У чому різниця між УПЦ і «КП» – наочно, просто і по полицях

На жаль, більшість наших громадян не мають уявлення про природу Церкви, її зв'язок із Богом, Іісусом Христом, не розуміють ролі церковних канонів.

Як правило, для тієї людини, яку прийнято називати в ЗМІ «пересічним громаданином», церква – це соціальний інститут, якась «дивна» структура, покликана підтримувати порядок в країні, збирати до себе її віруючих громадян і «чогось хорошого вчити». У це «чогось» кожен вкладає те, що вважає за потрібне і правильне. Тобто вчити добру, любові, «богу» (?) та інше. Біда в тому, що в ці слова – «Бог», «любов», «добро» та ін. – кожен вкладає свої поняття, свою лексику і свою термінологію. Ось і виходить, що для багатьох людей Церква – це такий собі клуб за інтересами.

Розкольники, які називають себе «київським патріархатом» (я донині не можу урозуміти, чому їх так само називають наші церковні ЗМІ), стали для багатьох громадян клубом любителів всього національного. І в цьому їхня «значущість», «патріотичність» і «гармонійність» з нашою Батьківщиною. І нікому навіть не спадає на думку, що суть Церкви зовсім в іншому. Можна і навіть потрібно любити Батьківщину, націю, свою культуру, свій народ, але при цьому не можна робити з них фетиша, ідола, не можна у цій любові проповідувати кровожерливість і ненависть – неможливо в одному місці поєднати Бога і Диявола. Необхідно правильно, у згоді з волею Бога, розставити аксіологічні акценти.

І найголовніше – канонічність Церкви визначається не тим, що вона проповідує і про що вчить (це вже наслідки її канонічності), а тим, чи є вона частиною Православного Цілого, чи входить до складу тієї Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви, яку ми сповідуємо кожного дня у Символі Віри і до якої себе відносимо.

Більшість слів, які написані вище, будуть незрозумілі для тих, хто відносить себе до категорії «просто православних» або «віруючих в душі». Тому, щоб ось таким людям пояснити, в чому ж все-таки сутнісна відмінність т. зв. київського патріархату і УПЦ, краще мати ось таку табличку під рукою, роздрукувати її і дати відповідь на, по суті, дурне запитання: «А в чому ж різниця між «московською» (насправді Українською) Церквою та «українською» (насправді розкольницькою) церквою?»

Українська Православна Церква	Розкольники, що іменують себе «київським патріархатом»
Сповідує Віру в Бога, Троїчного в Іпостасях та Єдиного по Суті	Сповідує віру у святість нації, її перевагу над іншими народами, верховенство у майбутньому і славне (як правило, міфологічне) минуле.
Базова заповідь – Любов до Бога і любов до ближнього, тобто до будь-якої людини, незалежно від нації, раси, статі, віросповідання та інше	Базова заповідь – ідолопоклонницька пристрасть до держави та всього, що пов'язано з національною символікою: гімн, прапор, герб, національні атрибути, та активно культивована ненависть до реальних або вигаданих ворогів нації, незалежно від їхньої національності, статі, віросповідання тощо.
Шанує святих, що належать до різних народів, націй і держав, які явили у собі зразок віри та благочестя.	Шанує національних «героїв», які вбивали, на їхню думку, «ворогів нації», були фанатичними прихильниками величі батьківщини, готовими заради цієї «величі» вбивати всіх, хто з ними не згоден.
Визнана всією повнотою Світового Православ'я, тобто усіма Помісними Православними Церквами світу.	Не визнана (і не буде ніколи визнана) жодною з Помісних Православних Церков.
Має благодатну повноту церковних таїнств - Причастя, Миропомазання, Хрещення, Сповіді, Шлюбу, Рукоположення, Єлеопомазання.	За загальноприйнятою думкою Світового Православ'я, жодне із звершуваних у розкольників таїнств не є дійсним та дієвим, а являє собою бутафорію, декорацію, яка не несе в собі ані сенсу, ані змісту.
Має благодатне (тобто передається від Апостолів) наслідування єпископату і зв'язок із Світовим Православ'ям у спільності віри, канонів і таїнств.	Очолюється самозванцями, переодягненими в одежу православного духовенства, які імітують православне богослужіння.
Визнає рівність перед Богом всіх людей, їх богоподібність, має шанобливе, побожне відношення до культурної спадщини кожного народу, що підносить душу, вчить її добру, любові та правді.	Визнає значимість лише своєї нації, пропагує винятковість тільки її культурної спадщини, веде активну пропаганду проти культурної спадщини інших народів (насамперед руської), незалежно від її змісту та сенсу.
Поділяє людей на «своїх» – тих, хто належить до Православ'я і живе в дусі та любові Христової Церкви за її канонами, та на «інших» – тих, хто до неї не належить і дотримується інших поглядів і світоглядних моделей. Не заохочує прозелітизм, шанобливо ставиться до інших вір і культів, вважає невід'ємним дане від Бога право людини самій обирати, у що і як вірити.	Поділяє людей на «своїх» – тих, хто дотримується аналогічних з нею націоналістичних поглядів і думок, та «чужих» – які мають іншу, відмінну від них точку зору. По відношенню до «чужих» заохочує насильство, ненависть, бандитизм та розбій (захоплення храмів, побиття вірних). Вважає можливим та допустимим за допомогою сили примушувати людину змінювати точку зору.