Захоплення храму в Птичі: чому це сталося знову?
Про духовні та політичні причини агресії проти православної громади в Птичі.
Детальну хронологію захоплення храму Успіння Пресвятої Богородиці у селі Птича СПЖ навів у статті «Від кийка до збройного терору: як розвивався конфлікт у Птичі».
Залишилося відповісти на деякі питання:
Чому це сталося?
Чому це сталося саме зараз?
Хто за цим стоїть?
І що буде далі?
Спробуємо розібратись.
Чому це сталося? Почнемо з найглибшого концептуального виміру – духовного. Причиною захоплення храму Успіння Пресвятої Богородиці є духовне засліплення людей. Вони не бачать в Українській Православній Церкві – Церкву Христову і тому насмілюються піднімати на неї руку. Те ж саме відбувалося і в часи земного життя Господа нашого Іісуса Христа. Безліч народу, які слухали Його, не бачили в Ньому Месію. Про цих людей Господь говорив так: «і над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите… Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив» (Мф. 13, 14-15). Згідно зі словами Спасителя, причиною духовного засліплення людини є:
По-перше, огрубіння серця. Тобто серце, у якому милосердя замінюється на жорстокість, бажання прощати – на мстивість, тяжіння до добра – на бажання зла ближнім і дальнім, правда – на лукавство і так далі.
По-друге, небажання бачити і чути. Ці люди самі «очі свої зімкнули» і не хочуть навіть послухати аргументи іншої сторони та поміркувати: а раптом не правий якраз я? Ця технологія маніпуляції людьми не змінюється протягом тисячоліть. Для того, щоб керувати людиною, її потрібно відучити думати. Не думай! Роби те, що тобі скажуть члени давньоєврейського Синедріону (як 2000 років тому) або ж сучасні політичні лідери (або їхні закулісні ляльководи). А якщо ти побачиш щось, що суперечить цим закликам, то просто стули свої очі – і ти вже цього бачити не будеш. Так іудеї часів земного життя Спасителя закривали очі на його чудеса та зцілення, так сучасні наші співвітчизники закривають очі на явні свідчення про те, що УПЦ – це Церква Божа.
По-третє, незвернення до Бога. Люди не звертаються до Бога, не просять Його про зцілення їх від духовної сліпоти, не моляться про напоумлення, не запитують Його про те, який шлях є правильний і яка з українських конфесій дійсно є Церква Божа.
З цього всього можна вивести дуже дієвий рецепт для тих людей, які беруть участь у захопленні храмів УПЦ через щиру оману та незнання. Ці люди впевнені в тому, що вони роблять справедливу справу, і про це також говорив Господь своїм учням: «Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові» (Ів. 16, 2). Думається, що серед тих, хто мріє вигнати УПЦ з української землі, вважаючи її структурою «держави-агресора», дуже багато тих, які роблять це, що називається, за «покликом душі». Але як казав премудрий Соломон: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її – стежка до смерти» (Прип. 16, 25).
Так от для цих людей Святе Письмо пропонує спосіб позбутися згубного духовного засліплення. Для цього необхідно:
По-перше, пом'якшити своє серце. Милосердям, добрими справами, допомогою ближнім, прощенням образ, постом і так далі. От, до речі, нехай кожен із загарбників храму в Птичі відповість сам собі чесно на питання: чи тримав він Великий піст? А всі інші люди нехай замисляться: а чи могла людина, що постила шість тижнів, на Страсній седмиці із застосуванням насильства захопити храм, який належить чужій конфесії, нехай навіть і тій, яку він вважає неправильною?
По-друге, спробувати побачити та почути. Задуматися, наприклад, над тим, чому після чотирьох років шаленого шельмування УПЦ в ЗМІ, люди все одно зберігають вірність цій Церкві і не йдуть у «патріотичний» розкол. Чому на свято Хрещення Русі хресний хід УПЦ у багато разів численніше від аналогічного заходу УПЦ КП. Чому віруючим УПЦ КП і УАПЦ закритий доступ до таїнств, що звершуються в Єрусалимі або на Святій Горі Афон, а вірним УПЦ він відкритий. Чому кількість ченців та учнів духовних шкіл в канонічній Церкві у багато разів перевищує (у пропорційному співвідношенні) показники розкольницьких конфесій і так далі. Існує безліч моментів, які змушують задуматися і які неможливо пояснити тотальними «підступами ФСБ». Потрібно просто спробувати подумати самому, а не займатися пережовуванням у своєму мозку чужих гасел, штампів та міфів.
По-третє, звернутися до Бога. В щирій молитві спросити самого Творця, де істинна Церква. А якщо з цією молитвою поєднати піст та милостиню, невже Бог не відповість? Але це, звісно, за умови, що така людина дійсно шукає Бога, а не відпрацьовує замовлення своїх кураторів.
Але от цей простий рецепт поки залишається незатребуваним, і тому відбулось недавнє захоплення храму Успіння Пресвятої Богородиці в Птичі.
Є ще й земний, житейський вимір цього захоплення. Це зневаження європейського вибору України та положення Конституції, де йдеться про те, що наша країна є правовою державою. Правова держава передбачає, що в ній дотримується верховенство права. Не політичної доцільності, не поточної суспільної кон'юнктури і не мінливої громадської думки, а саме права. І якщо громада УПЦ має всі права на храмову будівлю в Птичі, що підтверджено 8-ма (!) судовими рішеннями, то ці права мають бути реалізовані, незважаючи на всі інші обставини. І якщо хтось, якісь приватні особи чи організації перешкоджають у здійсненні цього права, правоохоронні органи зобов'язані втрутитись та забезпечити можливість людям реалізувати свої права.
В будь-якій європейській державі це було б саме так. Але в даному випадку і поліція, і Департамент у справах релігії, і органи місцевого самоврядування відкрито і демонстративно зневажають цей європейський вибір та власну Конституцію і демонструють всім (і Європі в тому числі), що в Україні діє не верховенство права або верховенство політичної кон'юнктури. Як можна проігнорувати рішення суду?! Як можна наплювати на положення закону?! Як можна замість цивілізованої процедури врегулювання конфліктів займатися насильством?! І найголовніше – як поліція може на все це байдуже дивитися і, більше того, підтримувати тих, хто творить беззаконня?! Це просто в жодній європейській голові не вкладається!
Чому це сталося саме зараз? На це питання відповісти нескладно – вибори. Країна вступила у передвиборну кампанію боротьби за владу, і в цій боротьбі для досягнення мети всі засоби гарні. А те, що в нашій країні боротьба за владу здійснюється переважно не в правовому полі, а по праву сильного (і нахабного), ще більш посилює ймовірність застосування брудних політтехнологій. І однією з таких брудних політтехнологій є розпалювання міжконфесійної ворожнечі та ненависті для мобілізації «патріотично» налаштованого електорату.
Зауважимо, що аж ніяк не релігійні потреби та аж ніяк не бажання передати красивий храм «правильній» конфесії є причиною сьогоднішніх тривожних подій, а саме політика. Підтвердженням тому є вибір моменту. Ті політичні сили, які не бачать можливості для себе виграти вибори, що проводяться за законом, намагаються створити ситуацію, при якій стане можливим силове захоплення влади. І ситуація ця – поділ та ворожнеча однієї частини суспільства проти іншої. Причому ворожнеча активна і бажано озброєна. Неважливо, з якого питання, неважливо, за якою ознакою чи критерієм. Головне, це загострення пристрастей, якомога більший градус протистояння. А в релігійній сфері це зробити набагато простіше, ніж, приміром, в сфері охорони диких тварин. Тому й захоплюють храм, а не зоопарк чи заповідник.
Хто за цим стоїть?
В якості жарту пропонуємо порівняти два скріншота.
Тобто, за словами не кого-небудь, а заступника голови СБУ, ті, хто захопив храм у Птичій, є представниками російських спецслужб. А ким тоді є поліцейські, які на це все спокійно дивляться? Ким є місцева влада, яка цьому потурає? Яку роль в цій комбінації відіграє Департамент у справах релігій? Дуже цікаво.
А якщо серйозно, то вже було сказано, що в розпалюванні релігійної ворожнечі та в розхитуванні політичної ситуації в країні зацікавлені ті політичні сили, які не мають шансів виграти вибори «по-чесному» і сподіваються отримати владу (а може, й зберегти) шляхом насильства, і які мають для цього організаційні, фінансові та людські ресурси, а також зброю.
І що буде далі?
А це залежить від нас, українців. Якщо ми будемо пам'ятати слова апостола: «не беріть участи в неплідних ділах темряви…» (Еф. 5, 11) та не будемо піддаватися на провокації тих, хто розпалює ворожнечу і ненависть в нашій країні (хто б вони не були), то всі ці спроби зійдуть нанівець до виборів, до яких (чергових) залишився лише рік. Інакше ж ми самі увергнемо свою країну в хаос і беззаконня.
Православним громадам, у яких насильно відібрали храми, треба потерпіти і, по-перше, звертатися за допомогою до всемогутнього Бога, бо це насамперед випробування їхньої особистої віри, а по-друге, намагатися відстоювати свої права цивілізованими методами: зверненнями в судові та правоохоронні органи, залученням уваги правозахисних організацій, в тому числі й міжнародних, роз'ясненнями ситуації в ЗМІ і так далі. Всім іншим православним християнам потрібно надати братам і сестрам, що потрапили в біду, всебічну допомогу та підтримку: молитовну, фінансову, організаційну чи іншу. Ці люди мають відчувати, що про них пам'ятають, що за них моляться, за них переживають. Що за ними стоїть Церква Христова і правда на їхньому боці.
