«Нас били кийками та п'ять днів не давали їжі»

18 грудня, в День пам'яті преподобного Савви Освяченого, віруючі Української Православної Церкви села Птича Дубенського району Рівненської області не дозволили розкольникам зайняти Свято-Успенський храм.

– З благословення ми мали приїхати у свій храм із рішеннями судів на нашу користь на руках, – розповідає відповідальний за врегулювання міжконфесійних конфліктів та захист прав віруючих Рівненської єпархії УПЦ, протоієрей Віктор Земляний. – Але надійшла інформація, що нас біля храму «зустрічатимуть» радикали. І ось, напередодні я молився перед образом «Божої матері». Я знав, що на нас чекають, і нас гнатимуть. «Матір Божа! Допоможи во славу Твою!». У призначений день ми підійшли до Свято-Успенського храму. Поліції не було. Нас зустрічали агресивні люди, озброєні палицями і коктейлями Молотова. Багато хто стояли в масках. Нас не хотіли підпускати до храму. Били кийками. Кидали перцем в очі. Але ми увійшли. З благословення Божого так легко відчинилися двері лівого приділу церкви.

– На вас і всередині вже чекали радикали та представники КП?

– Так. Вони вже були в храмі. І я... розплакався, побачивши біснування цих людей. Адже вони страшніші за комуністів. Ті руйнували церкви відкрито, і в цьому були чесні. А ці... Ці прикриваються тим, що називають себе віруючими, православними. І при цьому таке творять.

– Погрожували тільки священикам?

– Не тільки. Наприклад, з нами був священик із села Підлужжя, отець Іоанн Савчук. Тож націоналісти та представники Київського патріархату приїхали до його будинку, погрожували і залякували його дружину. А у неї троє маленьких діток на руках. Тиснули на бідну матушку. Вимагали, щоб вона подзвонила і «забрала додому свого попа». Ми викликали поліцію, але хлопці, що приїхали, лише постояли та посміялися разом з тими, хто погрожував..

– Ви все одно залишалися в храмі...

– Звісно! Не можна було давати розкольникам привід думати, що нас так легко зламати. Ми розуміли, що інакше їх не зупиниш. Ми перебували в церкві, і нам «відрізали» газ та світло. Забороняли хоч щось з теплих речей або їжі нам передавати. Вночі було неймовірно холодно, але ми тулилися один до одного і тим зігрівалися. На четвертий день такого вимушеного голодування одній з парафіянок стало зле. І ось тоді місцева влада по-справжньому злякалась.



– А поліція хоч до того часу вже приїхала?

– Так. Причому поліцейських було близько 300 осіб. Цей конфлікт починав набувати міжнародного масштабу. Людей навколо храму зібралося більше тисячі. Люди стояли і плакали. Простягали нам їжу і теплі речі. Навіть поліція здригнулася...

– Але ж громада УПЦ неодноразово пропонувала представникам КП мирно залагодити конфлікт?

– Так і є. Свого часу згідно з доброю волею громади УПЦ під час круглого столу за участю усіх гілок влади та сторін конфлікту було укладено угоду з представниками УПЦ КП про те, що вони тимчасово орендують у віруючих УПЦ будинок на церковному подвір'ї та розпочинають будівництво власної церкви, як новостворена релігійна громада. Але вони не зацікавлені у мирі.

– А можна докладніше дізнатися, яким чином на будинку настоятеля Свято-Успенського храму з'явився напис: «Савва Україні!» ? Адже його дуже добре видно з траси...

– Так, це дуже символічно вийшло. За два тижні до Дня преподобного Савви націоналісти хотіли, як їм здавалося, «провчити» настоятеля Свято-Успенського храму, і вони написали фарбою на його домі «Слава Україні!». Тільки перше слово написали з помилкою – «Сава». Потім хтось з наших віруючих додав ще одну букву «в» і вийшло «Савва Україні!» І якраз у день пам'яті цього святого ми й отримали благословення зайти в храм, який усіма шістьма судами, які відбулися до цього, був визнаний храмом УПЦ.

– Отець Віктор, а як би ви оцінили сьогоднішню ситуацію навколо Свято-Успенської церкви?

– Як дуже напружену. Немає розуміння місцевої влади щодо того, що необхідно діяти строго в рамках закону. Ось і виходить, що виконавча служба не може виконати закон, бо ані місцева влада, ані представники КП не хочуть підкорятися.



– Але ж кажуть, що гоніння зміцнюють віру...

– Зараз особливо чітко видно, хто є хто. Хто Богові служить, а хто мамоні. Це по-перше. А по-друге, сьогодні надається унікальний шанс для всієї нашої Церкви виправити ті помилки, які були допущені. Адже виразки, що  розкриваються сьогодні, неабиякою мірою породжені тим, що недостатньо уваги приділялось духовному розвитку та освіті нашої пастви і наших священиків. Не сталося б всього того, що відбувається, якщо б у спілкуванні священства з паствою було б більше любові. Сказано: «Де єпископ, там є Церква». Так можна сказати і про парафії: де є хороший священик, який вірно розуміє і несе своє служіння, там і збережеться прихід, буде міцна віра і ніякий розкол не оволодіє душами.

– Чи звершуються сьогодні богослужіння у Свято-Успенському храмі?

– Офіційно там ніхто не служить. Наші люди постійно, день у день чергують при храмі.Читають акафісти і молитви. За законом цей храм належить громаді УПЦ, але ми не можемо їм повноправно володіти, тому що на будівлю церкви накладено арешт. Представники КП теж приходять до храму і звершують свої треби (слово «релігійні» не хочеться у цьому зв'язку вживати).



Конфлікт не вичерпано. Хоча релігійна громада УПЦ виграла 6 судових розглядів і має всі законні права служити в своїй церкві, представники КП і радикальні сили, які їх підтримують, не дозволяють цього віруючим. На будівлю храму накладено арешт. Цього разу до завершення кримінального розслідування по справі, яку було відкрито 18 грудня минулого року через зіткнення парафіян УПЦ з розкольниками та націоналістами.