому кар'єристу, йому набагато легше загрібати жар чужими руками.

Варіант, при якому він залишиться Луцьким «митрополитом», ми не розглядаємо взагалі. Просто тому, що жага влади сильніше доводів розуму. Особливо у Зінкевича.