Сім пророцтв Захарії Серповидця

Якщо попросити когось із православних християн згадати найвідоміші пророцтва про Христа, то, напевно, багатьом на думку спаде образ пророка Ісаї, якого прийнято називати «старозавітним євангелістом». Величина пророка Ісаї дійсно унікальна, але, очевидно, що не тільки він говорив про майбутнього Месію.

На жаль, так звані малі пророки більшості з нас маловідомі, і цю прогалину хотілося б трохи заповнити, оскільки 21 лютого Православна Церква вшановує пам'ять пророка Захарії. Його передбачення актуальні ще й тим, що ми зараз стоїмо напередодні Великого посту, що закінчується Страсною седмицею і Великоднем, а Захарія має чимало слів про це.

Книга пророка Захарії невелика, всього 14 розділів, а одна з особливостей полягає в тому, що пророцтва про Спасителя вміщені досить щільно – у п'яти останніх розділах. Розгляньмо їх у хронологічному порядку щодо життя Христа.

Перше пророцтво – це передбачення Входу Господнього до Єрусалиму: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці» (Зах. 9:9).

Як бачимо, тут немає ніякої неясності чи двозначності, і все досить зрозуміло, додамо лише, що за думкою преподобного Єфрема Сирина під «дочкою Сіону» варто розуміти майбутню Церкву, частиною якої ми з вами є і, власне, вступаючи у Великий піст, готуємось до зустрічі вказаних подій.

Друге пророцтво говорить про зраду Христа за тридцять срібняків: «І вони Мою платню відважили тридцять срібняків. І промовив до мене Господь: Кинь її ганчареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене! І Я взяв оті тридцять срібняків, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря» (Зах. 11, 12-13).

У цих словах є і моральне повчальне значення, про яке говорить святитель Кирило Олександрійський. Він показує, що події зради Спасителя відкривають нам, що наша віра не обійдеться без спокус, а життя − без випробувань.

Третє пророцтво повідомляє про проколення ребра Христа: «А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем» (Зах. 12, 10).

Тут також є прихована вказівка на ​​Страшний Суд, про що каже святитель Кирило Єрусалимський, тому що плач іудеїв (а під їхнім образом − і всіх людей, які відкинули Христа) виходитиме не з вуст, а з серця, вони покаються в той момент, коли можливість каяття вже буде закрита.

Четверте пророцтво пророка Захарії говорить про затемнення сонця під час Розп'яття Месії: «І буде єдиний то день, Господу знаний, то буде не день, і не ніч, і буде, на час вечора станеться світло» (Зах. 14, 7).

Тема темряви і світла, що розкривається у наведеному вірші, також стосується Другого пришестя і Страшного Суду – очевидно, що грішники будуть у темряві, а праведники – у світлі, про що свідчить блаженний Ієронім Стридонський. Зазначимо, що, вступаючи у Великий піст, ми з вами прагнемо бути серед спасенних.

Наступне п'яте пророцтво вказує на поразку Пастиря та розсіювання овець: «О мечу, збудися на Мого пастиря та на мужа, Мого товариша, каже Господь Саваот! Удар пастиря і розпорошаться вівці, і Я оберну на малих Свою руку» (Зах. 13, 7).

Апостоли справді були розрізнені і пригнічені після страти Спасителя, але ми також знаємо, що незабаром вони знову зібралися і подальшим життям і смертю засвідчили свою вірність Христові. Це і для нас навчання того, що наша віра піддається випробуванням, але з Божою допомогою все можна здолати. Думаю, що така проста думка дуже актуальна для кожного православного християнина, який тією чи іншою мірою піддається сьогодні гонінням за вірність Церкві.

Шосте пророцтво в тексті є продовженням третього і говорить про поширення світла віри Христової: «О мечу, збудися на Мого пастиря та на мужа, Мого товариша, каже Господь Саваот! Удар пастиря і розпорошаться вівці, і Я оберну на малих Свою руку» (Зах. 14 8).

Тут пророк переходить від трагічних пророцтв до радісних і надихаючих. Святитель Іоанн Златоуст зауважує, що під морями східним і західним мається на увазі весь всесвіт, адже зі сходу прийшло рятівне Світло віри, а поширилося воно, відповідно, далі на захід, обійшовши весь світ.

Останнє сьоме пророцтво, про яке хотілося б сказати, є продовженням розпочатої теми і говорить про об'єднання всієї Церкви під Єдиною главою − Христом: «І стане Господь за царя над землею всією, Господь буде один того дня, і одне Ймення Його» (Зах. 14, 9).

Процес єднання, з одного боку, вже відбувся, тобто слова пророка справдилися, з іншого – ще триває, бо не всі, хто прагне єдності з Богом і святими, ще досягли бажаного. Святитель Никифор Константинопольський каже, що тепер ніхто не може називатися народом варварським, тому що «усюди поширилося під сонцем і скрізь оселилося пізнання одного і єдиного істинного Бога та Владики всіх».

Отже, цього разу це все, про що хотілося б сказати про пророцтва Захарії. Нехай вони стануть для нас зміцненням віри, стимулом до вивчення Святого Письма і натхненням на працю у Великому посту.