Чи прислухатиметься український політикум до порад Європи?

Європейська спільнота вже давно звернула увагу на релігійні конфлікти в Україні. Розв’язана окремими політичними силами у 2014 році міжконфесійна боротьба все частіше з’являється у звітах закордоних правозахисних організацій. Очевидно, даний інтерес викликаний не лише фактами розпалювання ворожнечі до УПЦ, але і тією риторикою, яку використовують представники опонуючої сторони.

Постійне занепокоєння представників закордонних місій зумовлене тим, що розв’язання і підігрівання міжконфесійних конфліктів є абсолютно неприйнятним у цивілізованому демократичному суспільстві. Наприклад, під час нещодавнього засідання ОБСЄ у Варшаві особливу увагу правозахисників було зосереджено на ситуації в селі Борова, де агресивно налаштовані мешканці, за мовчазного спостереження правоохоронних органів, вщент розтрощили пристосоване для молитовних потреб приміщення місцевої громади УПЦ.

Також згадували і випадки розпалювання релігійної ворожнечі у місті Тернопіль представниками радикальної політичної організації «Правий сектор». Активісти цієї організації ледь не щотижня роздавали листівки неправдивого та відверто провокаційного вмісту, зміст яких було спрямовано на дискредитацію Української Православної Церкви в суспільстві.

«Якби щось подібне відбулося б у нас в Польщі, я не говорю з католиками, а навіть з протестантами, то було би вже багато журналістів і був би шум. А так це православні, тому й мовчать», – сказав після всього почутого екс-депутат польського сейму Євген Чиквін. І це зрозуміло, адже в Європі доба релігійних війн завершилась ще на початку епохи ренесансу, тому для членів ЄС подібні ситуації просто немислимі.

Останній місяць представники моніторингової місії ОБСЄ активно досліджували випадки проявів відвертої агресії на адресу УПЦ в різних регіонах України. Правозахисники цікавились ситуацією в селі Кути Тернопільської області, де прихильники «Київського патріархату» разом з членами «Правого сектору» зрізали замки з дверей місцевого храму та незаконно ним заволоділи. 

Варто також зауважити, що крім фізичної агресії представники «Київського патріархату» та окремих політичних сил активно використовують інформаційний ресурс, постійно підживлюючи конфлікт риторикою ненависті. Особливо це було відчутно під час Всеукраїнської Хресної ходи за мир, організованої Українською Православною Церквою на початку літа цього року.

Хоча і очікуваною, однак доволі масштабною, була істерія навколо цієї події в українських ЗМІ. Паралельно з цим до дискредитації Хресної ходи долучились і високі чини УПЦ КП. Так, речник «Київського патріархату» вигадав глузливу назву Всеукраїнській Хресній ході, назвавши її «ходою МП на Київ». Протягом всього часу молитовного шестя вірян УПЦ до столиці України Євстратій Зоря витончено «жартував» з віруючих людей, паралельно розповсюджуючи інформацію про те, що в рядах хрестохідців нібито є російські військовики та представники озброєних формувань ЛДНР.

Разом з тим, у менш витонченій формі, до ненависницьких спічів в бік Хресної ходи долучились і члени різноманітних громадських організацій. Так, військовослужбовець ЗСУ Олег Бондаренко з позивним «Птах» особливо запам’ятався погрозами на адресу вірян УПЦ, які прямували до столиці Хресною ходою. «Живыми вам из Киева не уйти», - промовляв у відеозверненні військовослужбовець, адресуючи свої погрози вірянам УПЦ, додаючи: «Мы вас терпим, как собака блох».

Відзначились також і представники «духовенства» різних конфесій. Член «Київського патріархату» Олександр Дедюхін назвав віруючих УПЦ «московськими упирями», а «капелан» УГКЦ Микола Мединський – «рузькою гниллю». Голова УГКЦ, коментуючи Хресну ходу, назвав її «так званою», а Любомир Гузар у своєму інтерв'ю відмовив УПЦ в праві називатися українською Церквою. Все це, не враховуючи чисельних заяв політиків та представників чинної влади, про те, що Хресний хід – це спланована провокація і ледь не терористичний акт.

Цікаво, що як тільки завершився Всеукраїнський Хресний хід, повністю спав і градус агресії на адресу УПЦ. ЗМІ раптово перемкнули свою увагу на зовсім інші речі, притихли й такі рупори ненависті, як Євстратій Зоря, Філарет та їм подібні. Вже після цього різними єпархіями УПЦ організовувались хресні ходи, які були меншими за чисельністю, і вони, як не дивно, не привернули жодної уваги збоку противників УПЦ.

В принципі, спічі ненависті на адресу УПЦ з більшою чи меншою силою знову і знову лунають з вуст представників різних соціальних сфер. «Я щойно повернувся з Волині. І там дуже потужно себе почуває церква Московського патріархату... Але ж влада має і повинна знищувати це», – сказав генерал-лейтенант, голова СОУ (Київ) Олександр Скіпальський під час прес-конференції на тему «Інформаційна війна з Росією: рецепти перемоги», яка відбулась у Львові 17 вересня.

Можна пригадати і висловлювання «митрополита Київського патріархату» Михаїла Зінкевича, і різних українських релігієзнавців, та ще безліч різноманітних прикладів щодо того, як в Україні нехтуються не лише демократичні, але і конституційні права і свободи громадян на свобідне і безперешкодне віросповідання. Мабуть не дарма, зважаючи на усі факти, про які було поінформовано представників європейської спільноти, в ЄС порекомендували Україні карати на законодавчому рівні за розпалювання ненависті на релігійному ґрунті.

Подібний стан речей однозначно несе чимало ризиків та небезпек українському суспільству. Особливо варто зауважити, що врегулювання подібних ситуацій є своєрідним екзаменом українській владі на дотримання демократичних принципів. Тому, чи стане політикуму сил стати на шлях законності, зробивши Україну правовою державою, і чи дослухатимуться чиновники до порад європейської спільноти, покаже час.