Катерина Арська та княжна Кіра Оболенська – мучениці нового часу
17 грудня Церква святкує день пам’яті двох тендітних жінок, випускниць інституту благородних дівчат, новомучениць Катерини Арської та князівни Кіри Оболенської.
Справа, в якій фігурували імена шістдесяти невинних страждальців, була визнана сфабрикованою вже в 50-ті роки минулого століття, але з тих, хто по ній проходив, на той час уже нікого не залишилося живими.
Юні роки новомучениць
Катерина Арська народилася першого квітня 1875 року в Санкт-Петербурзі, у багатодітній побожній сім’ї багатого купця. Освіту здобула в Олександрівському інституті, який був створений на зразок Смольного інституту шляхетних дівчат.
Княжна Кіра Оболенська народилася на дев’ять років пізніше Катерини, в 1889 році, в сім’ї князя Івана Оболенського, рід якого сходив своїм корінням ще до династії Рюриків. Вона з відзнакою закінчила Смольний інститут. Юна князівна досконало володіла декількома європейськими мовами і мала блискучу на той час освіту. За бажання вона могла викладати в якійсь престижній гімназії, але князівна обирає інше життя. Кіра Оболенська влаштовується працювати вчителем у сільській школі для бідних на далекій робочій околиці.
Роки революції
Після закінчення інституту благородних дівчат Катерина Арська вийшла заміж на офіцера імператорської армії і повністю присвятила себе сімейному життю. З 1900 по 1908 рік у їх сім’ї народжуються п’ятеро дітей. Але війна і революція, що почалася, зруйнували весь усталений сімейний побут. Поступово Арські позбавляються всього свого статку. Починається голод та розруха. З 1918 по 1920 р. у Катерини від холери та дизентерії помирають чоловік та всі п’ятеро дітей.
Трагічно складається доля і в княжни Кіри Оболенської. Один із її братів загинув на фронті, другий, поранений, втік прямо з-під розстрілу і дивом зміг емігрувати за кордон. 1920 року помер батько. Турбота про стару матір та хвору сестру повністю лягла на плечі Кіри, яка працювала на той час простим шкільним бібліотекарем.
Після загибелі всієї родини Катерина Арська стала тісно спілкуватися із членами знаменитого Олександро-Невського братства. Члени цієї організації не ставили собі жодних політичних цілей. В умовах політики державного атеїзму вони лише намагалися зберегти відданість ідеалам Православ’я. Проте над усіма, хто входив до братства, було встановлено найжорстокіший нагляд із боку ГПУ.
Два арешти
18 лютого 1932 року Катерину Андріївну Арську було заарештовано як активну учасницю Олександро-Невського братства за стандартним формулюванням «за контрреволюційну діяльність». Загалом у цій справі було залучено 92 особи. У обвинувальному висновку Олександро-Невське братство було названо «церковно-монархічною організацією», що ставила за мету створити «громадський рух проти радянської влади шляхом систематичної пропаганди та створення мережі нелегальних осередків». Жодних доказів причетності Арської до контрреволюційної діяльності у матеріалах справи немає. Але в них неодноразово підкреслюється станове походження Катерини Андріївни; фраза з обвинувального висновку «колишня дворянка, дружина царського полковника» вирізняється великим шрифтом. За вироком Трійки НКВС Катерина Андріївна Арська отримала три роки таборів.
Двома роками раніше, 1930 року, було заарештовано Кіру Оболенську. У звинуваченні було сказано: «Потенційно є ідеологічною базою для нашої зовнішньої та внутрішньої контрреволюції». У слідчій справі вона називається «колишня князівна», їй були приписані такі наміри: «проникати на роботу до наших культурних та навчальних закладів і там вирощувати у світорозумінні підростаючого покоління шкідливу ідеалістичну філософію». Інших звинувачень не було пред’явлено. Трійка при ОГПУ Ленінградського військового округу засудила княжну Кіру Оболенську до 5 років таборів.
За сто кілометрів від Ленінграда
Після звільнення Кірі та Катерині було заборонено проживання у великих містах країни, і обидві вони поселяються у Боровичах, маленькому старовинному містечку за сто кілометрів від Ленінграда. Боровичі на той час були місцем заслання духовенства та мирян з Ленінграда та його околиць. Кіра Іванівна спілкувалася з віруючими людьми, гнаними радянською владою. Тут і зустрілися дві петроградські мучениці, сестри Олександро-Невського братства, парафіянки Феодорівського собору – князівна Кіра Оболенська та Катерина Арська. Вони були справді духовно близькі одна одній, і обставини їхнього мученицького подвигу напрочуд схожі.
У жовтні 1937 року Катерину та Кіру заарештовують разом із ще кількома десятками церковних людей. Протягом трьох тижнів усіх в’язнів жорстоко катували. Ті, які зазнали поневіряння післяреволюційного життя, невинно засуджені й відправлені на заслання, знову заарештовані і невинно засуджені до розстрілу, дві тендітні жінки – новомучениці Кіра та Катерина – отримали від Господа сили гідно донести свій хрест до кінця. Вони не дали під тортурами жодних свідчень, не обмовили жодної людини, і навіть не визнали жодного звинувачення проти себе.
Особлива трійка при НКВС у Ленінградській області засудила їх до розстрілу. Вирок був виконаний у Боровичах 17 грудня 1937 року. Обидві мучениці прославлені у лику святих новомучеників рішенням Священного Синоду у 2003 році.
