Порошенко, Філарет і митрополит Симеон в США: збіг обставин?
Наприкінці вересня в США одночасно опинилися три найбільші фігури, так чи інакше пов'язані зі створенням Єдиної Помісної Церкви.
В понеділок 24-го вересня в США прибув Петро Порошенко. Офіційна мета його візиту – участь у роботі чергової сесії Генеральної Асамблеї ООН. Також анонсований «ряд двосторонніх зустрічей з лідерами країн світу», діловими колами і лідерами української громади в США.
За «випадковим» збігом обставин в цей же час у Штатах виявилися дві людини, які позиціонуються в якості претендентів на роль глави ЄПЦ. Це митрополит Вінницький і Барський Симеон (Шостацький) і Філарет.
Митрополит Симеон відправився в США 20 вересня на запрошення американського духовенства. Філарет перебуває в цій країні ще з 14 вересня.
Кожна зі згаданих осіб так чи інакше пов'язана з питанням створення церковної структури в Україні під назвою «Єдина Помісна Церква». Двоє з них пов'язані з цим проектом публічно. Петро Порошенко ще 20 квітня 2018 року зробив гучну заяву про те, що йому вдалося переконати Патріарха Варфоломія дати українській Церкві автокефалію. Відтоді Президент робить подібні заяви регулярно і по суті поставив питання ЄПЦ першим пунктом своєї передвиборчої програми.
Філарет як глава УПЦ КП, найбільшої розкольницької організації, безсумнівно претендує на те, щоб очолити структуру «Помісної». І тільки владика Симеон, митрополит УПЦ Вінницький і Барський, тримається в цьому проекті в тіні.
Проте дуже багато вказують на те, що Петро Порошенко бачить головою ЄПЦ саме цього архієрея. Президента та вінницького ієрарха пов'язують давні теплі стосунки. У Петра Порошенка у Вінниці перебувають серйозні виробничі потужності і він часто зустрічався з митрополитом. До того ж той факт, що владика Симеон – архієрей канонічної Церкви суттєво полегшує завдання створення структури ЄПЦ і для Порошенка, і для Фанара. Адже не секрет, що проект «Помісна» буде майже повністю складатися з розкольників і можливість поставити на чолі цієї структури канонічного ієрарха може надати їй якийсь флер легальності в очах світового Православ'я.
Владика Симеон перебуває в США вперше в житті, тому навряд чи спільне з Президентом перебування в цій країні випадкове, та ще в такий важливий для українського православ'я момент. Очевидно, такий стан речей цілком ясно розуміє і той, що під анафемою – Філарет Денисенко, який в пості ватажка «Помісної» бачить для себе можливість знову увійти до Церкви, нехай і «з чорного ходу». Тому, знаючи про майбутню поїздку «конкурента», Філарет зі свитою прибуває в США заздалегідь, ще 14 вересня, і розвиває там бурхливу діяльність.
18 вересня він зустрічається з колишнім віце-президентом США Джозефом Байденом. І незважаючи на те, що Байден відкрито позиціонує себе активним пропагандистом ЛГБТ, нагороджує його церковним орденом князя Володимира Великого II ступеня.
Трохи пізніше Філарет зустрічається з сенатором США від штату Огайо Робертом Портманом. І незважаючи на те, що Портман відкрито позиціонує себе лобістом гей-шлюбів, Денисенко нагороджує його точно таким же орденом – князя Володимира ІІ ступеня.
19 вересня Філарет організував зустріч в одному з «мозкових центрів» американського істеблішменту – Atlantic Counsil. Виступ там пана Денисенка швидше нагадував формат презентації здобувача посади перед роботодавцями, ніж промова церковного лідера. Філарет говорив виключно політичними гаслами, причому в такій подачі, яка максимально могла сподобатися американцям. Ключовими стали наступні слова з його виступу:
«…ми вдячні Сполученим Штатам Америки за те, що вони підтримують Вселенського Патріарха, його намір дати нам Томос про автокефалію... Ми сподіваємося, що Сполучені Штати Америки допоможуть нам довести нашу церковну справу до кінця».
Всі слова і дії Філарета посилають американській адміністрації очевидний сигнал: «Вибери мене!»
Розвиток подій навколо «української автокефалії» показує, що абсолютно всі учасники цього процесу, включаючи Константинопольську патріархію, улесливо дивляться за океан. І саме там приймалися і приймаються рішення про те, чи бути проекту «Помісна», в якому форматі і під чиїм керівництвом. Причому все це робиться абсолютно відкрито, не криючись і нікого не соромлячись.
Нагадаємо тільки останні публічні заяви по цьому проекту.
У квітні з'являються повідомлення про тиск американців на Патріарха Варфоломія з метою надання українським розкольникам автокефалії. На початку серпня 2018 року український посол в США повідомив, що в Сполучених Штатах підтримують створення Помісної Церкви в Україні. 29 серпня 2018 року посол США в Україні Марі Йованович провела зустріч з главою УПЦ КП Філаретом, де обговорювалося це ж питання. 11 вересня на зустрічі з Петром Порошенком посол США у справах міжнародної релігійної свободи Семюель Браунбек заявив про підтримку США автокефалії в Україні. 18 вересня на зустрічі з Філаретом колишній віце-президент США Джо Байден заявив про підтримку автокефалії в Україні. Нарешті, 25 вересня американський держдеп заявив, що США підтримують прихильників автокефалії в Україні і вважають Патріарха Варфоломія голосом толерантності.
При цьому риторика представників української влади по відношенню до американців навіть у питанні створення Церкви швидше нагадує звіти підлеглих перед начальством. Причому навіть Президента. На згадуваній вже зустрічі з Браунбеком Петро Порошенко, згідно з інформацією своєї прес-служби, «повідомив представнику Держдепу про те, які кроки здійснюються на шляху створення автокефалії в Україні. Також Глава держави подякував американській стороні за активну підтримку України в цьому процесі».
Українці вже змирилися з тим, що фінансові, економічні і політичні питання вже давно не вирішуються в самій Україні. Але чи можна миритися з тим, що і долю Церкви точно так само вирішують фахівці з-за океану, для яких і Україна, і Церква мало що значать?
Зараз відбувається очевидна експансія проти канонічної Української Православної Церкви. За незгоду з проектом «Помісна» скандально відомий «Миротворець» вніс у свої списки Блаженнішого Онуфрія і більшу частину єпископату УПЦ і вимагає їхнього вигнання з країни.
Держава на чолі з Президентом усіма силами намагається створити свою «ручну» церковну структуру. І чи можна його в цьому звинувачувати? Навряд. Кожна влада прагне мати свої підконтрольні проекти. Але тільки де ж тут справжня Христова Церква? Де воля єпископату і воля православного народу, які необхідні для будь-якої зміни статусу православ'я, а вже тим більше – створення нової Церкви?! Поки ми бачимо лише бажання Президента царювати другий термін, прагнення розкольницьких «єпископів» в обхід церковних канонів знайти легальний статус, а також розгорнуту в ЗМІ істерію про те, як українцям «життєво необхідна» Єдина Помісна Церква. А здобувачі на роль її глави проходять кастинг за океаном.
І абсолютно неважливо, хто з цих претендентів зараз виявиться переможцем: митрополит УПЦ Симеон, анафема Денисенко або хтось ще. Православна Церква – це Тіло Христове. Вона не від світу цього і не повинна обслуговувати інтереси цього світу, навіть найвпливовіших його представників. І якомога раніше ми це усвідомимо, тим менші потрясіння нас чекають попереду.
