Притча: Різдво та три дерева

Кедри ростуть дуже повільно, так що наші три дерева провели цілі століття в роздумах про життя і смерть, про природу і людство. Вони бачили, як на землю Лівану прибули посланці царя Соломона і як потім, у битвах з ассирійцями, ця земля обмилася кров'ю. Вони бачили віч-на-віч заклятих ворогів – Єзавель та пророка Ілію. При них було винайдено алфавіт; вони дивувалися, дивлячись, як повз проходять каравани, навантажені барвистими тканинами. І одного чудового дня кедри вирішили поговорити про майбутнє.

– Після всього, що мені довелося побачити, – сказав перший, – я хотів би перетворитися на трон, на якому сидітиме наймогутніший цар на землі.

– А я хотів би стати частиною чогось такого, що на віки вічні перетворить Зло на Добро, – сказав другий.

– А що до мене, – сказав третій, – то я хотів би, щоб люди, дивлячись на мене, щоразу згадували про Бога.

Минули роки і роки, і ось нарешті у лісі з'явилися дроворуби. Вони зрубали кедри і розпиляли їх. Кожен кедр мав своє заповітне бажання, але реальність ніколи не запитує, про що ми мріємо. Перший кедр став хлівом, а із залишків його деревини спорудили ясла. З другого дерева зробили грубий сільський стіл, який пізніше продали продавцю меблями. Колоди від третього дерева продати не вдалося. Їх розпилили на дошки та залишили зберігатися на складі у великому місті. Гірко нарікали три кедри: «Наша деревина була така гарна! Але ніхто не знайшов їй гідного застосування».

Час минав, і ось одної зоряної ночі якась подружня пара, що не знайшла собі даху над головою, вирішила переночувати в хліві, побудованому з деревини першого кедра. Дружина була на східних днях. Тієї ночі вона народила сина і поклала його в ясла на м'яке сіно. І в ту ж мить перший кедр зрозумів, що мрія його здійснилася: він став опорою найбільшому Царю Землі.

Декілька років потому в одному скромному сільському будинку люди сіли за стіл, зроблений з деревини другого кедра. Перш ніж вони взялися до їжі, один вимовив кілька слів над хлібом і вином, що стояли на столі. І тут другий кедр зрозумів, що він став опорою не тільки для вина та хліба, а й союзу між Богом і Людиною. Наступного дня з двох дощок третього дерева сколотили хрест. За кілька годин привели поранену людину і прибили її до хреста цвяхами.

Третій кедр жахнувся своєму призначенню і почав проклинати жорстоку долю. Але не минуло й трьох днів, як він зрозумів уготовану йому ціль: людина, що висіла на хресті, стала Світочем Миру. Хрест, збитий з деревини цього кедра, перетворився зі знаряддя тортури на символ торжества.

Так виповнилася доля трьох ліванських кедрів: мрії їх здійснилися, але зовсім інакше, ніж вони собі уявляли.