Фальшиві законодавці, або Судний день Єленського
30 листопада у Києві відбулась зустріч виборців із народним депутатом від партії «Народний фронт» Віктором Єленським. Зустріч ця однозначно відрізнялась від заданих стандартів для подібних заходів. Не було заїжджених «обіцяю», «ми зробимо», «ми доб'ємося» і т. п. Громадяни, абсолютна більшість яких – віруючі Української Православної Церкви, викликали нардепа для пояснень стосовно гучного законопроекту №4128, автором та лобістом якого є Єленський.
Суперечки навколо скандальної ініціативи групи депутатів Верховної Ради тривають вже довгий час. Кілька разів десятки тисяч віруючих навіть збирались під Парламентом на молитовні стояння, щоб висловити свій протест проти законопроектів, які в народі вже називають «антицерковними». Найбільш одіозним з них є законопроект №4128, оскільки фактично він узаконює дії церковних рейдерів, які вже третій рік поспіль захоплюють храми УПЦ.
В чому полягає суть цього законопроекту – не складно розібратись. Основними лейтмотивами даної депутатської ініціативи є повна відірваність парафії від свого духовного центру та так звана «самоідентифікація». Саме через ці пункти депутати намагаються спростити процедуру зміни конфесійної підлеглості, а по факту – дати повний карт-бланш тим, хто прагне ускладнити або унеможливити існування парафій канонічної Церкви переважно на території Західної України.
До речі, в зустрічі з Єленським брали участь також і представники релігійних громад, які на собі відчули дію законодавчих норм проекту №4128. Адже ті парафії УПЦ, храми яких по-рейдерські захоплювались прихильниками УПЦ КП та УГКЦ, пережили так звані «референдуми», на яких люди, котрі не мають жодного відношення до церковного життя і місцевого храму, вирішували, до якої конфесії буде належати культова споруда.
Запитання саме від цих людей дали зрозуміти, що ініціатор і «творець» даного законопроекту пан Єленський насправді не є його автором, оскільки він не зміг дати відповіді на найпростіші запити громадян. Проте відкрилось чимало важливих і цікавих фактів, які дали чітку картину того, на користь кого готуються подібні закони. В часі спілкування Віктор Єленський заявив, що є прихожанином УПЦ КП. Ця новина однозначно викликала обурення серед віруючих. Якщо врахувати, що останніх кілька років саме «Київський патріархат» найбільше користується лояльністю влади, захоплюючи храми УПЦ, тоді стає зрозумілим, звідки виник проект закону №4128 і чиї інтереси він насправді відстоює.
Після тривалих суперечок на тему захоплень храмів та проблематики міжконфесійних конфліктів в контексті законопроекту №4128, знесилений депутат Єленський заявив: «Я все одно голосуватиму за цей закон!» і покинув аудиторію під обурені вигуки виборців. Склалось враження, що програш депутата на даній арені ще більше роззадорив його віру у необхідність знищення «московської церкви». Не зупиняє законотворця і той факт, що кількома днями раніше йому було передано більше 60 тисяч підписів громадян з різних куточків України з вказівкою відкликати всі антицерковні закони.
Спостерігаючи за цією ситуацією, з’являється кілька запитань. Перше з них –хто в Україні є джерелом влади? Конституція чітко говорить про те, що єдиним джерелом влади у державі є народ. Саме цю статтю використовували, добиваючись легалізації двох «майданів» – 2004-го і 2014-го років. Тоді чому для депутата, якому вже не перший місяць твердять про недопустимість існування антицерковних законів в демократичній державі, Конституція України діє виключно у вибірковому форматі? Чому влада думає, що має право втручатись у церковні справи? Чи потрібні нам такі депутати? Чи потрібна Україні влада, яка не слухає свого народу?
Враховуючи напір Єленського та його сподвижників, є велике побоювання щодо того, що законопроект №4128 таки буде проголосовано. Очільник УПЦ КП Філарет Денисенко, під час своєї останньої прес-конференції, заявив, що буде просити ВРУ, аби вони чимшвидше ввели 4128 у вжиток. Що після цього почнеться – можна лише уявити. Десятки «катеринівок» і «птич», сотні «колосових» і «башуків», – все це є тою реальністю, в яку штовхають нас ті, хто мав би стояти на сторожі миру і спокою в державі. Після можливого прийняття антицерковних законів більше не буде ні миру, ні спокою. Кому це вигідно і на що розраховано – судіть самі.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
