Хресний хід-2018: підсумки та надії
Спроба команди президента подати православному світу факт пафосного згуртування віруючого електорату навколо ідеї Томосу про автокефалію фактично провалилась.
Цьогорічний хресний хід віруючих канонічної УПЦ та державні торжества, приурочені до 1030-річчя Хрещення Русі, що пройшли в Україні 27–28 липня, ще більше оголили ті проблеми в нашому суспільстві, які влада і держчиновники воліють останнім часом ігнорувати, вперто не рахуючись з думкою народу. Спроба команди президента подати православному світові факт величного згуртування віруючого електорату навколо ідеї отримання Томосу про автокефалію фактично провалилась. Кількісна перевага тих, хто дійсно вийшов на мирну молитовну ходу з хрестами та хоругвами над тими, хто перетворив хресний хід на черговий мітинг з прапорами та гаслами, занадто явна. Вийшло з точністю до навпаки.
Єдність, проявлена прихожанами Української Православної Церкви, ще раз підкреслила, що у народу та наших держчиновників різні уявлення з цього питання. І сила влади тут не допоможе, бо існують речі, які знаходяться за межею можливого впливу держави на своїх громадян. Взагалі тема спекуляції на релігійних питаннях – дуже неблагородна та невдячна. Стало ще більш очевидним, що та частина української православної спільноти, яку лжепатріарх Філарет оголосив п'ятою колоною в своїй власній країні, не бажає незаконного і неканоничного утвердження автокефалії, до якого наполегливо підштовхує ієрархів УПЦ президент Петро Порошенко.
Замість того, щоб вести конструктивний діалог і прислухатися до думки тих, хто дійсно може вплинути на вирішення проблеми подолання розколу та відновлення єдності Церкви, президент наполегливо проштовхує свою ідею автокефалії в маси. Вже багатьом стало зрозуміло, навіщо йому, а також іншим прихильникам цієї ідеї, настільки необхідне позитивне рішення з даного питання. Та поспішна квапливість, з якою Петро Олексійович намагається розв'язати цю задачку з двома відомими, змушує думати, що все до банального просто. Владі, яка провалила майже всі реформи і довела свій народ до тяжкого стану, яка практично не виконала жодної своєї гучної обіцянки (за рідкісним винятком), знадобилися нові безпрограшні преференції.
Втім, як виявилося, це не найголовніша причина того, чому нашим чиновникам раптом так сильно захотілося незалежної Церкви. Величне гасло про необхідність ЄПЦ у поясненні деяких його прибічників перетворилося на якийсь фарс. Як відомо, від величного до смішного лише один крок. Вже стала крилатою фраза лідера об'єднання «Свобода» Олега Тягнибока про те, що заснування автокефальної Церкви буде впливати на вартість ковбаси. Оскільки Тягнибок не єдиний політик такого рангу, який подібні «перли» кидає в маси, то страшно за країну та її майбутнє. Абсолютно не зрозуміло, яким чином у головах наших відомих політичних діячів уживаються питання віри і дешевої ковбаси.
Немає сумнівів, що влада володіє певним адміністративним ресурсом, використовуючи який намагатиметься впливати на сформовану не на її користь ситуацію й далі. Один з таких ресурсів – це заангажовані засоби масової інформації, що показали за ці кілька днів свою продажність та керованість. Однак та брехня стосовно хресного ходу і його учасників, яка лилася з телеекранів, та постановочні сцени роздачі грошей з метою дискредитації віруючих виглядають досить невинно порівняно з нападками, які постійно звучать на адресу канонічної Церкви та її ієрархів, звинувачуваних у зраді по відношенню до своєї країни та служінні московським властям. Ще Томосу й сліду немає, а Михайло Антонович Денисенко вже ділить майно, що йому не належить. Мабуть, нашим чиновникам і членам держапарату варто зупинитись та замислитись, хто ж насправді служить своєму народові, а хто – проти нього. Хочеться вірити, що у нинішніх можновладців вистачить здорового глузду не боротися з власним народом. А час покаже і розсудить – хто «справжній» українець, а хто – «несправжній», хто справді бажає миру та процвітання нашій державі, а хто бореться за електорат та задовольняє свої гонорові амбіції.
