Що глава Нацгвардії прийняв за пособництво УПЦ терористам

20 червня портал «Обозреватель» опублікував чергову брехню про Українську Православну Церкву. Замітка називається: «Священна війна»: Аллеров шокував фактами пособництва УПЦ МП терористам «Л/ДНР». Цей наклеп одразу ж підхопили інші ЗМІ та розтиражували, як могли.

У замітці «Обозревателя» глава Національної гвардії України Юрій Аллеров заявив, що при створенні інституту капеланства (військового духовенства) в очолюваній ним структурі священики УПЦ не будуть допущені до душпастирської опіки військовослужбовців. Він послався на факти пособництва священиками УПЦ «терористам ЛДНР», які нібито мали місце.

Якими саме фактами Аллеров «шокував» журналістів: «Я представникам УПЦ МП, які до мене приїжджали, сказав: "Шановні, Бог – єдиний". Нагадав, що є певні проблеми, пов'язані саме з діяльністю їхньої Церкви. Навіть навів приклад, який на моїх очах відбувався. Я працював з розвідкою, з народним опором, коли колони сепаратистів з російськими найманцями під'їжджали до церкви, і виходили настоятелі УПЦ МП та благословляли їх на "священну війну" проти українського народу. Вони ж їхали воювати проти наших хлопців. Запитую: як ви це поясните? У них не було слів».

Чиновнику такого високого рангу, та ще й який очолює Нацгвардію, за такі слова має бути соромно хоча б з професійної точки зору. Вдумайтесь: «я працював з розвідкою» (що означає працював – був на місці? проводив спільну операцію? з якою розвідкою?), «колони сепаратистів з російськими найманцями» (на них прямо так і було написано – «сепаратисти і російські найманці»?) «під'їжджали до церкви, і виходили настоятелі» (до якої церкви? які саме настоятелі?).

Як і в усіх подібних фейкових заявах: жодної конкретної назви, жодного прізвища, жодного місця розташування – нічого. «Одна баба сказала». Якщо вже глава Нацгвардії не може задокументувати такого кричущого факту, то пора підняти питання про його профпридатність.

За більш ніж три роки збройного протистояння на Донбасі ніхто не навів жодного конкретного доведеного факту благословення священиками УПЦ на війну. Є лише заклики до миру і пастирське окормлення християн, що знаходяться по різні сторони.

Ось як про це говорить митрополит Горлівський і Слов'янський Митрофан (Нікітін): «Священик повинен відчувати пастирську відповідальність за всіх людей, по який бік конфлікту вони б не знаходились. І в цьому якраз і полягає його служіння, щоб бути передусім пастирем, а не політиком чи кимось ще, не тим, хто поділяє людей на сорти чи ставить їх по різні боки. Священик навіть у дуже непростій ситуації повинен намагатися показати людям, що у них є спільного, для того щоб їх примирити і якимось чином ворожнечу погасити. Заповідь «блаженні миротворці» ніхто не відміняв».

Ось що є! А ще є молитва за мир, яка звершується в усіх храмах по всій Україні.

І трохи щодо юридичного боку питання. 2 липня 2014 року Кабінет міністрів прийняв розпорядження № 677-р «Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії, Державній спеціальній службі транспорту та Державній прикордонній службі». На основі цього розпорядження був прийнятий наказ МВС від 24.03.2016 р. № 205 «Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Національній гвардії України». В цьому документі немає жодного слова ані про УПЦ, ані про УПЦ КП, ані про яку-небудь іншу конфесію.

Вимоги, які пред'являються до капеланів, наступні: «Військовим священиком (капеланом) може бути громадянин України, який відповідає таким вимогам: є священнослужителем релігійної організації України; має не менше ніж три роки досвіду діяльності священнослужителем; рекомендований керівником релігійної організації або уповноваженим від релігійної організації, відповідальним за співробітництво з Національною гвардією України, для здійснення служіння серед особового складу Національної гвардії України; має духовну освіту; володіє державною мовою».

Таким чином, жодних юридичних підстав не допускати священиків Української Православної Церкви до душпастирської опіки військовослужбовців Нацгвардії немає. А якщо таке станеться, це буде порушенням законодавства України та дискримінацією за ознакою релігійної приналежності, що неприпустимо ані за європейськими, ані за міжнародними конвенціями.