Томос буде, але... потім! Як у розкольників шампанське скисло
Очікування Київського патріархату не виправдались.
За гучними запевненнями розкольників, що томос про автокефалію ось-ось дадуть, ЗМІ якось проігнорували чергове «одкровення» від отця Кирила Говоруна, який заявив, що Фанар сам не знає, коли й що дасть.
Коли релігієзнавець Людмила Филиппович в ефірі одного з телеканалів заявила, що Синод стосовно «українського питання» перенесли на літо, речник УПЦ КП Євстратій Зоря миттєво відповів, що все це побрехеньки та підступи ворогів. Мовляв, Синод відбудеться за планом і наприкінці травня автокефалія буде вже «у кишені».
Травень минув, а томосу все немає!
Потім вже глава «Київського патріархату» Михайло Денисенко, він же Філарет, в інтерв'ю «Прямому» телеканалу заявив, що автокефалія, звісно, «у кишені», але… з липня.
І ось, що ми чуємо з вуст Говоруна, який 29 травня виступав в ефірі католицького радіо «Марія» – виявляється, «навіть сам Фанар не знає» дати засідання власного Синоду, на якому мають оголосити про дарування автокефалії! Мовляв, для того, щоб він відбувся, має статися… об'єднання українських православних.
«Очевидно, має бути створена якась нова церковно-адміністративна структура, якій і нададуть Томос… Синод у Константинополі пройде ближче до того Собору, який пройде в Україні і який дасть поштовх цьому процесу. Засідання в Константинополі буде прив'язане до цього Собору».
Зловтіха, звісно, не наш метод, але хочеться запитати: а хіба УПЦ та експерти не те саме говорили? Хіба не ставили логічне запитання про те, як можна дарувати автокефалію «порожньому місцю»?
Може, томос вже й написаний «блискучим та видатним» каноністом, але жоден каноніст не зміг би зґвалтувати канони так, щоб обґрунтувати дарування автокефалії та будь-якого іншого канонічного статусу неіснуючій в природі Церкві.
Адже повинен же бути якийсь реальний суб'єкт – з конкретним церковним керівництвом, Синодом, структурою і т. д.
Коли про це говорили розкольникам, ті дружно відмахувались та прикидалися сліпими й глухими. Мовляв, не розуміємо, про що ви там говорите, автокефалія вже в нас у кишені і пляшки з шампанським вже заготовлені. Навіть місце в диптиху вже зарезервували… дещо вище за РПЦ.
А тепер виявляється, для того, щоб сумнозвісний «Томос» був виданий, потрібно виконати одну «маленьку» умову. А саме – провести об'єднавчий собор українського духовенства.
Щоб пом'якшити спантеличення, Говорун знову повторює мантру про те, що Фанар вже «прийняв рішення». Тверде, непохитне, залізне, але… потім. Шампанське, звичайно, до того часу може вже «скиснути», але це так, дрібниці.
Взагалі-то нічого нового Говорун нам не повідомив. Ще на початку 90-х Константинополь натякав, що він би й не проти щось там дати, тільки от потрібно об'єднання українського Православ'я. Відтоді він це повторює постійно.
Зокрема, про це говорив поважний представник Константинопольського Патріархату архієпископ Іов (Геча). Який, до речі, заявляв і про те, що Фанар не збирається створювати в Україні паралельну юрисдикцію (цікаво, якщо створить, як владика Іов буде пояснювати те, що він збрехав?).
Пам'ятаючи про те, як проходили переговори про об'єднання УАПЦ та УПЦ КП у 2016 році, можна сміливо купувати попкорн. Справа в тому, що, аби відбулось об'єднання, потрібно буде вирішити одне делікатне питання – як поділити єпархії. Адже, згідно з церковними правилами, не може бути на одну єпархію енної кількості єпископів. Має залишитись лише один.
Але, як то кажуть, ніхто не хотів помирати, тобто відмовлятися від єпископських привілеїв. Розпочнеться несусвітня гризня, як і минулого разу. І це ми говоримо лише про дві структури. А якщо спробувати уявити, що розкольники погодилися б на об'єднання з УПЦ?
Чесно кажучи, важко собі уявити вихід з цього становища. По-нормальному об'єднання мало б відбуватися на базі канонічної УПЦ та без жодних претензій з боку розкольницьких єпископів на єпархії та на посаду предстоятеля. Але ж для них це означає «приповзти на колінах» та наступити на горло власній пісні.
Фанар знається на візантійських схемах. Хочеш відшити надокучливих прохачів автокефалії – погодься, але попроси про невелику послугу – ви там спочатку об'єднайтеся, і ми одразу ж дамо вам «томос». І так вже більше 20 років грає одна й та сама платівка.
Звичайно, є варіант, що отець Кирил Говорун просто не знає, про що говорить і ніяких інсайдерських джерел у нього немає. Тоді ми зможемо зробити висновок про те, що автокефалісти відверто забрехались та заплутались.
Але якщо те, про що каже Говорун, правда – це справжній епік фейл для Київського патріархату та особисто для Філарета. Простіше кажучи – провал, «плач і скрегіт зубів». Бо все повертається до первісної схеми – спочатку об'єднання, потім автокефалія.
З точки зору здорового глузду це правильна схема. Єдине, ми не втомимося повторювати, основою для цього процесу має бути УПЦ за участю РПЦ. Іншого шляху просто немає. Потрібно повернутися до «листа Філарета» та продовжити лінію з переговорами між розкольниками і канонічною Церквою. Нехай спробують надати «реалістичний сценарій» (улюблений вислів митрополита Олександра (Драбинка)), який не передбачав би знищення УПЦ, її «перейменування» і т. д.
Той же Говорун стверджує, що процес створення ЄПЦ, виявляється, не буде таким простим: «Виникатимуть зони напруги. Тим більше, що та сторона церковна, яка виступає за збереження статусу-кво, буде акцентувати на цих проблемах».
Під іншою «церковною стороною» Говорун, звісно ж, має на увазі УПЦ. Але що він хотів? Щоб УПЦ закрила очі на об'єктивні проблеми? Або щоб пішла на добровільне самогубство? Це, на їхній погляд, реалістичніше, ніж пропозиція УПЦ про діалог?
Взагалі, в аргументації Говоруна, Драбинка і ко є одна сумна річ – виявляється, християнське «покаяння» у наш час – це «нереалістична» річ. Тому від нього слід відмовитись. Але чи не виявиться тоді «нереалістичною» та «Церква», що виникла без такого покаяння?
Після листа Філарета до Архієрейського Собору РПЦ, остання створила спеціальну комісію для діалогу з Київським патріархатом, до якої увійшли чотири представники УПЦ і три – РПЦ. Чому б Київському патріархату не створити таку ж комісію та не спробувати хоча б розпочати діалог?
Ясна річ, що на такій комісії доведеться обговорювати канони, хіротонії та інші неприємні для УПЦ КП речі. Але якщо вони настільки впевнені у своїй правоті – чого їм боятися? У гонитві за журавлем в небі можна втратити синицю в руці.
Константинополь, до слова, також міг би підштовхнути УАПЦ та УПЦ КП до діалогу з УПЦ. І, можливо, він придумав, як це зробити. Рішення Синоду дійсно може бути в липні. Але його зміст не сподобається автокефалам, бо в ньому може йтися про наступне: Константинопольська Церква готова надати автокефалію, але… об'єднаній структурі. Такий собі примус до діалогу.
Щоправда, влада та розкольники можуть по-своєму інтерпретувати такий заклик – і взятися пресувати УПЦ з метою примусити до об'єднання з УАПЦ і УПЦ КП. Стратегія завідомо програшна. Але залишається примарний шанс, що здоровий глузд переможе і замість залякування, погроз та тиску вони відгукнуться на заклик до чесної та прямої розмови.
