ТСН, Томос та «прогресивні сили» УПЦ

Не будемо настільки категоричними, але й не станемо сперечатися з шанованими експертами. Спробуємо просто проаналізувати сюжет та розглянути: хто в ньому був присутній, хто що сказав та які з усього цього можна зробити висновки. 

Треба віддати належне авторам сюжету – вони не стали брати інтерв'ю у розкольників: представників УПЦ КП чи УАПЦ. Вони побудували сюжет на думці симпатиків Томосу, які, начебто, належать до Української Православної Церкви. Відомі особи: архімандрит Кирил (Говорун) та протоієрей Георгій Коваленко. Вони багато говорили про необоротність процесу надання Томосу, про те, що точка неповернення в цій справі пройдена, про те, що в Україні є запит на Томос і так далі. Їхні висловлювання будуть проаналізовані нижче. Але от одна обставина відразу ж впадає в око будь-якій людині, яка спостерігає за розвитком проекту «Томос».

Журналісти зустрілися з головним куратором Томосу від держави Ростиславом Павленком, в дуже недавньому минулому заступником Голови Адміністрації Президента України. Взяли інтерв'ю у Кирила (Говоруна) – архімандрита, кандидата богослов'я, заштатного клірика РПЦ, а в недавньому минулому Голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Української Православної Церкви та заступника голови Навчального комітету Руської Православної Церкви. Поговорили з протоієреєм Георгієм Коваленком, нині ректором Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості, а в недавньому минулому главою Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ та прес-секретарем Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана).

Але не полишає відчуття, що когось не вистачає в цій компанії прихильників Томосу?

Правильно! Вископреосвященнішого митрополита Олександра (Драбинка)!

Єдиний архієрей УПЦ, який відкрито висловлюється на користь Томосу! Єдиний архієрей, який відкрито, не боячись, йде проти думки решти єпископату! До того ж владика Олександр – прекрасний оратор і вільно почуває себе перед камерами. Ось хто міг би розповісти про Томос багато чого цікавого і чиї слова мали би більшу вагу, ніж всіх учасників сюжету ТСН разом узятих.

Тим не менш, його не було.

Однак чому? Хіба могли автори сюжету пропустити такого важливого і вигідного спікера? Той факт, що митрополита Олександра не було в сюжеті, в якому він мав бути стовідсотково, вже змушує замислитись. Немає його й серед підписантів Заяви «Мережі відкритого православ'я» – ще однієї ініціативи, покликаної продемонструвати підтримку Томосу в Українському суспільстві.

Ця красномовна відсутність митрополита Олександра змушує як мінімум засумніватися в тому, що перспективи Томосу дійсно такі райдужні, якими їх описують інші учасники сюжету.

А починається сюжет про нібито християнську ЄПЦ з... танків!

Показовий початок! Особливо якщо згадати Євангеліє і те, як була заснована Церква Господом нашим Іісусом Христом.

Першим спікером сюжету став директор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко. Цю посаду він отримав після звільнення з посади заступника Адміністрації Президента, де він курирував проект Томосу. До речі, ТСН – молодці, називають  речі своїми іменами та визнають, що Томос і ЄПЦ – це не церква і навіть не релігійна організація, це – проект!

Ось наочна альтернатива для громадян України: бути членом Церкви Христової або учасником «проекту»? Та й чийого проекту? Проекту Президента, який у такий спосіб намагається підвищити свій рейтинг перед виборами?

Отже, колишній високопоставлений чиновник Адміністрації Президента розповів, що його звільнення ніяк не пов'язане з провалом кампанії з надання Томосу до 1030-річчя Хрещення Русі, просто так співпало. Що він і зараз є радником Президента з гуманітарних питань та продовжує рухати проект. Добре, повіримо на слово. Але той факт, що проектом Томосу займається не Церква, а держава, ясніше ясного говорить про те, що це проект не релігійний, а політичний, і він переслідує суто політичні цілі, про що не один десяток разів сказав Гарант Конституції. До речі, тієї самої Конституції, в якій чорним по білому написано, що Церква відокремлена від держави.

Ані Ростислав Павленко, ані архімандрит Кирил (Говорун) не сказали нічого нового: все йде за планом, завдань отримати Томос до дати ніхто не ставив (хоча всі знають, що ставив), процес пройшов точку неповернення. Отець Кирил навіть зробив ставку – 80 % на Томос у жовтні.

А от протоієрей Георгій Коваленко розповів про нову ініціативу: «Насправді в Україні є великий запит серед людей, серед духовенства на отримання Томосу, і я не думаю, що Вселенське Православ'я буде цим нехтувати».

І отець протоієрей постарався втілити цей «великий запит» у якусь форму. Вийшла фейсбучна заява, відкрита для підписання всіма бажаючими. Бажаючих, на вечір 28 серпня, виявилося 177 осіб. Звичайно ж, «Вселенське Православ'я» не може знехтувати думкою цих людей. Адже інакше, як сказав отець Георгій телеканалу 1+1: «ми, як вірні українці, побачимо, що в Церкві діють якісь геополітичні, політичні чи інші… А ми хотіли б, щоб у Церкві діяла любов, діяла правда, діяла справедливість».

Але от думкою тих 300 тисяч православних, які виступають проти «проекту Томосу» та підписи яких були передані в Константинопольську Патріархію, на думку отця Георгія Коваленка, «Вселенське Православ'я» знехтувати може цілком. Як може знехтувати і практично одностайною думкою єпископату УПЦ, вираженою в Заяві від 25 червня 2018 р., в якій йдеться: «Наявний канонічний статус цілком достатній для того, щоб Українська Православна Церква плідно звершувала свою місію серед народу України. Спроби змінити цей статус призведуть лише до обмеження прав і свобод, якими наділена наша Церква, маючи права широкої автономії. До того ж, ці спроби не вилікують, а лише поглиблять розкол як в українському Православ'ї, так і в українському суспільстві загалом».

Та й сама Заява ініціативної групи, організована о. Георгієм Коваленком, виглядає вкрай двозначно. Наприклад, на його початку йдеться: «ми, духовенство та вірні Української Православної Церкви». А потім виявляється, що «заява відкрита для підписання не тільки духовенством та вірними УПЦ, але й представниками інших церков, як в Україні, так і за її межами». Скільки серед 177 підписів належить «представникам інших церков» – невідомо.

Заява покликана продемонструвати «величезний запит на отримання Томосу», але виявляється, що серед підписантів Заяви навіть не всі поділяють це прагнення: «Більшість з нас є переконаними і послідовними прихильниками автокефалії Православної Церкви в Україні».

Підписанти Заяви декларують: «Надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні – це лише початок процесу єднання православних українців і розбудови Української Церкви».

Кому, як не колишньому прес-секретарю Предстоятеля УПЦ, не знати, що позиція «Вселенського Православ'я», до якого він апелює, полягає якраз у прямо протилежному: автокефалія має завершити процес об'єднання православних українців, під яким мається на увазі повернення людей з розколу в лоно Церкви.

Особливо хочеться зупинитися на тому, яку характеристику дає о. Георгій тій Церкві, від імені якої все ще виступає. Виявляється, за словами колишнього речника УПЦ, зараз в цій Церкві «немає любові і поваги один до одного, але є ми (ініціативна група, – ред.), які цього хочемо». Іншими словами, ні Блаженніший Онуфрій, ні хтось інший, а саме «члени ініціативної групи» на чолі з протоієреєм Георгієм Коваленком є в УПЦ втіленням найвищих християнських чеснот.

Ще одна характеристика УПЦ, яку можна почерпнути з Заяви: «Для того, щоб позбутися імперських, тоталітарних та радянських нашарувань в нашому церковному і суспільному житті, нам потрібен не тільки Томос…». Так, для цього потрібен не тільки Томос, для цього потрібна дуже багата фантазія, бо ніяких «імперських, тоталітарних та радянських нашарувань в нашому церковному (якщо говорити про УПЦ, – ред.) житті» не існує. Хай хоч хтось покаже, де в житті УПЦ існують ці самі «тоталітарні та імперські нашарування». А ось проект Томосу – це дійсно приклад повторення політики більшовиків у 20-х роках минулого століття. Комуністи точно так само, як сьогодні українська влада, намагалися просунути проект «Живої церкви». Тими самими методами і теж за допомогою Константинополя. 

Закінчується Заява словами: «Ми віримо в те, що можлива єдність у різноманітності, бо нас об’єднує любов до Небесного Бога-Отця і земної матері-України та жертовне служіння ближньому».

Будь-яка людина, хоч трохи знайома з православ'ям, просто не може не жахнутися від цієї фрази: «… нас об'єднує любов до Небесного Бога-Отця і земної матері-України».

У православ'ї Бог – це завжди Трійця: Отець, Син і Святий Дух. Саме це розуміння Бога відрізняє християнство від інших релігій. Що стосується матері, то так іменується або Пресвята Богородиця («Потім каже до учня: оце Мати твоя!» (Ів. 19, 27)), або Церква («Кому Церква не мати, тому Бог не Отець» (свт. Кіпріан Карфагенський)), але ніяк не «мати-Україна». А те, що заявляє протоієрей Георгій, більше схоже на  язичництво. Ось цитата з книги Е. Н. Тьомкіна Міфи Давньої Індії: «В пантеоні давніх аріїв, мабуть, вже дуже рано виділився, як і в античній міфології, образ бога-отця<…> У греків це Зевс, у аріїв – Дьяус, бог неба і небесного світла. <…> Дьяус оспівується в декількох ранніх гімнах «Рігведи» разом з Прітхіві, богинею землі. Дьяус і Прітхіві, Небо і Земля, розглядаються в цих гімнах як батьки усіх, батьки усього живого, – ідея, яка сходить до найдавніших міфологічних уявлень людства».

Дивно, як 177 людей, які вважають себе православними, могли підписатися під подібною Заявою. Ще більше дивує те, що свої імена вони поставили після імені протоієрея Георгія Коваленка, який більше року тому на зйомках програми «Таємний код віри» публічно зняв з себе святий хрест та священицький одяг і, заявивши, що «Бог не говорить вустами «пихатих» богословів», пішов шукати істину поза церквою.

Але отець Георгій не може не знати, що Православна Церква назвала богословами лише трьох людей за всю свою історію: святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, святого Григорія Богослова і святого Симеона Нового Богослова. Як міг собі дозволити протоієрей Георгій Коваленко назвати їх словом, наведеним вище, – поза людським розумінням.

Немає жодних сумнівів у тому, що і о.Георгій Коваленко, і інші підписанти Заяви, яка пропагується в сюжеті ТСН, – освічені та інтелектуальні священики. Проте чи діють вони своєю ініціативою на благо своєї Церкви, яка зараз перебуває під жорстким тиском влади і політики? Схоже, що поки вони більше стурбовані своїм особистим піаром. І це не може не викликати жалю.