7 цікавих фактів про мовну спадщину святих Кирила і Мефодія
Користуючись рідною мовою, ми рідко замислюємося про її походження та особливості формування. Про це і поговоримо у день пам’яті святих Кирила і Мефодія.
Роль братів-просвітителів у справі формування сучасних слов’янських мов важко переоцінити. Нагадаємо, що святі Кирил і Мефодій були греками і походили з Фессалонік. А тепер уявіть, що потрібно зробити, щоб прийти до чужого народу, придумати алфавіт, і при цьому всі погодилися і сказали: «Так, добре, нас все влаштовує, давайте такими літерами будемо писати»? Отже розглянемо цікаві факти порушеної теми.
Факт 1
Слов’янські мови за часів Кирила і Мефодія були схожі між собою.
Спробуйте сьогодні без підготовки розібратися у сербській мові. Швидше за все, якісь загальні сенси ви зрозумієте, але нормально говорити не вдасться. А ось на початку першого тисячоліття ситуація була зовсім іншою. Незважаючи на різницю діалектів, усі слов’яни могли зрозуміти один одного без допомоги перекладачів – і тут йдеться не лише про мешканців, наприклад, Києва, Чернігова чи Новгорода, а й Белграда, і навіть Праги.
Факт 2
Мови, які виросли з давньослов’янської, досі містять у собі масу давньослов’янських слів і оборотів.
Велика група діалектів усіх східних слов’ян у науці одержала назву давньоруської мови, рівноправними спадкоємцями якої є сучасні українська, білоруська та російська мови. Цікаво, що на зламі тисячоліть наші предки не знали таких слів, як, наприклад, «якщо», «горілка», «жінка» і навіть саме «наприклад». Крім того, словосполучення «Боже мій», а не «Мій Бог»; «на кола своя», а не «на кола свої»; «Отче наш», а не «Отець наш»; «со товариші», а не «з товаришами» – є відображеннями давньоруської граматики в сучасній мові.
Факт 3
Наші пращури користувалися великою кількістю слів, запозичених з інших мов.
Такі звичні нам поняття, як стяг, якір, хліб, броня чи осел – прийшли з німецьких мов. Ківш, глечик, клоччя – з балтійських. Ліхтар, корабель, терем, янгол – з грецької мови. А ось з народної латини ми запозичили слова: лазня, грек, миска, кіт, мармур та ін. Зараз уже всі ці слова ми вважаємо своїми, але, як і предки, не припиняємо запозичувати нові з інших мов.
Факт 4
Глаголиця була сформована для перекладу на слов’янську Священного Писання.
Святі брати Кирил і Мефодій справді сформували першу слов’янську писемність. Будучи місіонерами, вони в першу чергу хотіли перекласти для наших предків Святе Письмо. Для цього вони вивчили, якими звуками користувалися слов’яни та вигадали відповідні їм графічні символи. То була глаголиця, в якій значення літер максимально відповідало фонетичному звучанню мови. Однак як єдиний слов’янський алфавіт глаголиця проіснувала не більше третини століття, і згодом була замінена простішою кирилицею.
Факт 5
Святий рівноапостольний Кирил не брав участі у створенні кирилиці.
Незважаючи на те, що наш сучасний алфавіт названий на ім’я молодшого зі святих рівноапостольних братів, вигадали його, швидше за все, його учні, серед яких особливо виділяється святитель Климент Охридський, який був за походженням не греком, а слов’янином. Саме він є ключовою фігурою у формуванні кирилиці. Сьогодні у Києво-Печерській лаврі навпроти входу в Дальні печери святителю Клименту встановлено пам’ятник.
Факт 6
Давньоруська і старослов’янська мови – це не одне й те саме.
Створена рівноапостольними братами та їхніми учнями мова називається старослов’янською, яку не можна плутати з давньоруською. Вони споріднені, але все ж таки різні. Давньоруська – була мовою розмовною, тоді як старослов’янська – письмовою, що зіграла вирішальну роль у становленні та подальшому розвитку мовлення. За князя Ярослава Мудрого в XI столітті створюються перші книги, написані старослов’янською мовою. Приблизно з цього періоду вчені називають мову не старо-, а церковнослов’янською.
Факт 7
Церковнослов’янська мова – це мова, що максимально зберегла свою давню граматику.
Втім, церковнослов’янська мова, яку ми бачимо в сучасних богослужбових книгах, все ж таки дещо відрізняється від тої, якою писали в XI-XII і навіть XVI-XVII століттях. Щоб це помітити, достатньо зазирнути хоча б у відомий Требник святителя Петра Могили. Це через те, що на письмову дедалі більше впливала жива розмовна мова. Поступово церковна писемність відокремлювалася від світської – перша фіксувалася у стародавніх формах, а друга – отримувала розвиток. Вирішальний поділ стався за Петра I, коли було створено новий громадянський шрифт, а церковнослов’янський, відповідно, зберіг свою форму.
* * *
Це лише мала дещиця дійсно цікавих фактів про мову, якою ми говоримо. Насправді шкільний курс мови, необхідний для елементарної грамотності – лише мала частина всього багатства, що нам залишили святі Кирил і Мефодій із їхніми учнями – до нього іноді варто повертатися хоча б у день їхньої пам’яті.
