Томос для Київського патріархату: Говоримо ПЦУ, маємо на увазі УПЦ КП
З моменту народження ПЦУ пройшло більше півтора місяця. Однак з'ясовується, що УПЦ КП не зник, а переведені в ПЦУ громади УПЦ реєструються, як Київський патріархат.
Після того, як Петро Порошенко привіз до Києва Томос про автокефалію, по всій Україні почалася хвиля захоплень храмів Української Православної Церкви, які влада і ЗМІ толерантно називає переходами. Всі ці храми нібито приєднуються до новоствореної ПЦУ – Православної Церкви України.
Петро Порошенко: «Подивіться – щодня, без будь-якого втручання влади парафії приєднуються до нашої Церкви!»
ПЦУ, яку Фанар називає СЦУ, утворилася 15 грудня 2018 року на так званому «об'єднавчому Соборі» в результаті злиття Київського патріархату і УАПЦ. Тоді ж було заявлено, що ці дві структури перед собором саморозпустилися.
Євстратій Зоря, речник УПЦ КП 15 грудня заявив: «Перед початком "об'єднавчого Собору" дві Церкви, які брали в ньому участь – це Київський патріархат і автокефальна Церква, – вони провели свої собори і постановили саморозпуск. І шляхом злиття утворили єдину помісну Церкву. Так що юридично, ця нова церква є спадкоємицею і Автокефальної церкви і Церкви Київського патріархату».
Здавалося б, все зрозуміло: Київського патріархату і УАПЦ більше немає. Є тільки ПЦУ і саме туди тепер переводять парафії Української Православної Церкви.
Однак, все не так просто.
З моменту фактичного створення ПЦУ пройшло вже більше півтора місяця, а ні про який саморозпуск Київського патріархату не йдеться.
У реєстрі Мін'юсту напроти патріархії УПЦ КП чітко написано – «не перебуває в процесі припинення»
Глава юрвідділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов: «Станом на сьогоднішній день в держреєстрі відсутня будь-яка інформація про те, що почали процес ліквідації, оскільки у відповідності із законодавством, організація, яка приймає рішення про ліквідацію, зобов'язана протягом трьох діб звернутися до держреєстратора і надати інформацію про те, що вони прийняли таке рішення. Але в цей день ніякої відповідної інформації в розділах тих організацій на сайті Мін'юсту немає».
Власне, те, що Київський патріархат нікуди не зникав, підтверджує і саме існування його офіційного сайту. Можна переконатися, що ніякої згадки ні про ПЦУ, ні про СЦУ там немає. Тільки Київський патріархат і «святіший патріарх» Філарет, який продовжує керувати цією Церквою. Ось повідомлення, де Філарет збирає настоятелів Києва і дає їм цінні вказівки.
Ось розпорядження Філарета на бланку Київського патріархату, де він вказує поминати на богослужіннях спочатку його, Патріарха Київського і всієї Руси України, а потім вже Епіфанія.
Тобто, після номінального створення ПЦУ абсолютно нічого не змінилося. УПЦ КП як існувала, так і існує. Філарет нею як керував, так і керує.
Однак виникає запитання – якщо не було ніякого саморозпуску Київського патріархату і УАПЦ, то чи існує в реальності та сама ПЦУ, про створення якої з такою помпою каже влада?
УПЦ проти УПЦ (ПЦУ)
30 січня в Мін'юсті була зареєстрована організація Київська Митрополія Української Православної Церкви, в дужках «Православна Церква України». Фактично вона повністю повторює назву канонічної Церкви, за винятком сором'язливо доданого тексту в дужках. Мета такої назви очевидна – підмінити собою справжню Українську Православну Церкву. І неважко здогадатися, що це було зроблено з подачі Філарета, який говорить, що Томос дали не ПЦУ, а Київському патріархату і вимагає від своїх помічників викорінити назва ПЦУ, а вживати тільки «Українська Православна Церква».
Філарет: «Ясно, що дали Томос Київському патріархату. Тому, це не нова Церква. Викорінити цю назву "Православна Церква України" – це не наша назва. Ми є Українською Православною Церквою. УПЦ, а не ПЦУ!».
ПЦУ зареєстрували через півтора місяці після її створення. Але весь цей час парафії в Української Православної Церкви активно відбирають.
Але куди ж весь цей час вони переходили?
Однією з перших в ПЦУ з помпою була переведена громада в селі Ворсівка Житомирської області. Голова Житомирської ОДА Ігор Гундіч заявив: «Перша громада, яка вийшла з УПЦ МП і приєдналася до Православної Церкви України, вже отримала офіційне підтвердження. Сьогодні підписав розпорядження, яким затвердив їх статут!»
Але про те, куди ж в реальності перейшла громада, можна дізнатися в тому ж реєстрі на сайті Мін'юсту.
На всіх документах немає ніякої ПЦУ, зате є Київський патріархат!
І так само відбувається у всіх інших переходах.
Голова юрвідділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов: «І цілком очевидно, що Філарет, обдуривши всіх навколо, є основним вигодонабувачем в цій ситуації. Вони не ліквідовувались, парафії реєструються за Київським патріархатом, і, як виявляється, навіть Томос дали Київському патріархату, хоча це насправді не так».
Виходить, що за роки після Євромайдану Київський патріархат насилу зумів захопити менше 40 храмів, а зараз, тільки за півтора місяці після «об'єднавчого Собору» вже прибрав до рук близько сотні.
При цьому ні про яку добровільність переходів мова не йде. Говорячи про любов, насправді відбуваються звичайні захоплення.
Беззаконня двох екс-митрополитів УПЦ
Філарет чужими руками захоплює храми для своєї структури. Але від нього іншого ніхто і не чекає. Однак є й інші фігури, хто, користуючись хаосом, творить беззаконня в своїх інтересах.
Член Міжсоборної присутності Руської Церкви, колишній голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ і лютий викривач беззаконь Філарета, заборонений у служінні митрополит Олександр Драбинко.
Разом із митрополитом Симеоном він явився 15 грудня на «об'єднавчий Собор» ПЦУ і з тих пір розвинув бурхливу діяльність.
Журналіст «Прямого»: «Перейшовши в нову Церкву, Ви зберегли свій титул»?
Митрополит Олександр (Драбинко): «Так, і титул, і посада у мене збереглися. З титулом Переяслав-Хмельницький і Вишневський я служив багато років під керівництвом покійного Блаженнішого Митрополита Володимира, а пізніше – Митрополита Онуфрія».
В УПЦ Драбинко дійсно мав титул митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського, але був при цьому вікарним архієреєм, тобто, єпископом, який не має права втручатися в керування парафій.
Проте, перейшовши у віртуальну ПЦУ, митр. Олександр (Драбинко) займається якраз тим, що переводить громади Української Православної Церкви в ПЦУ. Причому він це робить не на тій території, яка вказана в його титулі, а в найрізноманітніших точках України: Коломиї, Запоріжжі, Старобільську Луганської області та інших.
Навіть патріотична преса дивується, чому охочі перейти, наприклад в Коломийському соборі, не звернулися до місцевого єпископа Київського патріархату. Місцеве видання «Дзеркало медіа» пише: «Чому до Драбинка, а не до єпископа Коломийського і Косівського Юліана або ж самого митрополита всієї України Епіфанія?»
Відповідь на це запитання можна знайти в шапці звернення, яке Драбинко написав від імені настоятеля громади в селі Морозівка Баришівського району Миколая Бреги: «Високопреосвященнішому митрополиту Олександру, керуючому парафіями Києва і Київської області (від УПЦ)».
Тобто Драбинко призначений або сам себе призначив в ПЦУ наглядачем за переходи громад з УПЦ. Наскільки це законно? З точки зору канонічної Церкви – абсолютно беззаконно. З точки зору ПЦУ – абсолютно нормально. Як нормально і те, що Олександр Драбинко йде на очевидну підробку. Адже прохання на його ім'я від імені настоятеля парафії, очевидно, написано самим Драбинком. Внизу немає підпису, більше того, сам отець Миколай заявив, що ніяких прохань не писав і не підписував.
Цікаво, що для іншого «благословення» митрополит Олександр використовує бланк Фонду Блаженнішого Володимира, спочилого Митрополита Київського, а також печатку вікарія Київської митрополії УПЦ. А направляючи колишнього клірика УПЦ Ігоря Саву на служіння в Запоріжжя, Олександр Драбинко видав йому антимінс, благословенний Патріархом РПЦ Кирилом.
Поки Олександр Драбинко тільки заборонений у служінні і все ще носить сан митрополита. Однак навряд чи така поведінка сумісна з єпископською гідністю і митрополит Олександр ризикує перетворитися на мирянина Олександра Драбинка.
Митрополит Олександр (Драбинко): «Хтось ще й пише: дивлячись на вашу поведінку, Митрополит Володимир взагалі в труні перевертається».
Тим часом Вінницький митрополит Симеон подав в суд на нового правлячого архієрея архієпископа Варсонофія, щоб не допустити до управління єпархією.
Архієпископ Варсонофій: «Він через суд хоче відсудить всі статутні документи, майно Вінницької єпархії, всі кошти, які були. Якщо говорити світською мовою, то це рейдерська атака на Вінницьку єпархію, через суд».
Чому і Симеон, і митрополит Олександр роблять такі беззаконні і прямо скажемо, неетичні, зовсім не християнські вчинки?
Причину потрібно знову-таки шукати в словах Філарета про те, кому ж дали Томос: «кому Томос давати – цим двом московським архієреям без парафій?»
Зрадивши свою Церкву, два митрополити за фактом стали частиною Київського патріархату і змушені грати за правилами, прийнятими в їхній новій сім'ї. І для того, щоб вижити в новій структурі, ренегати гарячково прагнуть обрости парафіями і придбати якусь вагу. Але чи зробить це їх там своїми?
Глава юрвідділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов: «їх там не вважатимуть за своїх. Вони все одно залишаться московськими єпископами і московськими священиками. Тим більше, є інформація, що хочуть створити окремі благочиння, які будуть наповнювати виключно священиками, які перейшли з УПЦ. Тобто, якимось чином їх відокремлювати від іншої частини тієї Церкви, яку вони створили. І, так розумію, що ставлення до них не зміниться».
Підсумки
Ми знаємо, що в Євангелії можна знайти відповідь практично на кожне наше запитання або здивування. І дивлячись на те, що пропонують нам діячі нової Церкви, мимоволі згадуються слова Спасителя «по їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Мф.7, 16). Чи бачимо ми тут плоди, які можуть допомогти увійти в Царство небесне? Навряд.
Хитрість, лукавство і обман вигідні в земному світі, але абсолютно марні і навіть шкідливі в небесному. «Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?» (Мф.7, 16), – запитує нас Спаситель. І довіряючи своє духовне життя людям, які називають себе церковними ієрархами, нам необхідно щоразу задавати собі це запитання.
