Пророк Даниїл і цар Навуходоносор, або Чи такі всесильні сильні світу сього
Царю Навуходоносору знадобилася допомога пророка Даниїла, щоб зрозуміти сенс Богом данного йому видіння. Чи ми зможемо почути від пророка корисне нам?
30 грудня Православна Церква вшановує пам'ять пророка Даниїла. До Різдва Христового залишилося зовсім небагато, а тому календар нам знову нагадує про тих людей, які в своїй профетичній діяльності говорили про майбутній світ Месії. У минулому році ми вже писали, що пророку Даниїлу було дано одкровення про сімдесят тижнів, завдяки чому можна досить точно вирахувати рік народження Христа. Але його книга дає нам й інші приводи для роздумів, про них і хотілося б трохи поговорити.
У четвертому розділі іде мова про те, як цареві Навуходоносорові був посланий сон. Він побачив дерево до небес, гілки якого простягалися від одного краю землі до іншого. Дерево це було чудове виглядом, давало їжу і притулок багатьом тваринам і птахам. Але ось з Неба сходить «Сторож Божий та Святий» (Дан. 4, 10) і наказує розігнати всіх тварин, а саме дерево зрубати, залишивши лише корінь. Сам же корінь закувати в ланцюги, відняти у нього серце людське і дати серце звірине, щоб він мав один уділ з тваринами у траві земній, і залишити в такому вигляді на сім часів.
Мета всіх цих наказів визначається словами: «що пізнають живі, що над людським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низького з людей ставить над ним» (Дан. 4, 14). Це нам, сьогоднішнім християнам, навіть без знання тексту і його тлумачення, нескладно здогадатися, що мова йде про Навуходоносора. А от самому цареві потрібна допомога пророка Даниїла, який і розкрив йому сенс бачення, пояснивши, що залишений корінь свідчить про те, що, не дивлячись на прийдешнє покарання царя, його царство все одно залишиться при ньому.
І дійсно, через рік, прогулюючись по чертогам своїх володінь, Навуходоносор сказав: «Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?» (Дан. 4, 27), – і тут же його спіткало божевілля, наслідки якого так добре зобразив у своїй відомій картині англійський художник Уїльям Блейк.
Після призначеного терміну, розум повернувся до царя, і він благословив і прославив Бога Всевишнього: «що Його панування панування вічне, а царство Його з покоління в покоління» (Дан. 4, 31).
Вся ця історія свідчить, що якими б сильними не були земні владики, вся їхня влада цілком і повністю залежить від Господа. Навуходоносор був одним з наймогутніших правителів Стародавнього світу, але виявився безпорадною дитиною перед лицем Єдиного Істинного Бога. І ми – християни, і взагалі багато людей на землі – від жебрака до політичних і економічних ділків – забуваємо про те, що Головною дійовою особою в світовій історії є Бог.
Якщо хтось думає, що він над чимось панує, глибоко помиляється, бо в одну мить усе це може бути відібране так, що й пискнути не встигнеш.
Всякий, хто насолоджується своєю владою, подібно до Навуходоносора, думає, що це він, своїми силами всього досяг, що від нього залежать долі людей, держав, а може й цілого світу. Але ми також чудово пам'ятаємо, сказані Пилату, слова Христа: «Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було» (Ін. 19, 11). Тому якщо хтось думає, що він над чимось панує, глибоко помиляється, бо в одну мить усе це може бути відібране так, що й пискнути не встигнеш.
Більше того, апостол Петро пише: «Бо хто ким переможений, той тому й раб» (2 Пет. 2, 19), – а тому властолюб не вільний, він сам себе віддав під владу своєї пристрасті, уявляючи себе вільним, по суті, він є рабом. Він думає, що це він «орудує справами», а реально – він лише пішак, якому, в кращому випадку, відведена роль знаряддя в руках Божих. І «орудує» він лише настільки, наскільки йому дозволять «перевертати».
Навуходоносор став вільним тільки тоді, коли пізнав Істинного Володаря всесвіту, і в цьому плані стародавній язичник стоїть набагато вище за наших сучасних безбожних ділків. У нас може виникнути запитання: а чому ж Бог не вразить нинішні політичні еліти, хоча вони і творять зло, часто навіть більше, ніж Вавилонський цар? Ну, по-перше, насправді ми не знаємо, хто і як закінчує своє життя і як розплачується після переходу у вічність. По-друге, покарання Навуходоносора ще під час його земного буття мало сенс, так як він був здатний відгукнутися на заклик Божий, що ми і бачимо в завершенні четвертої глави книги пророка Даниїла.
Сучасна, повністю секулярна людина, викличе швидку, ляже в лікарню і почне лікувати божевілля (або якусь іншу хворобу) різними препаратами. Ні їй, ні її родичам, найчастіше, навіть в голову не прийде думка про духовні причини виниклої недуги.
«Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові» (Рим. 13,1-2).
Сьогодні, як кажуть: «Слухом земля повниться», – розповідями про кінець світу, різними «теоріями змови», «апокаліптичною аналітикою» поточних політичних та інших подій і іншими схожими темами, розібратися в яких буває дуже навіть нелегко. Такі розмови дійсно наганяють страху на церковний і не дуже народ. Саме тому мені знову хотілося б вказати на наведений приклад з книги пророка Даниїла, і знову нагадати і самому собі, і тобі, читачу, що якими б сильними не здавалися нам творці сучасної історії, вони діють рівно настільки, наскільки їм дозволяє Бог. При цьому ми перебуваємо в набагато кращому становищі, бо ми знаємо, що без Його волі не відбувається жодної дії, ми знаємо, що Христос – Глава Церкви, що Церква земна вистоїть до самого Другого Пришестя, що Він завжди буде її Головою і реально нею керує. Думаю, більшого для зміцнення нашої надії і не потрібно.
Що ж стосується християнського ставлення до будь-якої світської влади, то тут одразу спадають на думку слова апостола Павла: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові» (Рим. 13,1-2). Виходить, що навіть криваві тирани також поставлені на свої престоли Богом, і їхнє правління варто приймати з радістю? Не зовсім так, є декілька варіантів вирішення цього здивування.
У грецькому оригіналі фраза «бо немає влади не від Бога» стоїть прийменник «υπό», який у нас перекладено як «від», але в Священному Писанні частіше (256 разів) використовується в значенні «під». Таким чином, виходить, що Бог не особисто встановлює тоталітарні, антилюдські режими, але дозволяє їм існувати в рамках Свого Промислу. Тобто тут ми бачимо, що настанови апостола Павла перегукуються з тією темою, яка розкрита в книзі пророка Даниїла.
У грецькому оригіналі фраза «бо немає влади не від Бога» стоїть прийменник «υπό», який у нас перекладено як «від», але в Священному Писанні частіше (256 разів) використовується в значенні «під».
Стосовно ж фрази, що всяка душа повинна бути покірна владі, святитель Іоанн Золотоустий пояснює: «Мова не про кожного начальника окремо, але про саму владу. Існування влади, причому одні начальствують, а інші підкоряються, і та обставина, що все відбувається не випадково і довільно, так щоб народи носилися туди і сюди, подібно хвилям, – все це я називаю справою Божої Премудрості. Тому (апостол) і не сказав, що немає начальника, який не був би поставлений від Бога, але міркує взагалі про сутність влади».
Наостанок наведемо приклад того, як навіть тирани можуть бути знаряддям Промислу. У візантійського хронографа XVI століття Ієрофея, митрополита Монемвасійського, є сказання про правління імператора-узурпатора Фоки (602-610 рр.). Вісім років його владарювання увійшли в більш ніж тисячолітню історію Візантії як найкривавіші. Згідно зі свідченням митрополита Ієрофея, один благочестивий чоловік, що жив у часи правління Фоки, осмілився вигукнути: «Господи Боже! За що ти розгнівався на свій народ і послав такого царя-тирана? За що така кара?», – на що відразу ж почув у відповідь: «Багато Я намагався знайти царя гірше, щоб покарати народ за його свавілля, але не міг знайти гірше Фоки. А ти надалі не спокушай доль Божих».
За великим рахунком, наші сьогоднішні державні правителі, якщо не краще, то вже точно не гірше за Фоку. Ми гідні кращого?
* * *
Лише один розділ книги пророка Даниїла послужив нам основою для розвитку досить обширної теми. Сподіваюся, що все сказане хоч трохи зміцнить віру кожного з нас і допоможе сформувати правильне ставлення до оточуючих подій, щоб ми без нарікання і з вдячністю зустріли прийдешнє Різдво Христове.
