Від вандалізму – до тероризму: як безкарність породжує беззаконня
Грабежі, підпали та акти вандалізму щодо храмів УПЦ вже давно набули масштабного характеру.
Ще в 2016 році МВС України повідомило дані про те, що на рік відбувається близько 150 пограбувань храмів! Найбільше постраждала від рук вандалів Рівненська, Одеська (кожен десятий храм) та Сумська область.
Згадаємо 10 найбільш резонансних підпалів храмів УПЦ за останні 4 роки:
У ніч з 2 на 3 грудня 2014 року була здійснена спроба підпалу храму на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» у парку «Бабин Яр». Зловмисник кинув через розбите вікно пляшку із запальною сумішшю. Пожежу тоді вдалося погасити. Однак спроби знищити цей храм не припинились. У ніч з 26 на 27 січня 2015 року вандали закинули шість пляшок із запальною сумішшю у вівтарну частину дерев'яного храму. А 22 квітня того ж року невідомі знову підпалили храм, обливши одну із стін бензином, в результаті чого вона прогоріла наскрізь.
У ніч з 26 на 27 січня 2015 року був підпалений храм на честь мученика Трифона на Троєщині (Деснянський район). На місці підпалу невідомий залишив надруковану листівку з текстом: «Геть Московський Патріархат з Української землі».
19 листопада 2015 року в селі Рокитне Рівненської області (Сарненська єпархія УПЦ) був здійснений акт вандалізму та пограбування в Свято-Троїцькому храмі. Зловмисники пограбували церковну касу храму та здійснили підпал у п'яти місцях, в результаті чого згоріли священицькі ризи і церковна завіса. Також було спалено напрестольне Євангеліє та пошкоджено підлогу храму. Повторну спробу підпалу здійснили 30 листопада.
В ніч з 4 на 5 січня 2016 року невідомі підпалили храм на честь ікони Божої Матері «Пом'якшення злих сердець» та святителя Петра Могили у Києві. «Підпал був здійснений близько 2 години ночі у найбільш непомітному місці. Ймовірно, за допомогою горючих речовин – на місці підпалу відчувався сильний запах бензину», – розповів настоятель храму отець Іоанн Тронько.
У ніч з 21 на 22 лютого 2016 року був здійснений підпал храму на честь ікони Божої Матері «Утамуй моя печалі» міста Миколаєва Львівської області.
У ніч з 23 на 24 квітня 2016 року була здійснена спроба підпалу храму УПЦ на честь преподобного Агапіта Печерського, розташованого в Пушкінському парку міста Києва. Поліція зафіксувала факт підпалу.
У ніч з 25 на 26 серпня 2017 року в Корабельному районі Миколаєва був спалений споруджуваний дерев'яний Богоявленський храм Української Православної Церкви.
25 січня 2018 року радикали влаштували штурм Десятинного монастиря, а вночі намагалися вчинити підпал. Як свідчить відео, опубліковане в Мережі, націоналісти, які погрожували монаху, кричали: «Я тебе, тварюко, спалю! Ти співробітник КДБ. Я тебе зараз вдарю ногою, гаразд? Ти тварюка, якій немає місця тут, я кажу тобі це російською. До вас, клоунів у спідницях, немає поваги».
Вночі 3 лютого 2018 року у Львові, в мікрорайоні Львів-Сихів, загорівся храм святого рівноапостольного князя Володимира. Раніше, 28 січня, радикально налаштовані активісти блокували храм. Віруючі наполягають, що підпал був здійснений праворадикалами, які до цього влаштовували пікети біля стін храму на честь рівноапостольного князя Володимира. В храмі не могло бути самозаймання, бо туди не проведено електрику.
У ніч з 9 на 10 березня 2018 року невідомі за допомогою запальної суміші у Києві підпалили храм Преображення Господнього на Оболоні. Це була не перша спроба спалити храм – в ніч з 22 на 23 травня 2016 року зловмисники проникли в церкву, виламавши вхідні двері. Вони підпалили храм всередині і зовні та зникли з місця злочину.
Нарешті, сьогодні, 14 березня, вночі невідомі вже вкотре здійснили підпал на території храму на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість», який знаходиться в «Бабиному Яру». Як повідомив настоятель храму, протоієрей Ігор Темник, це вже сьома спроба підпалити храм, починаючи з 2014 року.
Як бачимо, від початку 2018 року кількість підпалів різко зросла. При цьому важко згадати, щоб когось притягли до кримінальної відповідальності. Якщо провадження і відкриваються, то надовго зависають. Замість цього в публічному просторі почали звучати відкриті виправдання таких дій, що надає їм відвертого терористичного характеру.
13 лютого в ефірі політичного ток-шоу на телеканалі ZiK відомий радикал Дмитро Резніченко прямо заявив, що підпалювати храми – «це єдиний можливий варіант». Мовляв, якщо держава не бореться з «ворожою організацією», це повинні робити активісти. Чим не відкритий маніфест тероризму? І це не якась там кухонна розмова, це публічний заклик до самосудів в ефірі досить великого ЗМІ!
Ще більше шокує те, що при цьому Резніченко послався на директора Департаменту у справах релігій та національностей Андрія Юраша, який також був присутній в студії: «Правильно Андрій (Юраш) сказав, коли немає законодавчих механізмів обмеження діяльності відверто ворожої організації… природа не терпить порожнечі, отже, якщо держава не збирається боротися з ворожою для держави організацією, це має робити суспільство».
Вдумайтеся: в студії відомий своїми радикальними поглядами скандаліст (що напав на літнього ветерана ЗСУ, вдаривши його головою в обличчя) сидить за одним столом з високопоставленим чиновником Мінкульту! Здавалося б, чиновник такого рівня повинен дбати про свою репутацію та гидувати спілкуванням з подібними особами. Тим більше чиновник, який прямо відповідальний за такі речі, як свобода віросповідання та права віруючих.
Найжахливіше те, що Юраш ані словом не заперечив та не збурився висловлюваннями Резніченка чи заявою підпалювачів Десятинного храму про «відкриття релігійного фронту». Це може означати тільки одне: він свідомо заохочує терористичні замахи націоналістів. Ні в кого давно вже не викликає сумнівів, що львівський релігієзнавець має конфлікт інтересів. Будучи віруючим Київського патріархату, він, на думку експертів, відкрито займається протекціонізмом розкольників і координує репресії проти УПЦ.
Вже кілька років тому, бачачи, наскільки агресивно поливають брудом УПЦ, можна було припустити, що рано чи пізно з'являться відкриті заклики до насильства, підпалів та вбивств. «Зараз людей, які бажають підпалювати наші храми, виганяти нас звідси, аж до вбивати, досить багато. Це загальна тенденція нинішнього нашого суспільства, яке вже два роки живиться телевізійною ненавистю і цією отрутою, яка з телеекранів рясно впорскується в наше суспільство», – говорив ще в 2016 році настоятель потерпілого столичного храму отець Валентин.
Аналогічно вважає і архієпископ Боярський Феодосій:
«Думаю, що причина (підпалів храмів - ред.) в агресії, що постійно нагнітається в суспільстві, відносно УПЦ з боку ЗМІ і радикальних політичних сил. Підпали в Києві, Одесі, Львові, інших містах – одна з ланок цієї агресії проти канонічної Церкви в Україні. За такі дії в правовому суспільстві розпалювачі міжконфесійної ворожнечі давно мали б бути позбавлені ліцензій на мовлення або депутатської недоторканності та притягнуті до кримінальної відповідальності. Сиділи б за ґратами. Так було би в будь-якій цивілізованій європейській країні. Адже є відповідна стаття в Кримінальному кодексі України, але на практиці все навпаки».
«І ось результат: навіть повідомлення про підпали храмів тепер вже не в дивину», – підкреслив ієрарх УПЦ.
