ПЦУ на Афоні: чому на Святій Горі приймають українських розкольників

13 Лютого 2019 14:41
1101
Завдяки патріарху Варфоломію Свята Гора виявилася не такою вже недоступною для «митрополита» Епіфанія Завдяки патріарху Варфоломію Свята Гора виявилася не такою вже недоступною для «митрополита» Епіфанія

Чому стало можливим співслужіння делегації ПЦУ з афонськими ченцями і як на це реагувати православним.

Ставлення православних християн до Святої Гори Афон завжди було особливим. І нічого дивного в цьому немає. Ми знаємо, наприклад, що на Афоні практично не замовкає Іісусова молитва. Афон – це місце, в якому з великою любов'ю і ретельністю зібрані святині з усього православного світу. Тут перебуває пояс Богородиці, Десниця Іоанна Предтечі, яка торкалася глави Спасителя, мощі апостола Павла і багатьох інших святих.

Крім того, Свята Гора і сама дала світу величезну кількість великих подвижників і угодників Божих. Серед них святитель Григорій Палама, преп. Никодим Святогорець, преп. Силуан і Паїсій Афонські. Але, найголовніше, Афон –  це уділ Богородиці, який вона Сама обрала для того, щоб там прославлялося ім'я її Божественного Сина. Божа Матір – Ігуменя Святої Гори, а намісники всіх 20 монастирів, які розташовані на території півострова, лише виконують обов'язки по зовнішньому управлінню чернечим життям.

Саме тому віряни не тільки України, але і всього православного світу з великою скорботою і болем сприйняли останні новини з Афону про те, що група українських розкольників насмілилася здійснювати в уділі Божої Матері свої «богослужіння».

Хроніки афонського вояжу розкольників

Незважаючи на те, що деякі афонські монастирі прямо пообіцяли закрити ворота перед представниками ПЦУ, делегація цієї організації все-таки вирушила на Святу Гору.

8 лютого 2019 року «єпископ» Василь Юристий здійснив у монастирі Пантократор першу «літургію». На наступний день перед розкольниками відкрив свої ворота ще один Афонський монастир – Новий Есфігмен. Пізніше стало відомо, що рішення вступити в спілкування з розкольниками прийняло і керівництво Ватопедської обителі. Природно, що представники нової «Церкви» України із захопленням сприйняли цю подію. «Наші на Афоні!» – з таким заголовком на Facebook-сторінці «Помісна Церква» з'явився запис про те, що в монастирі Пантократор вперше була здійснена «літургія» «єпископа» ПЦУ.

Вигуки схвалення лунали і з сусідньої Росії, причому від людей, яких складно звинуватити у відсутності критичного мислення. Але, як кажуть, подвійні стандарти ніхто не відміняв. Наприклад, протодиякон Андрій Кураєв після візиту розкольників в Пантократор написав у своєму ЖЖ, що «Афон визнав ПЦУ». І це притому, що якраз Кінот, керівний Соборний орган Святої Гори, ухвалив рішення утриматися від судження щодо нової української «Церкви».

Водночас на Афоні знайшлися й ті, хто розкольників до себе не пустив. Перед представниками ПЦУ закрив свої ворота Руський монастир Святого Пантелеймона. Ігумен монастиря архімандрит Євлогій пояснив членам цієї делегації, що в обителі їх не визнають як священнослужителів і не планують цього робити в майбутньому.

Пізніше точно таку ж позицію зайняли болгарський монастир Зограф і грецький Дохіар.

Патріарх Сербський Іриней запевнив, що й знаменитий афонський монастир Хіландар підтримає тих, хто виступає проти самоуправства фанаріотів: «Я впевнений, що наші брати на Афоні, звичайно, разом з нами, зі своєю Церквою. Не думаю, щоб вони могли зайняти якусь іншу позицію, відмінну від позиції нашої Сербської Церкви».

Чому Юристий?

Окреме запитання – чому патріарх Варфоломій для реалізації своїх планів обрав саме Василя Юристого, а не більш відомого і заслуженого «ієрарха» УПЦ КП?

5 січня патріарх Константинопольський підписав Томос про «незалежність» так званої Православної Церкви України. Природно, і він, і його радники прекрасно розуміли, що з цією новоствореною «Церквою» буде дуже багато проблем. Правда, на Фанарі вважали, що більшість цих проблем стосуватимуться взаємин Константинопольського і Московського патріархатів, а інші Помісні Церкви або підтримають фанаріотів, або не втручатимуться.

Однак все виявилося набагато складніше. По-перше, досі жодна Помісна Православна Церква не висловилася на підтримку ПЦУ. По-друге, багато церков вже прямо заявили, що нову релігійну структуру вони не визнають. По-третє, через ПЦУ Фанар ризикує зіпсувати відносини не тільки з РПЦ, але і з Сербською, Польською, Чеською та іншими Церквами. Ситуація більш ніж непроста. І чим далі, тим вона стає складнішою. Адже не отримавши підтримки з боку Помісних Церков, Фанар фактично зазнав фіаско і щодо своїх папістських претензій. Тому Константинопольський патріархат вирішив для початку заручитися допомогою тих, хто так чи інакше залежний від нього, – афонітів.

Розмови про те, що патріарх Варфоломій планує відправити на Святу Гору делегацію ПЦУ, ходили давно. Подейкували, що на Афон в якості представника нової «Церкви» України збирався колишній митрополит УПЦ Олександр (Драбинко). Однак він не поїхав. Причин може бути кілька, можна лише припустити, що головною була відсутність благословення з боку патріарха Варфоломія – потрібна була більш компромісна фігура.

І вона була знайдена в особі Василя Юристого. Справа в тому, що ні колишній митрополит УПЦ, ні хто-небудь із серйозних представників ПЦУ на цю роль не підходив. Адже в разі провалу ця поїздка остаточно підірвала б позиції патріарха Варфоломія.

Ось як пояснив афонський вояж Юристого голова Синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством та ЗМІ Московського Патріархату Володимир Легойда: «На початку лютого на гору Афон прибула делегація сектантського альянсу ПЦУ на чолі з якимось Павлом Юристим, що вважає себе єпископом. Завдання сектантів полягала в тому, щоб самоствердитися шляхом проведення спільних богослужінь з найбільш лояльними Стамбулу настоятелями монастирів. Фанар вирішив помацати афонські настрої цим лжеєпископом із Київського патріархату, який став медійно відомий тільки в силу свого подібного використання. Адже якби "самого" Епіфанія прийняло так мало значних монастирів на Афоні, як пана Юристого, то це б занадто наочно показало реальний авторитет Стамбулького патріарха на Афоні, який тримається тільки на інтригах і заступництві відомої західної держави».

Швидше за все, Юристий тільки цим своїм візитом і увійде в історію Церкви і відкриє нову і сумну сторінку.

Шлях розколу

Значна частина афонітів вже досить чітко засвідчила свою вірність Православ'ю і відмовилася вступати в спілкування з українськими розкольниками. Але треба визнати, що серед насельників Святої Гори є і ті, хто не бачить жодних проблем у спілкуванні з ними.

ми вже говорили про братію Пантократора і Нового Есфігмена. Але ще раніше на шлях розколу став ігумен монастиря Ксенофонт Алексій, який брав участь в «інтронізації» Епіфанія. Митрополит Одеський Агафангел, який вже багато років знайомий з архімандритом Алексієм, направив йому лист, в якому благає свого побратима-священнослужителя не ставати розкольником і нагадує, що той, хто служить з розкольником, сам стає таким.

Більш радикально щодо братії Ксенофонта і Пантократора висловився єпископ Верейський Амвросій (Єрмаков): «Мені здається, для нас сьогодні важливий такий список ієрархів, монастирів і парафій, які виступили за легалізацію схизматиків і вступили в молитовне та євхаристійне спілкування з розкольниками, які не мають священного сану. Сьогодні цей список поєднаних із розкольниками поповнив афонський монастир Пантократор, слідом за монастирем Ксенофонт». За його словами, дві цих афонських обителі добровільно вилучили себе з церковного організму, так само, як «за часів Радянського безбожжя зробили себе чужими Христовій Церкві обновленці».

У свою чергу речник УПЦ протоієрей Миколай Данилевич вважає, що така позиція деяких монастирів Святої Гори призводить до «десакралізації Афону» в очах вірян: «Участь окремих афонських ченців у "інтронізації" глави нової квазіцерковної структури, а тепер ще й відкритий прийом і співслужіння братії афонського монастиря Пантократор з групою розкольників призводить до десакралізації в очах вірних УПЦ Афону як оплоту канонічності, вірності і відданості Церкві. Принаймні, так його сприймають або сприймали в нашій Церкві».

Духовний оазис

Є хороша народна мудрість: якщо не хочеш розчаруватися – не зачаровуйся. Що б хто не говорив про Святу Гору, а факт залишається фактом – там теж живуть люди. Люди, у яких є свої духовні немочі і проблеми, пристрасті і гріхи. Тому не треба дивуватися тому, що відбувається.

Тим більше, що ще 2 000 років тому Господь Іісус Христос попереджав Своїх учнів: прийде час, коли серед них буде багато спокус і розділень. І історія християнства в цілому, і Святої Гори зокрема неодноразово підтверджувала слова Спасителя. 

Справді, дуже часто складається враження, що Афон – якийсь казковий острів, який населений праведниками. Цей благочестивий міф настільки сильно вкорінений у свідомості православних християн України, Росії та інших слов'янських країн, що навіть найменша спроба розвінчання його може викликати бурю гніву. Так, ніхто і ніколи не буде сперечатися, що на Святій Горі завжди були і є подвижники духу і благочестя, ревнителі віри і покаяння. Крім того, Афон дав світові і величезну кількість богословів і споглядачів Таїн Божих. Але це жодною мірою не означає, що там не було чи нема єретиків, розкольників і людей, одержимих різними пристрастями – гордістю, сріблолюбством, людиноугодництвом. Афон – святе місце, але і там можуть жити грішні люди.

Наприклад, за часів святителя Григорія Палами багато афонітів підтримали єресь Варлаама і Акіндіна, які доводили тварність Божественної благодаті. Не секрет, що на Афоні тривалий час існував католицький монастир – аж до XIII століття. Тому не дивно, що пізніше, за часів Марка Ефеського, серед афонітів знайшлися і ті, хто виступав за унію з Римом. Так, більшість були проти, але... На Святій Горі відомий переказ про те, як братія одного з монастирів вчинила спільне «богослужіння» з католиками.

Католицький слід на Афоні

У 1275 році на Константинопольський патріарший престол був зведений Іван Векк, який в роки своєї молодості був борцем проти католицької єресі папізму, але потім, змужнівши, змінив свою точку зору. Саме він почав проводити в життя рішення Ліонського Собору про унію православних і католиків. Своїх супротивників Патріарх Іоанн переслідував досить жорстко – їх вивергали з сану, позбавляли парафій і кафедр, а деяких, найзатятіших, відправляли у заслання.

Константинопольський патріарх вирішив, що цього мало і до числа своїх прихильників треба будь-що додати і афонітів. З цією метою у вересні 1280 року він разом із представниками Святого Престолу відправився в «паломницьку поїздку» на Афон – для «напоумлення» найбільш консервативної та ізольованої частини того чернецтва, яке складало головну протиборчу йому силу. Як завжди в таких випадках, в хід пішли «дипломатичні заходи» – підкуп, обіцянки і залякування. Однак домогтися якихось більш-менш серйозних результатів не вдалося – більшість монастирів перестали поминати Патріарха Іоанна, вважаючи його єретиком.

Засіб залякування незгодних було обрано воістину жорстокий і жахливий – солдати спалили вежу монастиря Зограф, в якій в той час перебували хворі брати обителі. Всі вони загинули.

Звірства продовжилися в монастирі Ватопед: ігумена закували важким ланцюгом і після катувань втопили в морі, а ще 12 ченців обезголовили за воротами монастиря. Втопили і ченців з Іверської обителі.

А ось Велика Афонська лавра зустріла патріарха-єретика з належними почестями – співами і дзвоном. Там же була відслужена перша і остання на Афоні спільна літургія з католиками.

На цьому історія не закінчується. Через нетривалий час ієродиякон Великої лаври, який співслужив папістам, за словами літописця, «згорів, як свічка, у вогні швидкоплинної хвороби», так само, як і сім інших ієромонахів і ченців, які порушили вірність Православ'ю. Всіх їх після смерті поховали, як єретиків, поза монастирським цвинтарем.

На Афоні існує традиція, згідно з якою мощі покійних через якийсь час відкопують. Якщо вони зотліли і перетворилися в кістки жовтого кольору – то світ отримав святого. А ось якщо вони залишилися нетлінними – то померлий був великим грішником і за нього треба особливо старанно молитися. Так от, коли відкопали мощі ченців-зрадників, то братія монастиря прийшла в жах: їхнім поглядам постали «лики» пекла – чорні обличчя, волосся і нігті, які не припиняли свого росту весь час знаходження останків у могилі.

Зрештою тіла чотирьох відступників, зовнішній вигляд яких викликав найбільший жах, сховали в одній із недоступних печер, недалеко від лаври. А чорні «мощі» трьох перенесли в нартекс (вхідне приміщення, що примикає до західного боку) усипальниці Святих Апостолів – для напоумлення прийдешнім поколінням. У XIX столітті страшні тіла цих єретиків були загублені.

Проте 2 березня 1964 року монах Гавриїл Іверона засвідчив їх існування: «І ми прийшли до стрімкої ущелини, від одного виду якої можна жахнутися, і він каже мені: "Вони тут"… Тоді ми увійшли в цю прірву і потім насилу вийшли звідти і буквально на кінчиках пальців, як кажуть, забралися на п'ять-шість метрів, і я побачив печеру, ми увійшли в неї, і там я побачив жахливе видовище: три людські фігури, що спираються на скелю, що стоять вертикально, в одязі, в рясі, очі відкриті, борода і волосся всіх трьох – довгі й білі, обличчя чорні, також і закінчення рук, пальці трохи загнуті до долоні, нігті на руках від двох до чотирьох дюймів, на ногах було не розібрати, так вони були закриті шкарпетками і черевиками. Я хотів помацати їх, щоб переконатися, що це справжні тіла, а не просто суха шкіра і кістки, але духівник сказав: "Не торкайся слідів гніву Господнього"».

Всі ці факти жодною мірою не нівелюють значення Святої Гори для всього православного світу. Але разом з тим вони покликані нагадати, що без гріха тільки один Господь Іісус Христос.

Розділення і спокуси

Як вже було сказано, далеко не всі монастирі Афона прийняли або приймуть в майбутньому українських розкольників. Першим серед тих, хто закрив ворота перед делегацією ПЦУ, став монастир святого великомученика Пантелеймона. Пізніше його приклад наслідували й інші афонські обителі.

У кінцевому підсумку можна зробити висновок, що патріарх Варфоломій, який свої дії в Україні виправдовував тим, що хоче об'єднати розколоте українське суспільство, домігся абсолютно зворотнього ефекту і не тільки вніс смуту в розум православних християн нашої країни, але і розколов афонітів – тих, хто використовує його в якості свого предстоятеля.

Так, є монастирі, які підтримали свого патріарха, але навіть в них знайшлися сповідники. Є інформація, що семеро ватопедських ченців залишили монастир і приєдналися до братії обителі святого Пантелеймона. Сталося це в день, коли Церква відзначає пам'ять новомучеників і сповідників руських, і можна сказати, що ці семеро ченців, які залишили Ватопед, визнали спасіння душі більш важливим, ніж всі блага світу, які їм могли запропонувати проживання в найбагатшому монастирі Афона.

Звичайно, можна припустити, що розділення, яке ми зараз спостерігаємо на Святій Горі, навряд чи буде сильно турбувати патріарха Варфоломія. Просто з тієї причини, що воно вже і так існує досить довго. Не в таких масштабах, звичайно, але все ж.

Відомо, що братія Афонського монастиря Есфігмен не поминає патріарха Варфоломія в якості свого предстоятеля. Більше того, вважає нинішнього Константинопольського патріарха єретиком і філокатоликом. Ігумен цього монастиря не бере участі в засіданнях Кінота Святої Гори, а самі ченці цураються спільної молитви з представниками решти Афонського братства.

Схожа позиція і у деяких відлюдників острова і келліотів, які теж відмовилися поминати Константинопольського патріарха і перервали спілкування з офіційними монастирями Афона.

Крім того, відомо, що відразу після так званого Критського Собору 2016 року на адресу Священного Кінота Святої Гори Афон надійшов відкритий лист, підписаний приблизно 60 ченцями-святогорцями. Вони засудили Собор як антиправославний і «розбійницький» і зажадали припинити поминання Константинопольського патріарха Варфоломія на богослужіннях.

Автори листа заявили, що Собор на найвищому рівні офіційно узаконив єресь екуменізму, і підкреслили, що в результаті підписання соборних документів неправославні сповідання (католики і протестанти) «нарешті, досягли своєї мети – визнання сект Церквами». Оскільки, виходячи з логіки документів Критського Собору (в першу чергу, на основі тексту документа «Відносини Православної Церкви з іншим християнським світом») «папство, як і інші єретики, визнаються Церквами, а не єрессю».

Тоді відкритий лист підписали насельники Великої лаври, монастирів Ватопед, Хіландар, Пантократор, Кутлумуш, Ставронікіта, Філофей, ченці і старці з населених пунктів Карея, Капсала і різних скитів. У відповідь на такий демарш патріарх Варфоломій зажадав виселити їх з Афона.

Безумовно, Афон, як уділ Богородиці, завжди був духовним маяком для православних вірян всього світу і прославлений безліччю святих. Однак ми повинні пам'ятати, що навіть найсвятіше місце не гарантує нам духовної досконалості. Що, приїжджаючи на Афон і ставши ченцем, людина не може автоматично отримати мудрість і глибину думок святих, тут просіялих.

Думка насельників Святої Гори з проблеми українського розколу важлива, але афоніти навряд чи можуть сказати нам щось нове.

Євангеліє і канони святої Церкви однакові як для ігуменів афонських монастирів, так і для священиків з віддалених сіл Західної України, яких виганяють із власних храмів за стійкість і вірність вірі. І хто для нас повинен бути великим авторитетом – чернець, який побоявся втратити свою келію, чи багатодітний священик, який не побоявся опинитися з сім'єю на вулиці?

У будь-якому випадку, ніхто і ніколи не скаже нам слів вищих, ніж слова Спасителя: «Блаженні вигнані за правду, бо їх є Царство Небесне... Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах» (Мф. 5, 10,12).

Звичайно, щоб під час гонінь відчути всю велич, масштаб і правду цих слів, нам необхідна справжня віра. Віра, яку можна отримати лише в молитві про те, щоб благодать Божа торкнулася всіх, хто помиляються, всіх тих, хто сумнівається і всіх спокушених, і християнська любов, і розум запанували як на Святій Горі, так і в усьому православному світі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!
Читайте також