Я довіряв Президенту і Єпіфанію, а вони обманули: прес-конференція Філарета

15 травня 2019 року керівник Київського патріархату та «почесний патріарх» ПЦУ Філарет Денисенко дав велику прес-конференцію, на якій розповів про своє бачення розколу у розкольників. На ній він пояснив своє вчорашнє звернення, а також розповів детальніше про свої домовленості з главою ПЦУ Епіфанієм Думенком, Президентом Петром Порошенком і представниками Константинопольського патріархату.

СПЖ надає повну розшифровку промови Філарета та його відповідей на запитання журналістів.

Вступне слово Філарета

По-перше, дякую, що ви в такій кількості прийшли на цю прес-конференцію, це свідчить про те, що ви не байдужі до того, що відбувається в Україні і яке має значення те, що зараз відбувається. Свій погляд, своє бачення я висловив у зверненні, і там написав правду, яка відбувається нині в Україні в церковному житті. Думаю, що ви ознайомилися з моєю позицією і знаєте, про що йде мова.

Хотів би додати, що фактично відбувається і яка мета поставлена перед тими, хто цікавиться і впливає на церковну ситуацію. Яка у них мета, у кого у «них»? Це антиукраїнські сили, які борються з українською автокефальною Церквою вже майже 30 років і не можуть побороти. Українська Церква навпаки зросла, зміцніла, показала свою силу на тій війні, яка зараз йде на сході, завоювала авторитет у всій Україні. І тому цю Церкву хочуть знищити, своїми ж руками.

Зовнішні сили, тобто Московський Патріархат, Московський Патріарх, який бореться зі мною з 1992 року і не може перемогти, тепер взялися за свої сили, з якими я будував Київський патріархат. Але відкрито проти патріарха Філарета не виступають, а говорять: ми його поважаємо, він такий поважний, так багато зробив, але Київський патріархат нам не потрібен. Чому вам не потрібен Київський патріархат? Ви ж його разом з патріархом будували? Чому ви відмовляєтеся від того, що будували? Чи розумієте ви, що робите? Ви руйнуєте те, що створили, що призвело до надання Томосу. Бо якби не було Київського патріархату, ніякого Томосу не було б.

Тепер ви говорите, що нам потрібне визнання інших Церков, і для цього нам треба знищити Київський Патріархат. Правда це чи ні? Це неправда. Ніхто з інших Церков не визнає Українську Церкву не тільки як Патріархат, а й як Українську Автокефальну Церкву. І ми бачимо це в дійсності: навіть ті Церкви, які до Томосу схилялися, що вони визнають Українську Православну Церкву (тут і далі під цією назвою мається на увазі ПЦУ чи УПЦ КП – Ред.) автокефальною, якщо Вселенський патріарх надасть Томос, то тепер ті ж Церкви відмовляються. Не відкрито, а під різними приводами.

Але молитовного спілкування з Українською Православною Церквою немає. Ні Грецька Церква, ні Кіпрська Церква, ні Єрусалимська Церква, ні Александрійська, я вже не кажу про Сербську, Болгарську чи інші Церкви – ніхто ж не має молитовного єднання. І поки ми не бачимо шляхів, які призвели б до визнання.

Причин цього невизнання багато, але головна причина – Москва. Там вона діє, серед інших Православних Церков, і в Україні вона ж діє, але вже тепер не через Московський Патріархат, а через нас же, коли наші ж архієреї виступають проти того, що вони створили – проти Київського патріархату. Тому наше завдання – зберегти єдність Української Православної Церкви, зберегти Київський патріархат, але зберегти поки що тільки в Україні, тому що ми отримали Томос як Київська митрополія, і ми дякуємо Вселенському патріарху, що він дав нам Томос у статусі Київської митрополії.

Для зовні ми сьогодні – визнана Вселенським патріархом Київська митрополія, але ми цим незадоволені. У нас перспективи – утворення та визнання Київського патріархату. Це майбутнє. І Вселенський патріарх не відмовляється, що в майбутньому українська Церква буде визнана в статусі Патріархату, і про це офіційно заявив представник Патріарха архієпископ Даниїл. Тобто Вселенський патріарх не проти статусу Київського патріархату. Але для того, щоб ставити питання про визнання Української Православної Церкви в статусі патріархату, потрібно об'єднатися, створити в Україні одну Православну Церкву.

«Молитовного спілкування з Українською Православною Церквою немає. Ні Грецька Церква, ні Кіпрська Церква, ні Єрусалимська Церква, ні Александрійська, я вже не кажу про Сербську, Болгарську чи інші Церкви – ніхто ж не має молитовного єднання. І поки ми не бачимо шляхів, які призвели б до визнання».

Тому наше завдання – об'єднувати все Православ'я в єдину Церкву. А для того, щоб об'єднуватися з тими, хто ще з нами не об'єднався, потрібно самим бути єдиними. Тому перше, що ми повинні робити – зберігати єдність нашої Української Православної Церкви. І на цій позиції я стояв і стою: Єдина Українська Православна Церква. Сьогодні вона – Київська митрополія зовні, а всередині України вона – Київський патріархат.

Чому я наполягаю на тому, щоб в Україні був Київський патріархат? Якщо українська Церква відмовиться від статусу патріархату, то це означає, що в Україні буде лише один – Московський – патріархат, і ім'я Московського Патріарха Кирила звучатиме по всій Україні, а ім'я Київського патріарха – не буде. І ми самі ліквідуємо поминання Київського патріарха по Україні. І сторонній спостерігач скаже: ви ж самі не хочете мати Київського патріарха, ви погоджуєтеся на Московського, а від свого, Київського, відмовляєтесь.

Більше того, Греко-католицька церква зараз багато працює над тим, щоб УГКЦ була визнана римським папою як патріархат. Виходить, що в Україні, незалежній державі, є Московський патріархат, звучить ім'я Московського патріарха на всіх богослужіннях по всій Україні, поминають греко-католицького патріарха Святослава, а Київського патріарха ні. Ні! Розумно це? 30 років боролися за створення Київського патріархату, а тепер хочемо відмовитися.

Тому, повторюю, майбутнє – за Київським патріархатом в Україні. Я в цьому переконаний. Тому що цього вимагає існування незалежної Української держави. Українська держава є і буде, і ніякі сили українську державу не знищать. Раз не знищать українську державу, то не знищать і Українську Церкву. Президенти змінюються, а держава зберігається, а народ залишається. І залишається Церква.

А головне, що ми йдемо Божою дорогою, прямою дорогою. У чому ця пряма дорога полягає? Коли ми не мали своєї держави, ми підкорялися іншому релігійному центру – Москві. Не хотіли, але підкорялися, бо не мали держави. А сьогодні ми маємо державу, причому маємо не в результаті революції або війни, а Бог дав нам як манну з неба, в 91-му році. Раз Бог дав нам державу, а держава не може існувати без незалежної Церкви.

Прикладом є всі автокефальні Церкви, які вийшли з Константинопольського патріархату. Це і Грецька Церква, і Румунська, і Болгарська, і Сербська, і та ж Польська і Чехословацька – всі вони вийшли зі складу Константинопольського патріархату. Але коли вийшли? Коли утворилися держави.

Так і ми: поки ми були у складі чи то Російської імперії, чи то Радянського Союзу, ми були змушені підкорятися Московському Патріарху. А коли ми стали незалежною державою, то ми йдемо тим же шляхом, яким йшли ті ж балканські автокефальні Православні Церкви. Ми нічого іншого не хочемо, але своє не віддамо. І тому я впевнений і 100%-во вірю, як вірив у 92-му, що Томос буде, і зараз є Томос, точно так само кажу: буде визнана українська Церква і патріархатом, і буде визнана всіма Православними Церквами.

Але коли? По-перше, коли Бог благословить, від Нього все залежить. Не потрібно забувати, що управляє і світом, і Церквою Бог. Наша віра не повинна зводитися до того, що ми визнаємо, що існує Бог. Бог не тільки існує, а Бог керує світом і тим більше керує своєю Церквою, і від Нього залежить, Він дав нам і Церкву українську незалежну, Він дав нам і державу, і Він збереже. Тому що Він всемогутній. Коли це настане – Він знає, а ми знаємо, що це буде.

Тому ми задоволені тим, що Вселенський патріарх дав Томос про автокефалію, будемо зберігати єдність українського Православ'я, не будемо відмовлятися від Київського патріархату і працювати на об'єднання всього Православ'я в єдину Українську Православну Церкву. І ми переможемо. В цьому у мене немає жодних сумнівів.

Відповіді Філарета на запитання ЗМІ

– Чи відреагував хтось із політичних діячів – Порошенко, Зеленський – на те, що відбувається в Церкві?

– Із Зеленським у мене була зустріч, я вітав його з обранням на посаду Президента України, радів, що 74% народу українського проголосували за Зеленського. Зеленський сказав мені, що він не буде втручатися в церковні справи, Церква відокремлена від держави, але він буде сприяти нормальному розвитку церковного життя. Що стосується Порошенка, то він, як я написав у своєму зверненні, обіцяв одне, а робить інше. І тому проблема виникає через те, що не дотримуються того, про що домовилися перед Собором 15 грудня 2018 року.

– Була досягнута домовленість, що Епіфаній буде керуючим, а всі якісь епохальні рішення ви будете приймати. Чи не це стало причиною розбрату?

– Була домовленість не лише з Епіфанієм і Президентом, але й з усіма архієреями на Архієрейському Соборі, що після отримання Томосу я як патріарх буду керувати Церквою всередині України, а у зовні представляти цю Церкву буде митрополит Епіфаній. Така була домовленість. І щоб зберегти єдність, потрібно виконувати домовленості.

– Чи зв'язувалися з вами вже з Константинополя, можливо, Варфоломій, з приводу цих розбіжностей, які виникли між Київським патріархатом і Епіфанієм, і які ваші подальші дії, якщо Томос намагатимуться відібрати?

– Мої дії будуть спрямовані на те, щоб зберігати єдність Української Православної Церкви. А відберуть чи не відберуть Томос – це не від нас залежить. Можуть і відібрати, якщо будуть підстави, а можуть і не відібрати. Томос дається не для того, щоб його відбирати. Я не вірю в те, що Вселенський патріарх відбере Томос, не вірю. Бо відбирання Томосу про автокефалію Української Церкви – це удар по самому Вселенському патріарху.

– А чи телефонував вам хтось із Константинополя?

– Нет.

– Де, коли і в яких документах зафіксовані ті домовленості про розподіл влади в ПЦУ, про які ви говорили, і чи плануєте ви ініціювати скликання Помісного Собору для внесення змін та доповнень до статуту ПЦУ?

– Домовленості були лише на словах. Що стосується скликання Собору, то Собор обов'язково повинен бути, бо потрібно до статуту, який зареєстрований державними органами, внести зміни і доповнення. І цим статутом керуватися.

Той статут, який був прийнятий на Соборі в Софії 15 грудня, це статут грецької Церкви, і дії його закінчуються отриманням Томосу. Про це мені сказав митрополит (Галльський – Ред.) Еммануїл, коли ми з ним мали спілкування. Буквально сказав наступне: «Ви зараз у складі Константинопольського патріархату, а коли отримаєте Томос, ви – автокефальна Церква і маєте право робити і будувати свою Церкву як хочете. А поки ви погодилися стати частиною Константинопольського патріархату, ви повинні слухати нас».

Тому це був Собор не української Церкви, а собор Київської митрополії у складі Константинопольського патріархату, тому головував не патріарх Київський, а представник Вселенського патріарха. І на цьому Соборі були представники Константинополя, як рівноправні члени цього Собору. Тому на той Собор потрібно дивитися як на Собор Константинопольського патріархату.

А тепер, коли ми отримали Томос про автокефалію і об'єдналися з УАПЦ і двома архієреями Московського Патріархату, нам потрібно це внести до нашого статуту як продовження існування нашої Церкви. Ми не будуємо нову Церкву. Ми чуємо так, що ми починаємо будівництво нової Церкви. А та, яка була до Собору, ми до цієї Церкви не маємо відношення? Ми що, від неї відмовляємось? Ні, не відмовляємось, це продовження.

– Ви згадали екзарха Даниїла, його слова про майбутній патріархат, але в інтерв'ю ВВС він чітко сказав, що для того, щоб отримати патріархат, потрібно дотримуватися умов Томосу, умов статуту, і тоді через деякий час Вселенський патріархат надасть ПЦУ статус патріархату. Чи не вважаєте ви, що таке порушення Томосу, яке ми зараз бачимо, ваші пропозиції, які порушують Томос, можуть призвести до того, що статус патріархату ПЦУ не отримає?

– Я не бачу цього. Бо Вселенський патріарх 25 років не погоджувався на надання Томосу. А прийшов час – погодився. І я бачу і в майбутньому: всі ті доводи, які наводяться, будуть відкинуті, а патріархат Київський буде. Чому буде – бо Церква велика. Це більше 30 млн православних українців – це ті, які на території України, а скільки українців ще за її межами. І тому не визнати таку Церкву – це удар по всьому Православ'ю. Бо якщо взяти одну українську Церкву об'єднану – то вона більша зі всі грецькі Церкви, і Румунську, і Болгарську, і Сербську. Не більша тільки за Російську. Але майже така сама.

Тому таку Церкву не визнати неможливо, якщо ви думаєте про світове Православ'я. Тому потрібно бачити розвиток в майбутньому – куди ми йдемо. Якщо буде, як ви кажете, відкинута Українська Церква, то цим буде завдано удару всьому світовому Православ'ю. Тому не турбуйтеся про це, ми покладаємо надію на Бога, Бог приведе, бо правда завжди перемагає. В історії не було того, щоб перемогло зло, неправда. Зло перемагає тимчасово. Атеїзм переміг Церкву, 70 років панував, але потім і Радянський Союз зник, і комунізм зник, і атеїзм був відкинутий.

– Чи була у вас розмова з Епіфанієм з приводу ваших розбіжностей, чи запланована така розмова?

– Владика Епіфаній уникає зі мною спілкування. Тому я йому рекомендації давав спочатку, що потрібно робити, він зробив протилежне. Зараз він зі мною не спілкувався, лише кілька разів, і не телефонує. А зовні він каже, що він так поважає патріарха, що він його батько. Це слова. А справи протилежні.

– Питання стосовно статуту: які саме зміни хочете внести і що будете робити, якщо не досягнете цього?

– Зараз я вам не скажу. Буде Собор. Будуть внесені необхідні зміни, які будуть корисні для розвитку Української Православної Церкви.

– На вчорашнє свято у Володимирському соборі приїхали лише чотири архієреї. Журналісти та експерти розцінили це так, що нібито єпископат колишнього Київського патріархату не підтримує ваших ідей. Як ви це розцінюєте?

– Я вже сказав, що ми руйнуємо те, що будували. А цього робити не потрібно, потрібно те, що побудували, зберігати і примножувати.

– У своєму вчорашньому зверненні ви показали, що ситуацію розуміють в т. ч. світські особи, Зеленський і Коломойський. Чому ви згадуєте про Коломойського?

– Я згадав про Ігоря Валерійовича Коломойського, бо він, перебуваючи за кордоном, відреагував на події, які відбуваються в Українській Церкві. І він справедливо оцінив, що Київський патріархат створив патріарх Філарет. Тому я й згадав, що навіть світські особи – і то розуміють роль Патріарха у створенні УПЦ КП.

– На Соборі Епіфаній став предстоятелем Церкви, за великим рахунком, тому, що цього захотіли ви. Ну, крім волі Божої. Враховуючи останні події, чи ви б так само агітували за Епіфанія?

– Якби я знав те, що відбувається, то я б його кандидатуру не висував. А я довіряв йому, що він буде йти прямою дорогою, а не піде кривими дорогами. Цього я не передбачав, тому що я довіряв йому стовідсотково. А якби я не боровся за нього на Соборі, то він би предстоятелем не був.

– Чи не вважаєте ви, що саме своїми діями розколюєте зараз українську Церкву?

– Ні, не вважаю. Навпаки, я хочу зробити все, щоб зберегти ту Церкву, яку ми побудували. Я противник розділення, а навпаки – робив і робитиму все для того, щоб була Церква єдиною.

– У чому саме полягає порушення домовленостей Петром Порошенком. І ви сказали, що домовленості були усні – чому їх не зафіксували на папері? Збоку цей конфлікт між вами і Епіфанієм виглядає як ваша образа на Епіфанія, яку ви винесли на загал, через те, що він порушив ці домовленості.

– Домовленості були між мною і Президентом, з Епіфанієм теж, і не лише між нами трьома, але й з архієреями. І на Архієрейському Соборі була домовленість, що я продовжую керувати Церквою на території України разом з Епіфанієм, а він представляє Церкву назовні. А письмово ми не підписували, бо я довіряв і Президенту, і Епіфанію, а вони обманули.

– Ви першим підписали постанову, ухвалену 15 грудня 2018 року. Перший пункт – припинити діяльність релігійного об'єднання УПЦ КП шляхом об'єднання та приєднання до утворюваної ПЦУ. Ви ж її підписували, чому?

– Підписував. Переді мною стояло питання: потрібно отримати Томос про автокефалію чи ні? Для того, щоб отримати Томос, потрібно стати частиною Вселенського патріархату. Бо якщо ми не стали частиною Константинопольського патріархату, то Константинопольський патріархат не мав би права скликати нас на Собор. А нам потрібно було відмовитися від своєї автокефалії, стати частиною Константинопольського патріархату, а потім провести Собор і отримати Томос про автокефалію. Це такий шлях. Без цього не був би канонічним ні Собор, ні Томос.

От і треба було вибрати: чи стати тимчасово у складі Константинопольського патріархату, а потім отримати Томос і бути автокефальною Церквою вже з Томосом. У цьому була причина, чому і я, і всі архієреї підписали – як тимчасове явище для того, щоб отримати Томос. Без цього Вселенський патріарх не мав права надати нам Томос.

– У чому полягає порушення з боку Епіфанія ваших домовленостей про розподіл повноважень і чи потрібно узгоджувати з Константинополем зміни до Статуту?

– Ми не повинні узгоджувати наш статут автокефальної Церкви з Константинополем, бо ми є автокефальною Церквою. Про це мені сказав митрополит Еммануїл. Він сказав: поки ви в складі Константинопольського патріархату, ви повинні підкорятися рішенням Вселенського патріарха. Отримаєте Томос – ви автокефальна Церква, і дійте як автокефальна Церква. А оскільки Собор буде вже Автокефальної Церкви, то узгоджувати із Вселенським Патріархом ми не будемо.

Порушення в тому, що я як патріарх повинен керувати Українською Церквою на території України, а він від цього відмовився і керує сам. Не тільки не допускає патріарха, а й не узгоджує. Мало того, на першому Синоді поставили питання, щоб мене взагалі на спокій відправити. Про це ж я не домовлявся, щоб мене після Томосу на спокій відправили.

– Як ви гадаєте, чому вас не допускають до керівництва Церквою?

– Хочете знати правду? Чи просто відповідь? Правда полягає в тому, що не він керує, а ним керують. Не він, а ним. І він мені прямо сказав: не все від мене залежить. Якщо ти предстоятель, то чому не від тебе все залежить? Значить, є якісь сили, які вище тебе, і вони хочуть не те, що хочеш ти, тому і кажеш «не все від мене залежить». Такий тиск у своєму житті за 60 років священства, я не один раз проходив, але я стояв твердо. Боже Богові, а кесареві кесарево. І Боже кесареві не віддам. І цією дорогою я йшов, іду і буду йти до смерті. Боже Богові, а кесареві кесарево, як сказав Господь Іісус Христос.

– Інші архієреї не підтримують ваші пропозиції щодо змін до статуту, наприклад, владика Михаїл (Зінкевич – Ред.) говорить про це, посилаючись на інших побратимів.

– Не будемо обговорювати питання, які будуть підніматися на Соборі. Коли буде Собор, тоді будемо про це говорити. А зараз зарано.

– Коли може бути Собор? Це питання тижнів, місяців?

– Це, як правильно сказав митрополит Епіфаній, залежить від Священного Синоду і від Архієрейського Собору. Коли вони визначать, тоді і буде.

– Скільки архієреїв підтримують вашу позицію? Хтось із них, можливо, претендує на місце Епіфанія?

– Мене це не цікавить, скільки архієреїв підтримує, а скільки не підтримує. Мене цікавить правда, пряма дорога на благо української Церкви. А хто мене підтримує, мене не цікавить.

– Чи знала Церква-Мати, що ви вибираєте Епіфанія для зовнішнього представлення Церкви? Чи не виходить так, що ви обманули нашу Церкву-Мати? І друге. Церква розвивається, все йде дуже добре, наші служать на Афоні, у Вселенському патріархаті, невже ви знову покличете дітей, своїх дітей, у розкол?

– Я Вселенського патріарха не обманув. Я приймаю Томос про автокефалію Української Православної Церкви в статусі Київської митрополії. І тому звинувачувати мене в тому, що я не приймаю Томос, це неправда. Я ясно сказав: Ми приймаємо Томос про автокефалію Церкви в статусі митрополії. У майбутньому ми хочемо, щоб статус української Церкви був патріархатом. В майбутньому. Але для цього ми повинні працювати. Працювати на об'єднання, як хоче Вселенський патріарх. Він ставив так питання: об'єднаєтеся – тоді будете визнані як патріархат. Тому ми повинні це робити. І для того, щоб створити єдину Церкву, я пропоную шлях, який описав.

– Якщо будуть якісь зміни в статуті, чи не заберуть Томос?

– Це ваші думки. І нехай вони залишаться вашими, щоб вони не збулися.

– Чи правда, що ви і далі контролюєте рахунки УПЦ КП?

– Я вже на ці питання вам багато разів відповідав, вам особисто. Не потрібно повторювати одне й те саме. Ви почитайте, в моєму зверненні все написано.

– Хто тисне на Епіфанія?

– Не скажу вам. Він сказав, що не все від нього залежить, а від кого – не сказав.

– Зараз в Україні перебуває владика Даниїл, чи є у вас шанс, щоб з ним поспілкуватися?

– Якщо захоче, то я радий, а примушувати його я не маю можливості.

– Чи було за ці 20-30 років обговорення з архієреями Московського Патріархату про об'єднання під Київським патріархатом?

– Наша мета була, коли був ще живий митрополит Володимир (Сабодан) – почати діалог про об'єднання і створення Української Православної Церкви. І ми почали такий діалог. А коли Москва дізналася, то вона заборонила митрополиту цей діалог продовжувати. Який би не був зараз стан, але буде в Україні одна Українська Православна Церква. Одна буде. І ми повинні для цього працювати і усувати все, що суперечить цій єдності.