Головні ляпи і недоладності звернення президента до Патріарха Варфоломія

У нинішній авральній гонці щодо створення єдиної Православної Церкви (ЄПЦ) в Україні з'явився офіційний документ: Звернення Петра Порошенко до Константинопольського патріарха Варфоломія. Документ, за задумом його автора, повинен стати наріжним каменем, на якому можливо буде побудована ЄПЦ. В силу цього, а також «видатного» смислового наповнення цього документа, він заслуговує на окремий коментар.

Отже:

ЗВЕРНЕННЯ

Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні.

Ваша Святосте!

Христос Воскрес!

Звертаюся до Вашої Святості, Вселенського Патріарха і лідера православного світу.

Так, дійсно, предстоятель Константинопольської Церкви носить титул Вселенського Патріарха і іменується Святішим. В цьому немає нічого неправильного. Однак потрібно віддавати собі звіт в тому, що всі ці титули не більше ніж данина Візантійській традиції. Сама Візантія, до відома співробітників Адміністрації президента, що складали документ, впала в 1453 році. А вже за кілька століть до того весь той «всесвіт» (ойкумена), яка дала Константинопольському єпископу настільки гучний титул стиснулася до самого Константинополя і його найближчих передмість.

У 330 році коли римський імператор святий рівноапостольний Костянтин Великий переніс столицю Римської імперії до Візантії, вона була дійсно столицею для цілого світу, ойкумени. Так називався тоді весь цивілізований світ. Але з 1453 Константинополь не те що не володарює над всесвітом, а й сам перебуває під владою турків. І крім того, слід пам'ятати, що «Вселенський Патріарх» це чисто імперський титул, а в риториці українського президента «імперськість» є однозначно негативним явищем. Але це так, до слова. А в цілому звернення «до Вашої Святості, Вселенського Патріарха» - правильне. Але от далі ... «і лідеру православного світу», тут у православної людини відразу ж виникає маса непорозумінь.

Справа в тому, що в православному світі немає лідера. Немає навіть такого поняття. Є Глава Церкви, Христос. «Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла» (Еф 5, 23). А щодо лідерства Господь сказав своїм апостолам абсолютно однозначно: «А як сів, закликав Дванадцять і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!» (Мк 9, 35). На це, звичайно, можна заперечити, що мовляв так, у власному розумінні глава Церкви - Христос, але є ж ще і широке трактування цього поняття. Але і в широкому сенсі Константинопольський патріарх не є лідером православного світу. Як не є їм і будь-який інший предстоятель Помісної Православної Церкви. Максимум, що можна приписати Константинопольському патріарху, так це «лідерство» в самій Константинопольській Церкві, далеко не найчисельнішій у світі.

Православна Церква ( «православний світ» в термінології Звернення Президента) на відміну від католицької не має на землі видимого глави, як не має і єдиної адміністративної структури. Церква єдина у Христі як Тіло Його. Але в своєму земному улаштуванні вона, на сьогоднішній день, складається з п'ятнадцяти автокефальних Церков, кожна з яких не може втручатися в справи іншої. Константинопольський Патріарх всього лише перший у списку (Диптиху) Православних Помісних Церков. Він перший серед рівних йому інших патріархів, а за великим рахунком і серед усіх інших єпископів. Православ'я не знає більшої духовної влади (лідерства) аніж влада єпископа.

Може бути П. Порошенко мав на увазі якесь моральне лідерство, яке, наприклад мав в IX столітті Константинопольський патріарх святитель Фотій? Але і тут не виходить. Патріарха Варфоломія, незважаючи на його титул «Святійшого», дуже різко критикують в православному світі взагалі і на Святій Горі Афон зокрема. Найбільш радикальні його противники навіть звинувачують його в єресі і призводять досить вагомі аргументи. Але і помірні критики ставлять Патріарха Варфоломія на вигляд його аж надто непомірний екуменізм і абсолютно неканонічні спроби втручання у внутрішні справи інших Помісних Церков.

Таким чином звернення «і лідеру православного світу» це вже чистої води підлабузництво.

Як глава держави Україна, що представляє її громадян - в тому числі і тих, які відносяться до української православної громаді, які, завдяки Хрещенню, отриманому від Константинопольської Матері-Церкви 1030 років тому, сповідують православну християнську віру - прошу Вас надати Томос про автокефалію Православній Церкві в Україні.

Президент України це політичний лідер країни, вичерпні повноваження якого юридично закріплені в Конституції України. Як закріплено в Конституції і відділення Церкви від держави (ст. 35). Президент не може представляти абсолютно нікого в релігійному відношенні, він не є тим суб'єктом, якому «українська православна громада» делегувала відповідні повноваження. Таким суб'єктом в Україні є одна єдина людина, Предстоятель УПЦ, митрополит Онуфрій, який має виключне право представляти громадян України - членів «української православної громади».

Дуже добре, що в Зверненні Президента України згадано про те, що частина її громадян, яких самозванно вирішив представляти П.Порошенко перед патріархом Варфоломієм, «сповідують православну християнську віру». Але перш ніж написати ці слова укладачам Звернення непогано було б прочитати Символ Віри і дізнатися, в чому ж вона полягає, ця сама «православна християнська віра». А полягає вона, окрім усього іншого і в тому, що «Вірую в Єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву». У це також вірить і патріарх Варфоломій, який неодноразово висловлювався про те, що українські розкольницькі конфесії: УПЦ КП, УАПЦ, а також УГКЦ не належать до цієї Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви.

Ну і слова «прошу Вас надати Томос про автокефалію Православній Церкві в Україні» це просто юридична безграмотність, за яку на чиновника Адміністрації Президента, який написав цей пасаж потрібно накласти службове стягнення. Немає такої релігійної організації в Україні! Кому надавати Томос? Який конфесії? Знову ж таки, з точки зору Патріарха Варфоломія, Православна Церква в Україні це і є Українська Православна Церква. Але вона у Зверненні Президента не названа.

Та й саме прохання «прошу Вас надати Томос про автокефалію» є грубим порушенням Конституції України, про що СПЖ вже писав.

Цей довгоочікуваний документ стане не тільки торжеством Православ'я, а й актом глибокої історичної справедливості, тому що саме з Царгорода пролилося на нашу благословенну землю світло християнської віри.

Знову безграмотність, але вже релігійна, «торжество Православ'я» - це цілком конкретне церковне свято, що  має місце в Першу Неділю Великого Посту, яке вперше відзначалося в 843 році як святкування перемоги над іконоборчою єрессю. У широкому значенні словосполучення «торжество Православ'я» вживається для позначення ситуації, коли православна віра тріумфує після того, як вона була розтоптана будь-якою єрессю або гонінням. Ось що було б дійсно «торжеством Православ'я», так це якби ті, що відкололися від Православ'я УПЦ КП, УАПЦ і УГКЦ, через покаяння повернулися б до лона Церкви Христової.

Цей довгоочікуваний документ більше зміцнить релігійну свободу в Україні і міжконфесійний мир, посилить права і свободи громадян.

Було б смішно, якби не було так сумно! Про яку релігійну свободу може говорити Президент, котрий самим своїм Зверненням грубо зневажає цю саму свободу. Конституція і закони України гарантують невтручання держави у внутрішні справи релігійних громад. А тут таке відверто незаконне попрання всіх юридичних і етичних норм! Повторюємо, ніхто не уповноважував П.Порошенко вчиняти дії по формуванню ЄПЦ. Це справа самих православних конфесій. В даному випадку ми маємо справу з явним порушенням, а не зміцненням «релігійної свободи».

А твердження про те, що Томос «зміцнить ... міжконфесійний мир» взагалі є верхом цинізму і неправди. Адже всім гранично ясно, що насильницьке насадження в Україні ЄПЦ, в умовах, коли найчисленніша конфесія, Українська Православна Церква не бере участі в цьому політичному проекті, означає багаторазове збільшення насильницьких дій проти неї. Про це вже неодноразово заявляли такі націоналістичні угруповання як «Правий сектор», «С14» і їм подібні. Якщо уявити собі, що патріарх Варфоломій зважиться на такий безвідповідальний вчинок, як задоволення прохання П.Порошенко, це буде означати міжконфесійну війну а не мир в Україні. Інтернет просто рясніє заявами політологів про те, що на Україну чекає хвиля насильства і беззаконня в разі реалізації проекту ЄПЦ.

Цей документ піднесе на нові висоти повагу і авторитет Вселенського Патріарха серед українців.

Жалюгідна лестощі і неправда!

Віруючі УПЦ - це теж українці, нічим не гірші за інших. І вони проти того, щоб патріарх Варфоломій здійснював відверто неканонічні і ворожі для УПЦ дії. Про яку повагу і авторитет можна вести мову?

Крім, того в цьому випадку, патріарх Варфоломій втратить «повагу і авторитет» серед інших Помісних Православних Церков. Вже говорилося про те, що православному світу чужі принципи «папізму», йому чужі спроби втручання однієї Помісної Церкви в справи іншої. На патріарха Варфоломія чекають не «нові висоти поваги і авторитету», а обструкція з боку інших Помісних Церков і розрив канонічного спілкування.

Ви, Ваша Святосте, - єдина людина в світі, яка має канонічне право і законну владу вирішувати такого роду питання.

Знову підлабузництво і безграмотність!

Не існує таких канонів, які б закріплювали за Константинопольським Патріархом таке право. І всі про це чудово знають. При підготовці, Критського собору, який Фанар називає Всеправославним, і який не був таким по факту, Константинопольський Патріархат намагався запропонувати на розгляд документ, який би визначав процедуру надання автокефалії, і який би включав в себе деякі (!) виняткові права Константинопольського Патріарха в цій процедурі. Причому мова аж ніяк не йшла про «канонічне право і законну влади вирішувати такого роду питання» одноосібно Константинопольським Патріархом. Йшлося про деякі переваги перед іншими Предстоятелями Церков. Але навіть і в такому вигляді пропозиція зустріла незгоду інших Помісних Церков і не виносилася на розгляд Критського Собору.

На сьогоднішній день канонів, які б чітко регулювали процедуру надання автокефалії не існує. На практиці автокефалія дарується тієї Помісною Церквою, частиною якої (на даний момент) є Церква, яка отримує автокефалію. Так Руська Православна Церква дарувала свого часу автокефалію Польській Православній Церкві, Православній Церкві Чеських земель і Словаччини і Православній Церкві в Америці. Причому остання в автокефальному статусі визнана Руською, Болгарською, Грузинською, Польською і Чехословацькою Церквами, але розглядається Константинопольським Патріархатом як частина Руської Церкви.

Вся наша нація дивиться на Вас з благоговінням і надією, тому що саме в Ваших силах - дарувати нам єдність, мир і злагоду, в яких ми так потребуємо і яких ми так довго були позбавлені.

Див. Коментар попереднього абзацу.

Так, дійсно, «єдність, мир і злагоду, в яких ми так потребуємо» це те, що потрібно багатостраждальної України. Але ось тільки задоволення прохання П.Порошенко принесе на нашу землю прямо протилежне: релігійне протистояння, насильство і ворожнечу. Повторюємо, в українському суспільстві немає згоди з питання ЄПЦ, в тій формі, яку пропонує Президент. Віруючі УПЦ проти! Або вони вже люди «другого сорту»?

Ваше благословення, так само як і грамота, надана нашій Українській Церкві, довершать утвердження незалежності та самостійності України в духовному вимірі.

Знову безграмотний опус. Немає релігійної організації з назвою «Українська Церква»! А що стосується «духовного виміру», то в цьому вимірі немає не тільки України, як і будь-якої іншої країни, але «немає ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все і у всім - Христос »(Кол 3, 11).

А якщо відкинути пасаж про «духовний вимір», то можна констатувати, що П.Порошенко проговорився і заявив відверто навіщо і в якій якості йому потрібна ЄПЦ. Вона покликана не рятувати людей, не з'єднувати їх з Христом, чи не проповідувати Євангеліє, вона покликана «довершувати утвердження незалежності та самостійності України».

І знову, як і раніше, ми вдячні Матері-Церкви і особисто Вам, Ваша Святосте.

Та поки нема за що.

Сподіваюся і вірю, що Ви, мудрий і справедливий пастир, що не відмовите в благословенні і довгоочікуваному благодіянні Вашим духовним чадам, Українцям, вірним нашої Церкви-Матері.

Лестощі і догідливість! Ці слова доречні в устах якогось вождя з глибокого середньовіччя, а не в устах Президента країни XXI століття.

І знову брехня! Вірні Христової Церкви, це ті хто зберіг єдність з нею. Хіба можна назвати так греко-католиків, які зрадили православ'я в 1596 році? (Ми згадуємо тут греко-католиків, оскільки глава УГКЦ Святослав Шевчук висловив надію в майбутньому об'єднатися з ЄПЦ). Хіба можна назвати вірними «нашої Церкви-Матері» членів УАПЦ і УПЦ КП, що відкололися від неї, відповідно в 1920 і 1992 роках. І це не особиста думка автора цих рядків. Так вважає і Патріарх Варфоломій, про що він неодноразово заявляв. Офіційна позиція Фанара (принаймні на сьогоднішній день) полягає у визнанні УПЦ як єдиної релігійної організації входить в Єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву.

І я особисто залишаюся сповненим глибокої поваги до Вас особисто, вірності Православ'ю і відданості Церкві-Матері.

Цікаво, чи збереже український Президент «глибоку повагу» до Патріарха Варфоломія в разі якщо той не задовольнить його прохання?

Про вірність П.Порошенко Православ'ю промовчимо.

Петро Порошенко

Президент України

Ось це, так, чиста правда!