Коли нема чого сказати: навіщо опоненти УПЦ пишуть доноси

Вона залишила повідомлення про те, що розмістити текст цього листа її нібито попросили знайомі священнослужителі УПЦ, і закликала тих, хто хоче під ним підписатися, скидати «в приват» свої прізвища.

Ознайомившись детальніше з текстом цього «листа», розумієш, що його писали аж ніяк не священики УПЦ, а швидше за все воно було написане на колінку Міщенко або нею самою, або її знайомими блогерами.

Одразу впадає в очі загальний характер листа, який нагадує суміш доносу і кляузи. На думку спадають рядки з Булгакова: «Алло! Вважаю обов'язком повідомити, що наш голова жилтовариства будинку номер триста два-біс по Садовій, Никанор Іванович Босий, спекулює валютою. В даний момент в його квартирі номер тридцять п'ять у вентиляції, у вбиральні, в газетному папері чотириста доларів. Говорить мешканець зазначеного будинку з квартири номер одинадцять Тимофій Квасцов. Але заклинаю тримати в таємниці моє ім'я. Боюся помсти вищевикладеного голови».

Саме так виглядає розповідь про те, що один з членів делегації УПЦ (під час візиту на Фанар) нібито порушив церковний етикет, Вадим Новинський отримав українське громадянство від Януковича, а протоієрей Миколай Данилевич не дослівно переклав слова представника Константинопольського Патріархату. Дивує акцент авторів листа на російському походження митрополита Агафангела та Новинського. Для авторів листа це один з доказів їхньої антиукраїнської позиції. Припахає відвертою ксенофобією.

Особливо варто звернути увагу на одну фразу: «Маємо щиру молитовну надію на підтримку вас, високодостойні владики, і усього Екуменічного Патріархату». І ще дві: «Православна країна (або країна із значним православним населенням) повинна мати свою власну Помісну Церкву, так само, як, завдяки підтримці Екуменічного Паріархату, Помісні Церкви є у братських Румунії, Болгарії, Греції, Польщі та в інших країнах», «Ми будемо раді можливості будь-яких контактів з представниками Екуменічного Патріархату з метою спільного пошуку шляху розвитку українського Православ’я».

Справа в тому, що «Екуменічний» Патріархат – це калька з англійської «Ecumenical». Так могла написати тільки світська людина, для якої неважлива точність церковних формулювань і яка не знає церковної лексики. В російській та українській мові слово «екуменічний» походить, зокрема, від слова «екуменізм» і означає щось, що стосується руху за об'єднання всіх християнських конфесій.

Вікісловник дає таке визначення слова «екуменічний» – «пов'язаний, який співвідноситься за значенням з іменником екуменізм, властивий, характерний для нього». Буквально це слово грецького походження означає «вселенський», проте, з огляду на вказане вище значення, писати «Екуменічний» Патріархат – безграмотно, і в церковному середовищі таке формулювання ніколи не вживається!

Відзначимо той факт, що на сторінці Міщенко через деякий час текст був відредагований та скорочений, а слово «екуменічний» замінено на «вселенський». Проте оригінал зберігся на ресурсах, які передрукували у себе повідомлення Міщенко-Самохвалової. Зокрема, на РІСУ.

Стиль решти тексту також переконує нас в тому, що він написаний світською людиною, яка розглядає Церкву на дистанції, а не перебуваючи всередині неї як священнослужитель. Вирази «УПЦ МП», «цієї конфесії», «Московський патріархат» і т. п. викривають позацерковне походження цієї анонімки.

Навіщо ж знадобився цей лист? Очевидно, що це не більше ніж спроба очорнити членів делегації УПЦ, а просто кажучи – кляуза, розрахована, зокрема, і на внутрішню аудиторію. Цілком ймовірно, що цього листа не буде нікуди відправлено, бо він скомпрометує, швидше, його відправника, а не тих, про кого вони пишуть.

Не маючи можливості спростувати заяви делегації УПЦ за підсумками її візиту на Фанар, недруги канонічної Церкви, напевно, шукали, за що можна зачепитися, щоб відвернути увагу від провалу плану по знищенню УПЦ та викрити її духовенство в злому намірі. Знайшли аж два «серйозні докази» – порушення церковного етикету та недослівний переклад слів митрополита Гальського Еммануїла. Така дріб'язковість може вказувати лише на безсилля прихильників ЄППЦ вести дискусію по суті. А простіше кажучи – на істерику в лавах тих, хто розповідав про швидке отримання томосу від Патріарха Варфоломія.

І ось ця згадка про дві панагії у митрополита Агафангела відразу вказує на того, хто міг написати цей текст. Вперше інформація про це з'явилася в блозі Дмитра Горєвого на РІСУ. Цілком можливо, що він, спільно з пані Міщенко, є безграмотним автором цієї фальшивки.

В іншому текст являє собою звичайний псевдопатріотичний пафос та список звинувачень УПЦ в «антиукраїнській діяльності», «прокремлівській позиції» та в усіх бідах українського народу.

Окремо треба відзначити тезу про те, що «православні українці, які перебувають у спільнотах поза євхаристичним спілкуванням зі світовим Православ'ям (УПЦ (КП) і УАПЦ), на ніяке приєднання до Московського Патріархату, як умову об'єднання Православ'я в Україні, як цього фактично вимагає РПЦ (і УПЦ(МП), як її складова), піти не можуть».

Це не що інше, як ультиматум та відмова навіть від думки про діалог з УПЦ. Це не дивно, бо такий діалог зруйнував би всю багаторічну ворожнечу та позбавив би «яструбів» з Київського патріархату їхньої головної мети й сенсу існування – знищення Української Православної Церкви.

Зауважимо, що УПЦ пропонує не «об'єднання з Московським Патріархатом», а об'єднання всіх православних на канонічній основі, щоб мати можливість у подальшому обговорити питання автокефалії за посередництва Патріарха Варфоломія та Помісних Церков.

Як наголосив єпископ Баришівський Віктор (Коцаба), «Українська Православна Церква не виступає категорично проти ідеї автокефалії, в чому сьогодні нас намагаються звинуватити опоненти. Позиція нашої Церкви співзвучна із загальною думкою Помісних Православних Церков про першочергове повернення в лоно визнаної всім Вселенським Православ`ям канонічної Церкви тих наших братів і сестер, які відкололися від Неї, що відкриє можливість для подальшого серйозного обговорення майбутнього канонічного статусу єдиної Православної Церкви в Україні».

Тому навряд чи Константинопольський Патріархат вважатиме ультиматум Київського патріархату обґрунтованим. Немає жодних причин відмовлятися від діалогу, і Київському Патріархату все ж доведеться задуматися над тим, що потрібно сідати за стіл переговорів та відмовлятися від звичної риторики ворожнечі. Цього вимагає логіка історії. Цього вимагають інтереси українського народу.