Захоплення храму в Коломиї: хронологія беззаконня та цинізму

Як відомо, 18 жовтня група капеланів УГКЦ за підтримки праворадикальних сил захопила храм у Коломиї. Ця подія вибивається з низки подібних захоплень і є окремим прецедентом з далекосяжними наслідками. Головною його особливістю є не сам факт захоплення храму, а те, як представники УГКЦ та влади відреагували на інцидент і які рішення прийняли.

«Прохання до злодіїв, які вже обібрали чиєсь житло, нічого не красти»

Наступного ж дня після захоплення храму, 19 жовтня, Відділ зовнішніх церковних зв'язків УПЦ звернувся до керівництва УГКЦ: «Закликаємо керівництво УГКЦ та керівництво Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ зобов'язати своїх священиків звільнити храм, яким законно користується релігійна громада УПЦ, і не перешкоджати їй в здійсненні богослужінь».

Нагадаємо, у кримінальному кодексі України існує стаття 180, яка говорить: «Перешкоджання здійсненню релігійного обряду карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років». Те, що однією з цілей загарбників було перешкоджання проведенню богослужінь УПЦ не викликає сумнівів, оскільки вони самі про це прямо заявили.

УГКЦ не поспішала з відповіддю, і перша реакція з боку греко-католиків з'явилася лише 21 жовтня. Тобто на четвертий день з дня захоплення храму. Свою заяву у зв'язку з подіями в Коломиї опублікувала прес-служба Коломийської єпархії УГКЦ. Ця заява також була розміщена на Facebook-сторінці глави УГКЦ Святослава Шевчука без супровідних коментарів з боку самого Шевчука, який в цей момент перебував у Великобританії. Переривати свій візит глава УГКЦ не став, присвятивши, зокрема, свою увагу продажу храму в Лондоні.

У заяві пролунала пропозиція створити чотиристоронню комісію для «мирного і справедливого вирішення цієї ситуації», а також заклик до духовенства та мирян «не піддаватися на провокації», уникати будь-якого насильства у вирішенні майнових спорів та дотримуватися державних і церковних законів. Жодних заходів щодо капеланів правлячий архієрей Коломийської єпархії УГКЦ не вжив, і звільнити храм не закликав.

Зазначимо, що 4 жовтня Івано-Франківський окружний адміністративний суд визнав законність прав громади УПЦ на храм Благовіщення Пресвятої Богородиці в Коломиї. Тому пропозицію про створення комісії було сприйнято православною стороною як спробу підмінити рішення суду рішенням комісії, що не має повноважень у цьому питанні, та уникнути відповідальності за дії, які можна кваліфікувати як кримінальний злочин.

Публіцист Олександр Єрмоленко так прокоментував слова Коломийського єпископа УГКЦ про «провокації»: «Та все це вже сталося. Сам факт захоплення храму УПЦ вже є величезна провокація. Не кажучи про вчинене насильство з боку уніатських священиків, а також погрози та образи на адресу жінок – парафіянок Благовіщенської церкви. А чого тільки варті слова одного з греко-католицьких капеланів про те, що вони переріжуть горло православним віруючим. У зв'язку з цим заклик єпархії УГКЦ виглядає як прохання до злодіїв, які вже обібрали чиєсь житло, нічого не красти».

«Скоро вони покинуть усі храми, побудовані УГКЦ»

Скориставшись млявою реакцією та потуранням свого керівництва, 22 жовтня представники та прихильники УГКЦ не звільнили храму та не пустили до нього віруючих УПЦ. Більш того, застосували до них грубу фізичну силу, супроводжуючи свої дії образами та погрозами. Крім цього, греко-католицькі священики перешкоджали роботі журналістів, вириваючи з рук камери та вимагаючи видалити записи. Про напад на свою знімальну групу, зокрема, заявив телеканал НТН. У цей час поліція пасивно спостерігала за подіями.

Капелани УГКЦ відверто проігнорували заклики свого правлячого архієрея та озвучили відкриті погрози на адресу православних. «Ми хочемо і повернемо всі наші стародавні храми, збудовані нашими дідами і прадідами. Вони були греко-католиками. Православні повинні добровільно віддати всі храми, які були у власності УГКЦ. Ми довели це в Коломиї і доведемо на території Галичини і Закарпаття. Ми не залишимо наших святинь!» – заявив фактичний організатор захоплення Михайло Дзюба. – «Скоро вони (православні – авт.) покинуть всі церкви, побудовані вірними УГКЦ».

На відео під назвою «Шляхи єднання», яке капелан Микола Мединський опублікував у Facebook, той самий Михайло Дзюба повторив, що «ми, українські греко-католики, з цього храму не підемо... наш історичний храм не віддамо» і звинуватив православних віруючих у провокаціях.

«Хтось говорить неправду»

Після цих подій, 23 жовтня, Івано-Франківська єпархія УПЦ звернулася до Президента та до керівництва УГКЦ: «Ситуація, що склалася навколо Благовіщенського храму в м. Коломиї, для правової держави є неможливою. Якщо права людини не можуть бути забезпечені ні рішеннями суду, ні правоохоронними органами, ні Гарантом Конституції України, то як можна говорити про безпеку суспільства. Незаконне утримання Свято-Благовіщенського храму, в разі його безкарності, може стати прецедентомдля подальшого порушення правопорядку в суспільстві».

У свою чергу, 24 жовтня, голова комісії УГКЦ для сприяння єдності християн (!) протоієрей Ігор Шабан зробив заяву, яка шокувала православних.

Як пояснив священик виданню «Оглядач», упродовж кількох місяців віруючі УПЦ та УГКЦ по черзі молилися біля стін церкви, поки в один із днів не виявили, що вона відкрита. Першими побачили це уніати, повідомив Шабан, і просто увійшли до храму, «що було розцінено у Московському Патріархаті як захоплення храму».

«Якби існувала премія Дарвіна за найбільш кривобоке вигороджування винуватців того чи іншого скандалу, то Ігор Шабан безсумнівно міг би претендувати на перемогу в цій категорії» – прокоментував слова представника УГКЦ публіцист Олександр Єрмоленко.

Глава Юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов піддав критиці незграбну спробу спікера УГКЦ вигородити капеланів: «М`яко кажучи не відповідає дійсності твердження, що "…допоки в один з днів не виявили, що церква відкрита. Першими це побачили греко-католики, і просто зайшли до храму….» і, як на мене, виглядає смішно. Наче йшли і загублений гаманець нашли. Уявіть собі на хвилинку, що православні віруючі у місті Києві в один із днів побачать відкритим храм святого Миколая на Аскольдовій Могилі і просто туди зайдуть помолитись, а потім нікого не будуть туди пускати і запропонують створити комісію для справедливого вирішення цього непорозуміння. До речі, храм святого Миколая на Аскольдовій Могилі був православним, і зараз ним користується релігійна громада УГКЦ. А от спірний храм у м. Коломиї будувався православними, ще тоді, коли греко-католиків не було».

Нарешті, прес-секретар Волинської єпархії УПЦ протоієрей Олег Точинський викрив Ігоря Шабана у брехні, звернувши увагу на публікацію у виданні  «Дзеркало Коломиї», журналісти якого були присутні на місці подій 18 жовтня: «ніхто не збирався знову запустити туди (у Благовіщенський храм – ред.) Московський Патріархат. Тому капелани самовільно відчинили двері й увійшли досередини».

«Хто ж говорить неправду?» – задає риторичне питання священик. І робить висновок: «Коли замість засудження злочину йде спроба його виправдати, та ще й з використанням неправдивої інформації, то це проблемну ситуацію заганяє в ще більший кут. І ставить її винуватців у вкрай незручне з боку християнських цінностей та моралі становище».

Кращий захист – це напад

25 жовтня, через тиждень після захоплення храму, нарешті зробив офіційну заяву правлячий єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Василь Івасюк. Він частково повторив заяву прес-служби від 21 жовтня. Однак греко-католицький єпископ вже не тільки виправдовується, але й переходить у наступ, звинувачуючи у цій ситуації «обидві сторони», а також побічно виправдовуючи захоплення утвердженням «історичного права» греко-католиків на храм.

«Потрібно наголосити, що згідно архівних документів та довідок випливає, що храм Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ є історичним храмом Української Греко-Католицької Церкви», – заявив єпископ.

Та додав, що заклики уніатів «до знаходження мирного та справедливого шляху вирішення ситуації, на наш превеликий жаль, не мали успіху». Тобто, на думку уніатського ієрарха, саме православні віряни, яких вигнали з храму, винні у відсутності «успіху» мирного врегулювання конфлікту.

Заяву Василя Івасюка розкритикував заступник голови ВЗЦЗ УПЦ протоієрей Миколай Данилевич: «В тексті Коломийського греко-католицького єпископа немає жодного засудження, хоча б поверхового, незаконних і насильницьких дій греко-католицьких священиків, ані заклику до "капеланів" і їх послідовників звільнити храм перед тим, як починати хоч якісь переговори (тобто повернення до якогось умовно нейтрального стану), ані заклику про перенесення справи на рівень єпископа (що могло б вивести ситуацію з тупика), що він, як правлячий греко-католицький єпископ в Коломиї, мав би зробити, а не потурати бешкетуванню "капеланів". Конструктивної конкретики майже немає, все загальні слова й намагання стояти на своєму».

А професор КДА протоієрей Олексій Добош спростував твердження про те, що греко-католики мають «історичне право» на храм. Як відомо, храм був побудований у 1587 році, за 9 років до Берестейської унії. До того ж, дата Унії є умовною, оскільки процес окатоличення зайняв понад 100 років і, по суті, Західна Україна, а згодом і Правобережна опинилися в унії тільки у 1702 році, пояснив історик.

«Антиекуменічний вимір конфлікту»

Тільки 26 жовтня, майже через два тижні після захоплення храму, конфлікт прокоментував глава УГКЦ Святослав Шевчук, назвавши його «прикрою ситуацією».

«Наші капелани мають припинити блокування храму та передати право обстоювати інтереси церковної громади своєму єпископові», – заявив Шевчук. – «Вважаю неприпустимим втручання в цю дискусію громадських, політичних чи військових організацій».

Незважаючи на ці, безумовно, позитивні заяви, глава уніатів не засудив злочинного характеру дій капеланів, назвавши їх всього лише «помилкою». Нічого не сказав він і про те, які форми покарання понесуть представники Греко-католицької церкви, і чи розглядатиме це питання Церковний Трибунал.

Більш того, як і в заяві Коломийської єпархії, натякнув на те, що в конфлікті винні обидві сторони: «Переконаний, що, коли дві церковні громади в такий спосіб воюють за церковне майно, то програють усі».

Журналіста Сергія Назарчука такий розвиток подій не здивував: «Заяви двох представників вищих кіл УГКЦ показують, що уніати в реальності не збираються йти на примирення з православними. Це просто спроба відбілити свій імідж, неабияк зіпсований безчинствами уніатського духовенства в Коломиї. Нагадаю, що там була і погроза віруючим УПЦ автоматом Калашникова, і обіцянка перерізати їм горло, і особиста участь священиків УГКЦ у побитті православних».

Примітно, що інтерв'ю Святослава Шевчука розкритикували і в самій УГКЦ. Доктор богослов'я, греко-католик Микола Крокош зазначив: «Блаженніший Святослав не засудив екстремістської риторики радикальних священиків УГКЦ проти УПЦ. Цим самим виявив нерозуміння того, що в УГКЦ дійсно існує проблема "політичного греко-католицизму", подібного до "політичного Православ'я", справедливо засудженого свого часу УПЦ. На жаль, це не обіцяє нічого доброго для майбутніх стосунків УГКЦ з православними».

Крім цього, «підтримка розв'язання конфлікту чотиристоронньою комісією суперечить словам Блаженнішого Святослава про бажання правового вирішення конфлікту в суді», – зазначив Крокош.

«Найголовніше – це те, що Блаженніший Святослав не проявляє розуміння екуменічного, а точніше антиекуменічного виміру цього конфлікту. <...> гасла, спрямовані проти УПЦ, зі сміховинними, але тим не менш неприйнятними у вік екуменізму амбіціями зовсім ліквідувати УПЦ, є красномовним свідченням екуменічної свідомості в цій єпархії УГКЦ чи радше його кричущої відсутності. Можливо, відмова визнати це відкрито є формою втечі від власної відповідальності за настільки сумний стан справ з екуменізмом в УГКЦ. Здається, Блаженніший Святослав не бажає розуміти те, що цей конфлікт вийшов як мінімум на всеукраїнський рівень і вимагає його безпосереднього втручання, щоб врятувати залишки екуменічної репутації УГКЦ», – підкреслив представник греко-католиків.

Реакція православних на події навколо Коломиї підтверджує, що цей конфлікт надовго зіпсує, якщо не поховає, діалог православних і греко-католиків.

«До захоплення нашого храму в Коломиї протягом останніх трьох напружених років УГКЦ, на відміну від агресивних розкольників з "УПЦ КП", вела себе досить стримано, і ми цінували таку поведінку» – підкреслив заступник голови ВЗЦЗ УПЦ протоієрей Миколай Данилевич. «Тепер з нашого боку до УГКЦ втрачені ті елементи поваги й довіри, які ще подекуди були серед окремих членів нашої Церкви. Прикро, що УГКЦ схиляється до шляху "УПЦ КП". Коломия руйнує імідж УГКЦ як зовнішньо порядної конфесії. Гріш ціна всім розмовам про єдність, про "сопричастя" між православними і греко-католиками, про єдину "помісну церкву", про Київську Церкву і т. п. Ці ідеї й до того сприймалися досить стримано, а тепер все це Коломия помножила на нуль».

«Чи вартий один храм всіх цих втрат? Чи переможе здоровий глузд, взаємна повага і закон? Час покаже», – сказав отець Миколай.