«Закордон нам допоможе?!", або Про візит Філарета до США
У вересні 2018 глава УПЦ КП Філарет здійснює досить активний візит до США. Вважаємо за необхідне прокоментувати окремі висловлювання Михайла Антоновича.
Філарет:
«Ми приїхали до Сполучених Штатів просити, щоб вони підтримали Вселенського Патріарха в його бажанні надати нам автокефалію. І це потрібно зробити ще в цьому році. Тому що наступного року в Україні можуть обрати президента, який буде такий промосковський, що підтримувати нашу автокефалію вже не стане. І тоді про наш Томос можна буде надовго забути ... тому ми просимо Сполучені Штати нам посприяти…»
Коментар:
Денисенко покладає свої останні надії на Томос. Адже саме він – на його власну думку – повинен отримати цей документ, такий необхідний для визнання його «патріаршества» та підпорядкованої йому структури. Свій приблизний сценарій надання Томосу він вже озвучив.
На думку «патріарха Філарета», жовтневий Синод Константинопольського Патріархату може прийняти рішення про надання автокефалії «Православній Церкві в Україні», після якого має відбутися «об'єднавчий собор» УПЦ КП, УАПЦ та бажаючих з єпископату УПЦ. Але що робити з визнанням хіротоній, звершених «монахом Філаретом»? І чи погодяться на канонічні хіротонії розкольницькі «ієрархи» та сам анафематствуваний «монах Філарет» Денисенко? Невідомо. Мінкульт України вже готує державну реєстрацію новоутвореної релігійної структури і все необхідне для того, щоб вона могла користуватися всіма перевагами «допущених до столу» (див. «Кролики і удави» Фазіля Іскандера).
Тут мирні сюжети закінчуються, і далі почнеться агресивна фаза, про яку попереджають політексперти. «Патріарх Філарет», вже не соромлячись, закликає, а гарант Конституції під виглядом законності заявляє про насильницьке перейменування нашої Матері-Церкви.
Крім цього, проблему теперішніх захоплень храмів вже озвучили на міжнародному рівні (див. документи Управління Верховного комісара ООН з прав людини). Але незважаючи на це, всередині країни роблять вигляд, що цих подій не помічають.
Про майбутні присвоєння та «перереєстрації», які стануть можливими через прийняття антицерковних законопроектів, теж сказано достатньо. Не виключене й скасування права користування святинями та іншими культовими будівлями, що знаходяться в держвласності, з подальшою передачею адептам «Єдиної Помісної Української Церкви».
Все це неодмінно потрібно зробити до майбутніх президентських виборів! Переживає «монах» Денисенко за те, що може не встигнути легалізувати своє дітище через безпокаянне введення схизматиків в євхаристійне спілкування із Вселенським Православ'ям за допомогою Константинопольського Патріархату. Тому й просить США посприяти! Бо якщо не буде повторно обраний нинішній Президент, то про Томос доведеться забути надовго. Благає в черговий раз вплинути на старого Патріарха Варфоломія, методами, одному Державному департаменту США відомими. Ось так і вирішується з-за океану далекими як від України, так і від Православ'я людьми доля країни та єдність українського Православ'я.
Філарет:
«...Ми наполягаємо, що йдеться не про питання внутрішньоцерковної свободи, а про захист базових громадянських і політичних свобод в нашій країні…»
Коментар:
Як і Президент, «монах Філарет» захищає позицію, згідно з якою питання української автокефалії не є лише питанням церковного устрою. Це вже не питання буття релігійної організації, автономія якої закріплена і Конституцією, і внутрішніми статутними документами. Тепер центр проблем зміщується в сферу функціонування громадянських і політичних відносин, далеких від Христа. Їм віддається пріоритет, чим і підкреслюється інструментальний характер релігійного питання як такого. Як показує новітня історія України, таким громадянам, як Михайло Денисенко, дозволено наполягати на чому завгодно. Але реальний стан захисту базових громадянських (сюди ж входять і релігійні) свобод в нашій країні залишає бажати кращого. Про це окрема доповідь Преосвященного Віктора, єпископа Баришівського, голови Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях.
