Як Київський патріархат «підбирає» під себе нерухомість

Отримавши преференції від держави, у Київському патріархаті вдалися до дещо нових як для цієї організації методів «відтискання» майна.

Якщо у буремні 90-ті, наслідуючи схему захоплень західноукраїнських культових споруд греко-католиками, представники УПЦ КП просто вдирались до храмів УПЦ, то нинішня хвиля рейдерства усе частіше хилиться до імітації законності. Наприклад, ключова споруда Київського патріархату на Волині, захоплений у 1992 Свято-Троїцький кафедральний собор у Луцьку, за рішенням суду досі належить Українській Православній Церкві. Однак це мало кого цікавить. І навіть зараз, у випадках, коли абсолютно законне, оформлене за всіма вимогами майно УПЦ захоплюють прихильники «патріотичної» релігійної структури, далеко не завжди бездоганна документальна база допомагає на ділі повернути храми та будинки священиків до їхніх законних власників.

Що ж відбувається, коли, вчинивши захоплення, Київський патріархат намагається закріпити успіх «перемогою» у суді? Як з’ясовується, усі релігійні громади в Україні рівні, але деякі – рівніші. Якщо у правовстановлюючій документації від громади УПЦ бракує якогось аркуша, печатки сільради або «не там» винесені підписи, це вже, виявляється, є підставою скасувати право власності або користування спорудою. При цьому на поспіхом зліплені у режимі «на коліні» аргументи від Київського патріархату суди чомусь дивляться крізь пальці, згадуючи у текстах рішень про «незначні технічні помилки», на які, виявляється, можна і не зважати.

Свіжий приклад – рішення по храму святої праведної Анни у селі Кути на Тернопільщині. Днями Львівський апеляційний суд відхилив апеляцію громади УПЦ, яка просила повернути їй скасоване у Тернопільському господарському суді право власності на збудований нею ж храм. Підставою стало те, що в архіві не знайшли акту введення споруди 1997 року побудови в експлуатацію. Навіть те, що за законом подібні документи не потрібно зберігати довше ніж 10 років, не переконало обидві судові інстанції. Аргументувати до звичайної логіки, що якби цього документу не було, ніхто б не під’єднав і не підключив світло й газ, виявляється, – марна справа. Тобто у баченні суду храм якби є, однак його і немає, а чиїм він виявиться одного прекрасного дня – здогадатись неважко.

Навіть бездоганно оформлені майнові права у Колосовій на Кременеччині або у Птичі на Дубенщині не зупинили інші рейдерські схеми. Наприклад, колосівську громаду УПЦ нащадки комуністичної влади в ОДА запросто «переформатували» в осередок УПЦ КП, з «несподіваною» підтримкою цього рішення у судовому апеляційному розгляді, а до птицького храму людей досі не пускають фізично.

На жаль, дотепер паперове оформлення майна церковних громад на периферії залишається здебільшого недосконалим. Звісно, це слабкий захист, однак все ж таки захист. Наприклад, настоятель захопленого Свято-Покровського храму УПЦ у волинському селі Грибовиця встиг оформити акт на право користування земельною ділянкою під храмом – пам’яткою архітектури. Це означає, що навіть після брутального захоплення грибовицького православного храму Київський патріархат муситиме рахуватись з переслідуваною, але все ще живою, чинною громадою УПЦ у цьому селі, на яку оформлені, наприклад, угоди на постачання до споруди енергоносіїв. Що було б, якби громада УПЦ не була грамотно зареєстрована, а священик та його родина не мали б досконало визначеної реєстрації у громадському житловому церковному будинку? Здогадатись неважко, адже свіжим прикладом є рейдерське свавілля у волинському ж Угринові.

30 серпня Волинський апеляційний суд залишив без зміни рішення Локачинського районного суду, згідно з яким священик громади УПЦ села Угринів та його дружина-регент виселяються з хати, у якій законно прожили понад 18 років. Фактично, для цілковитої «перемоги» Київському патріархату залишився тільки один крок – аналогічно, окремим позовом «прибрати» з хати їхніх двох синів. Найцікавіше, що спірний Свято-Хрестовоздвиженський храм УПЦ у цьому селі визнаний судом як споруда, на яку не мають права ані громада УПЦ, ані осередок УПЦ КП. Київський патріархат взагалі спромігся зареєструватись в Угринові лише через два місяці після фактичного захоплення храму та прихрамової церковної хатинки, яка теоретично могла б використовуватись священиком УПЦ КП. Тим не менш, фізично увійти до храму громаді УПЦ не дають, а на основне житлове приміщення – будинок, в якому понад 20 років проживали священнослужителі УПЦ у цьому селі, Київський патріархат торік оформив право власності. Зробили це не без підтримки місцевого бізнесмена, депутата облради Андрія Турака та фактично кишенькової місцевої сільської ради.

Навряд чи УПЦ КП вистачило б вправності «відхопити» собі це майно без сторонньої допомоги. Цікаво, що на документах з реєстру нерухомого майна, у котрому помилково «приписали» виселеному подружжю купу власності, запит оформлений на людину, яка, за словами угринівців, має безпосереднє відношення до бізнесу Турака. На останнє засідання у Волинському апеляційному суді автор запиту до реєстру не з’явився. Присутні ж представники УПЦ КП так і не змогли надати зв’язну відповідь на питання виселеної жінки, де вони взяли її паспортні дані, яких не могла надати у законний спосіб жодна інстанція!



Аналіз документації, за якою Київський патріархат оформив своє право власності на цей будинок та землю під ним, взагалі не витримує жодної критики. Достатньо згадати, що обмір ділянки 23 травня 2015 року здійснював особисто керівник районного відділу Держземагентства, незважаючи на офіційний вихідний день. Втім, у відповіді на запит щодо законності взятих вимірів, незважаючи на наявність відеодоказів та відповідних свідчень, ця установа стверджує, що її представника в цей день там не було і ніяких замірів він не вчиняв. Окрім того, Київський патріархат на четвертій швидкості взявся оформлювати на себе «нічию» власність в Угринові. Факти є наступними.

• 17.11.2014 року сесія Угринівської сільської ради прийняла рішення № 41/3 про надання дозволу релігійній громаді УПЦ КП на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Набережній, 25 в с. Угринів (ділянка, де знаходиться будинок священика). Це рішення оскаржене громадою, як незаконне. Порушення з боку сільради полягає в тому, що ця ділянка рішенням виконкому Угринівської сільради № 2 від 12 березня 1991 року вже була виділена під будівництво одноквартирного житлового будинку церковній общині, тобто громаді УПЦ. Суд в задоволенні позову відмовив, оскільки вказаного рішення виконкому в архіві не знайшлося, тому суд прийшов до висновку, що такого рішення не було взагалі. (справа №155/2499/14-а) Наразі відкрито касаційне провадження, справа не розглядається більше року.

• 14.05.2015 р. громада УПЦ КП замовляє виготовлення технічного паспорта на будинок священика (в якому на той час проживає настоятель громади УПЦ). Луцьке БТІ виготовляє техпаспорт, не проводячи технічної інвентаризації. Як наслідок, техпаспорт містить неточності (оскільки фактично підроблений).

• 09.07.2015 р. Угринівська сільрада і громада УПЦ КП (нібито) уклали договір оренди земельної ділянки. У тексті договору невірно зазначено сторони договору (невірна назва орендаря); не зазначено орендаря у Додатку 1 договору, наслідком чого є нікчемність такого договору (не дотримано вимоги ч.2 ст.203 ЦК України).

• На підставі вищезгаданого договору громада УПЦ КП реєструє речове право (право користування) на вказану земельну ділянку (державний реєстратор Волошина).

• 05.08.2015 р. громада УПЦ КП подає до Волинського ДАБІ декларації про готовність об’єкта нерухомого майна до експлуатації, використавши вищезгаданий договір оренди та підроблений техпаспорт з відміткою про технічне обстеження без проведення обстеження, і вказавши себе, як забудовника (замовника будівництва), що не відповідає вимогам п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868

• На підставі зареєстрованої декларації громада КП реєструє право власності на будинок священика (державний реєстратор Луньо). Для реєстрації права власності було подано, зокрема вищезгадану декларацію; договір оренди земельної ділянки; заяву, в якій вказано, що цю заяву подає фізична особа (громада КП – юридична особа), замість імені фізичної особи вказано назву громади КП, неправильно зазначено код ЄДРПОУ, не вказано імені та реквізитів уповноваженої особи, яка подає заяву від імені юридичної особи, не зазначено, хто підписав заяву (точно не настоятель Сегет М. Ф.), сплачено адміністративний збір у розмірі, встановленому для фізичних осіб. (85,26 грн.). Підстави для відмови в реєстрації: п.3 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

• Громада УПЦ оскаржила декларацію, рішення про реєстрацію права власності. У задоволенні позову відмовлено (справа №803/3883/15). Суд вказав, що посадові особи управління ДАБІ не уповноваженні перевіряти достовірність відомостей, що містяться в декларації. А порушення при поданні заяви про реєстрацію права власності взагалі проігнорував. Лише вказав, що помилка в коді юридичної особи є «технічною неточністю». Апеляційна інстанції постанову залишила в силі, додатково вказавши на відсутність у позивача права на звернення до адмін. суду. У відкритті касаційного провадження відмовлено.

Виселення зі спірного будинку подружжя священика та регентки хору, як кажуть в Угринові, урочисто святкувалось стороною-переможцем, яка не спромоглася навіть коректно заповнити бланки заяв та угоди. Здогадатись, що це, власне, бомба сповільненої дії під самою громадою УПЦ КП, ці люди, здається, також неспроможні. Що відбудеться, якщо після дворічних поневірянь угринівська громада УПЦ дійсно розпорошиться, втративши основу – священнослужителя? Громада Київського патріархату в Угринові виконає свою технічну функцію і вже буде непотрібною, при цьому вона не має надійного захисту на проголошене своїм майно. Ситуація, коли її відсунуть убік на користь іншого, наприклад, більш важливого для парафіянина УГКЦ Андрія Турака гравця, не здається при цьому неймовірною.

Отож, не випадково під час інциденту у Грибовиці біля будинку, де проживає священик УПЦ, сільський голова, активний прихильник УПЦ КП, так активно наполягав на тому, щоб до церковної хати увійшли представники БТІ? Чи сильно збагатиться Київський патріархат черговою «віджатою» сільською хатиною, невідомо. Однак, очевидно, священство УПЦ і є насправді метою нової хвилі церковного рейдерства. Усе, що відбувається, націлене на те, щоб деморалізувати та розбити основу Церкви – місцеві сільські громади, з перспективою втілити натреновану схему на більш ласому майні.