Всесвятіший, не час для подальших розколів і розділень!
Митрополит Калавритський і Егіалійський Амвросій, єпископ Елладської Православної Церкви виступив із відкритим зверненням на адресу Патріарха Варфоломія.
Вселенський Патріарх за визначенням є символом єдності Православ'я в усьому світі! Туди з повагою і любов'ю всі ми дивимося! Туди ми спрямовуємося, щоб отримати силу! Туди ми прагнемо, щоб вирішити випадкові суперечки і конфлікти між Помісними Церквами і церковними діячами!
Нинішнього Патріарха Варфоломія ми вельми любимо і поважаємо, з ним нас з 1960-х років поєднує щира дружба, коли ми всі були дияконами: Всесвятий як студент магістратури відділення канонічного права в Римі, Архієпископ Афінський владика Христодул і моє недостоїнство. Так от, там, в Римі, тоді ще будучи дияконом, Всесвятіший, – з великою любов'ю і старанністю, – виконував роль нашого провідника в цьому історичному місті.
І ось, на жаль, Всесвятіший Патріарх Константинопольський владика Варфоломій, здається, в останні кілька років поставив перед собою завдання розподілу Православ'я!
Все почалося з дуже теплих відносин між Ватиканом і Константинополем!
Слідом за цим пішов так званий «Святий і Великий Собор у Колімбарі» на Криті! Втім, цей Собор не був таким:
а) Він не був «Святим», оскільки його рішення були спрямовані проти Православ'я! Він був руйнівний для Православ'я, тому що назвав Церквами різні християнські сповідання!!!
Цей злочин було скоєно ще роками раніше (травень 2009 року) Папою Римським Бенедиктом XVI, під час його візиту в Єрусалим. Тоді Папа так і сказав: «Я молюся про те, щоб наша сьогоднішня зустріч дала новий імпульс для роботи з богословського діалогу між Римсько-Католицькою Церквою і Православними Церквами» (16 травня 2009 р.)».
б) Він не був і «Великим», оскільки чотири Помісні Церкви відмовилися брати участь у Колімбарі.
В продовження ми маємо і деякі тривалі проблеми з нашою власною Церквою. Святі канони через святителя Фотія визначають, що звичайна справа – змінювати межі Церкви, коли змінюються політичні утворення та уряди, тобто церковні кордони встановлюються і змінюються відповідно до розвитку політичної ситуації.
Церковні кордони тотожні політичним кордонам!
Отже, коли одна географічна частина набуває своєї політичної незалежності, тоді змінюється і характер місцевої Церкви, яка поступово стає автокефальною, самокерованою і незалежною!
На жаль, це не має відношення до Елладської Церкви, де Православна Церква розділена на п'ять частин. Це Митрополії:
- «Стародавньої Греції», до якої належить і наша Митрополія;
- «Нових земель» – від міста Лариса і вище, які належать юрисдикції Вселенського Патріархату;
- Кікладських островів – острів Родос та інші острови Егейського моря, також належать юрисдикції Вселенського Патріархату;
- Криту, яка є наполовину автономною Церквою;
- Свята Гора (Афон), яка також відноситься до Вселенського Патріархату.
Вищевикладене доводить, що Вселенський Патріарх Варфоломій, як і його Попередники, ПЕРЕСТУПАЄ, ІГНОРУЄ І ПОРУШУЄ священні канони, тобто Церковну Конституцію. Отже, у нас є незалежна країна – наша Греція, – в церковному відношенні розділена і роздроблена на багато церковних структур.
Останнім часом, на жаль, наш Всесвятіший Патріарх владика Варфоломій, різними способами намагається збільшити свій вплив, тобто свою духовну владу в Нових Землях і таким чином стає злодієм церковних земель, хоча він… ГАРАНТ ЦЕРКОВНОЇ ЄДНОСТІ.
Досить наочно згадується про це питання в публікації священика о. Євстафія Колла, у випуску за неділю 30-го вересня газети «Вільний час» під назвою: «Нехай безпринципний єретичний Фанар припинить своє зазіхання на канонічну Автокефалію Елладської Церкви», яка закінчується такими словами:
«Робіть, що хочете і як хочете. Всі ви в єретичному і безпринципному Фанарі перебуваєте поза і далеко за межами богословського, канонічного і церковного порядку і діяння, а тому вам не чути голос повноти православних вірян Єдиної Святої Соборної і Апостольської Православної Церкви Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа».
Останній помилковий крок нашого Патріарха стосується Української Церкви. Нам мало стількох проблем, так наш Патріарх ще й перебуває на межі церковного зіткнення Вселенського Патріархату з Великою Руською Церквою!
Канонічна Українська Церква підтримує свій духовний зв'язок і окормлення від Московського Патріархату. А передбачається, що розкольницька Українська Церква повинна отримати визнання від Вселенського Патріархату!
Біля наших дверей стоїть НОВИЙ ЦЕРКОВНИЙ РОЗКОЛ! Якщо до цього ще й додати внутрішні суперечки, що виникли після Собору в Колімбарі, то церковний стан справ у наш час стає надзвичайно трагічним.
Нехай всемогутній Бог відверне новий і більш небезпечний розкол! Саме тому сьогодні і ми, у свою чергу, від усієї душі дякуємо нашому любому брату у Христі, Високопреосвященнішому Митрополиту Кіфірському Серафиму за відповідну недавню ноту протесту, яку ми підписуємо і далі публікуємо:
Заява митрополита Кіфірського Серафима:
Я глибоко засмучений інформацією про розрив Церковного спілкування Російського Патріарха з Патріархом Вселенським.
До цих сумних і гідних жалю наслідків призвела завзятість Вселенського Патріарха надати автокефалію українським розкольникам, які відокремили себе від нашої Святої Церкви, тобто від усіх Православних Патріархатів та Помісних Православних Церков і становлять абсолютну меншість українського народу.
До недавнього часу Вселенський Патріархат визнавав тільки одну канонічну Українську Православну Церкву під керівництвом Митрополита Онуфрія, а зараз він із власних міркувань надає автокефалію українським розкольникам, ігноруючи канонічний порядок і канонічну Православну Українську архієпископію, яку визнає не лише Руська Православна Церква, але й всі інші Помісні Православні Церкви.
Як відомо, розкольники не є Церквою, а спілкування з ними заборонено Божественними і Священними канонами Апостольських і Вселенських Соборів.
До чого тоді завзятість і наполегливість Вселенського Патріарха Варфоломія у справі визнання українських розкольників Автокефальною Церквою? Для того, щоб спровокувати розколи і розподіл в Єдиній Святій Соборній і Апостольській Христовій Церкві?
Чи не рішеннями Святого і Великого Собору на Криті (червень 2016 р.) були спровоковані потрясіння і безлади? Коли християнські громади інославних були названі Церквами. Та й сам Святий і Великий Критський Собор не був проігнорований недавнім рішенням Константинопольського Патріаршого Собору, який дозволив другий шлюб (тобто другошлюбність) кліриків?
Чи не сформульовано було Таїнство Шлюбу та перешкоди до нього в заключному документі цього Собору (на Криті) в наступних словах: «Священство саме по собі не є перешкодою для шлюбу, однак, згідно з усталеною канонічною традицією (3-тє правило Пято-Шостого Трульського собору) після хіротонії клірикам забороняється вступати в шлюб»?
Замість спільних молитов, організованих нещодавно разом з Папою Римським, керівниками та представниками інославних сповідань та громад і навіть з тими, хто до християнства не відноситься, які не тільки нічим не допомагають, але і привносять велику спокусу Православній Христоіменитій Повноті, варто було б оголосити про Покаяння і повернення всього Православного світу до «Одного разу переданої святим Вірі», до вчення Господа нашого Іісуса Христа, святих апостолів, преподобних і богоносних Отців наших, Святих і Вселенських Соборів нашої Церкви і взагалі всього Православного Передання.
Я від [усього] серця бажаю розсудливості і пильності всім духовним властям Нашої Церкви, щоб стримувати і протистояти близькій духовній кризі, і уникати руйнівних наслідків для єдності Святої Христової Православної Пастви. Адже відомо всім вислів святителя Іоанна Златоуста про те, що «[Гріх] розколу не змивається навіть мученицькою кров'ю».
romfea.gr
