«Ми не боїмося і не зупинимося»: чому СБУ не зламати священиків УПЦ
За що влада переслідує протоієрея Віктора Земляного і чому вона безсила проти вірян.
Ім'я протоієрея Віктора Земляного відомо багатьом українцям. Причому серед них є і православні християни, і вороги Православної Церкви. Для перших отець Віктор – зразок православного священика, прекрасний проповідник, мудрий пастир і просто хороша людина. Для інших він – представник «Церкви-агресора», «рупор Кремля» і просто «зрадник в рясі».
Блаженніший Митрополит Онуфрій нагороджує його найвищою богослужбовою нагородою для священика – другим хрестом, а СБУ звинувачує у державній зраді. Його люблять і поважають віруючі, а спецслужби говорять про те, що він розпалює ворожнечу. Так що ж відбувається насправді?
Почалося все кілька років тому, в 2015 році. Тоді отець Віктор вперше почав привселюдно говорити, що проти нашої Церкви ведуть спрямовану кампанію, яка обов'язково закінчиться банальним рейдерством, тобто захопленнями православних храмів.
Саме отець Віктор заявив тоді, що за релігійними конфліктами на Рівненщині стоять представники влади, а не прості «віряни» УПЦ КП. Погодьтеся, що говорити таке в сучасній Україні ой як небезпечно.
Далі – більше. У 2016 році Предстоятель УПЦ Митрополит Онуфрій благословив провести не зовсім звичайний хресний хід. До того часу, за традицією, вірні Української Православної Церкви напередодні свята Хрещення Русі збиралися на Володимирській гірці і після молебню йшли звідти в Києво-Печерську лавру.
Але в країні війна – війна, в якій Церква займає позицію миру, тому що для Неї і на заході, і на сході України – рідні діти. І наше священноначалля постійно говорить, що тільки Церква і може принести мир в Україну, тому що тільки вона єднає всіх в єдиному Тілі Христовому. Тому Блаженніший і вирішив, що хресний хід повинен пройти не тільки в Києві, але і по всій країні.
Із Заходу України, з Почаївської лаври, вийшов один хресний хід, а зі Сходу, зі Святогірської лаври – інший. Задумка була в тому, щоб зв'язати розірвану війною Україну за допомогою молитви.
Так от, отець Віктор Земляний був тим священиком, який очолював «західне» крило хресного ходу. Він разом із декількома тисячами простих мирян пройшов більше 500 кілометрів, щоб сказати людям: мир в Україні можливий тільки з Богом, в Його Святій Церкві.
Тоді, як ми пам'ятаємо, хресний хід намагалися очорнити, обмовити, зупинити. Говорили, що серед паломників є «тітушки», «бойовики з Донбасу» і т. п. Природно, що слова отця Віктора, який невтомно повторював, що «у хресній ході немає політики», не помічали. Вірніше, їх не помічали до пори до часу.
Тому що вже 2 лютого 2017 року стало відомо: СБУ впритул взялася за священика. Представники спецслужб діяли відкрито – так, щоб було зрозуміло: це помста за організацію хресної ходи.
Головне, як тоді здавалося, було залякати батюшку. Ось, що розповів отець Віктор після візиту співробітників СБУ до нього додому: «До мене в квартиру увірвалися озброєні автоматами люди зі спецпідрозділу "Альфа". Матінку з дітьми заштовхали в кухню, потім перевели в іншу кімнату і не давали виходити. Як мені потім пояснив адвокат, було багато порушень. Мені здається, що ці люди позбавлені моральних принципів, якщо вриваються ось так до священика, і роблять те, що вони зробили. Пізніше бійці "Альфи", коли мене вже направляли в СБУ... Один із них повернувся до мене і попросив вибачення. А коли мене вже вивели з машини, то потиснули мені руку і побажали удачі. І це свідчить про те, що не все там запущено, і є нормальні люди».
Але задумаймося над цим. Виходить, що людину, яка організувала абсолютно мирну акцію, яка весь час говорить про мир в Україні і про припинення війни, яка просто пішки пройшла півкраїни, – цю людину пресують спецслужби. Просто за те, що вона закликає до миру!
Така дивна позиція українських силовиків не могла пройти повз увагу світових ЗМІ і різних міжнародних правозахисних організацій. Тим більше, коли разом з отцем Віктором під пресинг силовиків потрапили і ті, хто розповідав про хресну ходу, – журналісти СПЖ.
«Пізніше бійці "Альфа", коли мене вже направляли в СБУ… Один з них повернувся до мене і попросив вибачення. А коли мене вже вивели з машини, то потиснули мені руку і побажали удачі».
Протоієрей Віктор Земляний
І ось, що характерно: отець Віктор не злякався. Коли стало відомо, що патріарх Варфоломій вирішив надати українським розкольникам Томос про незалежність, наші віряни почали збір підписів проти цього беззаконного акта. Дивно, але виключно церковне питання не на жарт стривожило українську владу, і в багатьох містах і селах робили все, щоб збору підписів не допустити.
Зокрема, голова Здолбунівської РДА наполягав на присутності поліції під час недільних богослужінь УПЦ, щоб віряни не надумали виступати проти утворення Єдиної Помісної Церкви в Україні. Йому нагадали, що таке розпорядження можна трактувати як пряме порушення Конституції України. Нагадав саме отець Віктор, який буквально через два тижні після цього повіз зібрані підписи на Фанар.
Чи здогадувався батюшка, що просто так йому це з рук не зійде? Думаю, здогадувався. Тому, коли в грудні 2018 року його автівку зупинили і вручили йому повістку на допит в СБУ, він не здивувався: «За моїми спостереженнями, як тільки в пресі з'являються статті про мене (священика назвали "рупором Кремля" – ред.) – чекай наступних дій».
І 15 березня 2019-го – знову допит. На цей раз отця Віктора знову звинувачують у державній зраді і розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. Причому звинувачення звучать настільки серйозно, що слідчий СБУ каже парафіянам отця Віктора: «Моліться за нього», а потім вимагає обрати запобіжний захід – аж до того, щоб взяти священика під варту. Абсурдність ситуації виглядала настільки очевидною, що суд в обранні запобіжного заходу відмовив. Принаймні, поки що.
І знову отець Віктор не злякався. Ось його коментар після всіх цих подій: «У мене немає страху, на все воля Божа. Ми ніколи не зупинимося на цій дорозі. Це тим людям, які це роблять, треба боятися в першу чергу гніву Божого. Я не можу зрозуміти, як в нашій країні, де є демократичні права і свободи, порушуються так грубо мої права – а це фактично тиск на мене як на священнослужителя, щоб я не виконував свої обов'язки».
Які ж обов'язки має на увазі отець Віктор? Справа в тому, що кожен священик перед тим, як прийняти священний сан, дає так звану «присягу ставленика». Ця присяга (читай – клятва) дається перед лицем Всемогутнього Бога і не може бути скасована. Серед інших обіцянок майбутній священик говорить такі слова: «Вчення віри містити й іншим викладати по керівництву Святої Православної Церкви і Святих Отець; ввірені піклуванню моєму душі охороняти від всіх єресей і розколів, а заблукалих напоумлювати і звертати на шлях істини і спасіння. <…> В молитовне та канонічне спілкування з особами, які не належать до Православної Церкви або перебувають в розколі, не входити. Ні в яких політичних партіях, рухах і акціях участі не брати».
По суті отець Віктор всього лише виконує присягу, яку давав перед своєю хіротонією. Він береже свою паству від єресей і розколів і сам відмовляється вступати в молитовне спілкування з розкольниками. Адже представники ПЦУ – і це ні для кого не секрет – в очах Православної Церкви світу – не більше, ніж розкольники. Так само, як і представники УПЦ КП, РКЦ та УГКЦ. Так, сьогодні на них зробила ставку українська влада, але це ж не скасовує як ставлення Церкви до них, так і священицької присяги.
«У мене немає страху, на все воля Божа. Ми ніколи не зупинимося на цій дорозі. Це тим людям, які це роблять (тиск на Церкву – Ред.), треба боятися в першу чергу гніву Божого».
Протоієрей Віктор Земляний
Православна Церква протягом століть боролася з різними розколами, і є цілий ряд канонічних правил, які забороняють молитися з розкольниками. Це означає, що якщо те, що відбувається нині в Україні, довести до логічного кінця, Православна Церква опиниться під забороною, адже вона завжди закликає розкольників до покаяння! І ні Церква, ні її священики не перестануть це робити. Невже всіх заарештують? Навряд чи, хоча прецеденти були – згадаємо роки радянської боротьби проти віри.
У нас Церква відокремлена від держави. Це означає, що держава не може, не має права диктувати Церкві, як їй спілкуватися зі своїми дітьми. Держава не може вказувати, що правильно, а що неправильно в канонах Церкви, не може забороняти проповідь миру або зупиняти священика, якщо він займається суто церковними питаннями, такими, наприклад, як боротьба проти розколу. Тому що якщо держава візьме на себе релігійні функції, то вона рано чи пізно перетвориться на машину смерті, яка забере мільйони життів.
У кінцевому підсумку, Церква все одно переможе. Так само, як вона перемагала протягом багатьох століть. І ні смерть, ні гоніння, ні скорботи не злякають вірян. Бо доти, поки є такі священики, які виконують свої обов'язки, віра Христова буде торжествувати. І знищити її не вдасться.
