Уніати наступають: чи може УГКЦ претендувати на Почаївську лавру

Греко-католицькі ЗМІ знову готують грунт для захоплення Почаївської лаври. 8 серпня новинне агентство «За Збручем» опублікувало повідомлення про 195-річчя з дня освячення Успенського собору Лаври греко-католицьким духовенством. Матеріал підхопила низка сайтів, що симпатизують уніатам. Деякі з них навіть оголосили «історичну сенсацію»: «головний собор Лаври будували греко-католики».

У чому полягає сенсація – незрозуміло, оскільки ніхто ніколи і не приховував, що будівництво собору профінансував виходець з римо-католицької родини Василь Потоцький. Про передісторію будівництва ми можемо цілком вільно прочитати на сайті самої Почаївської лаври.

Інша справа, що ці історичні факти подаються в певному політичному контексті, щоб обґрунтувати претензію сучасних уніатів на всю Почаївську лавру. Виявляється, у 1831 році «монастир був захоплений Московським Патріархатом (РПЦ), під контролем якого перебуває і донині».

За твердженням видання, «Почаївська лавра з того часу стала оплотом русифікації регіону». А в завершенні вказується, що Лавра віддана урядом Януковича в безкоштовну оренду УПЦ до 2052 року. Тобто натяк зрозумілий: треба вирвати святиню з рук «Московського Патріархату» та віддати «патріотичним» греко-католикам.

Власне, це не вперше, коли уніати заявляють свої права на Почаївську лавру. У 2012 році ченці уніатського ордену Василіан, а також ігумен Бучацького василіанського монастиря Іван Майкович висловили думку, що УГКЦ може претендувати на Почаївську лавру нарівні з православними.

«Хочемо перед людьми і світом заявити, що ця святиня раніше належала нам», – сказав тоді уніатський священик. За його словами, Почаївська лавра належала греко-католикам понад 100 років, а більшу частину її споруд побудували саме католики східного обряду. «Лавру нам не повернули, бо тут йдеться не так про відновлення законності і справедливості, скільки про політику», – заявив Іван Майкович.

На думку представників УГКЦ, Почаївська лавра має бути повернена уніатам, бо вона належала їм понад 100 років, а її головний храм збудував римо-католик, який згодом став уніатом.

На цю маніпулятивну тезу вичерпно відповів заступник голови ВЗЦЗ УПЦ протоієрей Миколай Данилевич: «Почаївська лавра була заснована близько 1240 року як православний монастир, яким вона є й досі. За більш ніж 770 років свого існування тільки 110 років (1721-1831 рр.) Лавра перебувала в руках греко-католиків. Однак це жодним чином не є підставою для греко-католиків вважати цю святиню своєю. Так, був такий історичний період. Але й сьогоднішній греко-католицький собор Святого Юра у Львові з 1946 по 1990 рік належав Православній Церкві».

Розквіт монастиря у Почаєві стався зовсім не при уніатах. У 1597 році монастир отримав в дар від православної поміщиці Ганни Єрофіївни Гойської значні земельні угіддя та чудотворний образ Божої Матері – той самий, з яким зараз нерозривно асоціюється ця обитель. Історичні події і чудеса, які складають «душу» Почаївської лаври, її священну історію, відбулися задовго до уніатського пришестя.

Особливого розвитку монастир зазнав, коли його ігуменом став схимник Іоанн, відомий під ім'ям Іов Почаївський. Саме при ньому був покладений початок активній будівельній діяльності в монастирі: були зведені монастирські стіни, збудований Свято-Троїцький собор і ще шість церков.

За Іова Лавра прославилася своєю просвітницькою антиуніатською діяльністю. Він створив друкарню і продовжив роботу з написання творів на захист Православ'я. Відома «Книга Іова Заліза, ігумена Почаївського, власною його рукою написана», видана у 1884 році під назвою «Пчола почаївська», яка зберігалась у Почаївській лаврі. Зараз день пам'яті преподобного Іова Почаївського є одним з головних свят обителі.

У цьому контексті вражає цинізм греко-католиків, які стверджують, що Лавру «захопив Московський Патріархат» у 1831 році. Насправді святиня була повернута православним, яким вона належала по праву. Якщо на хвилину уявити, що монастир передадуть греко-католикам, виникає питання: що вони робитимуть з мощами Іова Почаївського? Викинуть? Заховають в підвалі? Запропонують забрати православним? Абсурдність такої картини очевидна.

Відповідно до закону «Про повернення об'єктів культурної спадщини релігійним організаціям», Почаївська лавра має бути повернена у власність Української Православної Церкви як правонаступниці канонічної структури, якій належав монастир з XIII по XX століття, за винятком того періоду, коли монастир був тимчасово захоплений уніатами.

У 2012 році главред уніатського ресурсу РІСУ Тарас Антошевський заявив, що «позиція УПЦ МП вразлива, оскільки вона створена тільки у 1990 році і, відповідно, не може бути спадкоємицею Церкви, у якої радянська влада забирала храми». Нібито крім УПЦ на цей статус можуть претендувати і розкольники. Більш дивну заяву придумати складно. А кому ж у 1990 році РПЦ надала статус «незалежної у своєму устрої та управлінні» Церкви? За логікою Антошевського виходить, що до цього в Україні було порожнє місце.

Однак до 1990 року в Україні існував український екзархат, якому і належав монастир у Почаєві. В 1941 році в Почаївській лаврі проходив Собор єпископів, на якому екзархом України обрали митрополита Олексія (Громадського). У 1950-80 роках саме православні ченці підтримували монастирське життя і чинили опір намаганням радянської влади закрити обитель.

Саме ці ченці зазнавали арештів, побоїв, залякувань. Саме вони вигнали з Лаври єпископа Якова Панчука, що підтримав розкольницькі ідеї. Завдяки їм монастир вистояв у роки гонінь і залишався центром паломництва для мільйонів українців. Таким чином, Лавра має безперервний історичний і духовний зв'язок з УПЦ. Яке відношення до неї мають розкольники, Антошевський не пояснює.

Православна Церква в Україні існувала до 1990 року і продовжила існувати після нього, отримавши інший канонічний статус. А саме – повну незалежність у своєму устрої та управлінні, ставши Українською Православною Церквою, яку всі Помісні Православні Церкви визнали як єдину правонаступницю українського екзархату.

З питання, кому належить церковне майно, ще в 1993 році Патріарх Алексій II у своєму листі міністру юстиції України чітко пояснив, що РПЦ не претендує на майно УПЦ. Усі спекуляції на патріотичних почуттях українців у цьому аспекті можна розглядати лише як розпалювання міжконфесійної ворожнечі.

Що стосується «оплоту русифікації», яким нібито стала Почаївська Лавра з 1831 року, варто нагадати греко-католикам про їхню роль у справі полонізації українців. Тобто у насадженні «польського світу» та боротьбі проти православного козацтва.

На жаль, греко-католики продовжують свою боротьбу з Православ'ям і в наші дні, виробляючи фейки про пропаганду «русского мира» в Почаївській лаврі. Всі вони були успішно спростовані, але осад залишається – і уніати знову під цим приводом намагаються претендувати на Лавру. Втім, для УПЦ не вперше протистояти нападкам уніатів. І в цьому їй і зараз допомагає преподобний Іов Почаївський.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.