Четвероєвангеліє: про що писав улюблений учень Христа

За своїм змістом і стилем викладу це Євангельське оповідання особливе і помітно відрізняється від інших. Прочитавши хоча б одного разу всі чотири Євангелія, не можна було не помітити, що апостол Іоанн пише відчутно складніше.

Так от, незважаючи на справжню глибину думки, грецький словник апостола Іоанна менший, ніж у інших авторів. Так, наприклад, апостол Лука вживає вдвічі більше термінів і понять. Іоанн же будує свою мову в основному навколо певних слів, таких як: Отець, мир, життя, любов, світло і т.д. Для найменування Христа апостол також активно користується такими метафорами, що повторюються, як Спаситель світу, Агнець Божий, Пастир добрий, Хліб життя і т.п. Цікаво відзначити, що при цьому притчі є своєрідним розгортанням зазначених метафор.

Потрібно також розуміти, що апостол Іоанн менше за інших євангелістів приділяє увагу хронології та географії описуваних подій, прагнучи більше передати їх суть.

Саме тому Євангеліє від Іоанна є послідовністю окремих промов і сцен, між якими не обов'язково будуть переходи.

Щодо авторства четвертого Євангелія у дослідників виникають деякі питання, але більшість таки не сумнівається, що це був апостол від 12-ти Іоанн. Ім'я автора в самому тексті не згадується, але з тексту ми можемо дізнатися, що писав його учень, якого любив Ісус, який також був знайомий первосвященникові, Христос наказав йому піклуватися про Свою Матір, а після Воскресіння він супроводжував апостола Петра.

За часом написання Євангеліє від Іоанна є найпізнішим. Багато святих отців вказують, що Іоанн був знайомий з першими трьома Євангеліями. Найбільш ємно дана думка виражена у Євфимія Зігабена:

«Коли Іоанн отримав від деяких віруючих Євангелія інших євангелістів і побачив, що всі вони говорили переважно про влюднення Спасителя і пропускали вчення про Його Божество, він схвалив і дозволив ці Євангелія і засвідчив їхню істину і достовірність. Потім, за спонуканням Самого Ісуса Христа, він приступив до свого Євангелія; в ньому він розповідає щось із того, що вже було розказано іншими, щоб не подумали, що його Євангеліє не має зв'язку з Євангеліями інших, але особливу увагу він звертає на те, що пропущено ними, і найбільше на богословське вчення про Спасителя як найбільш необхідне, через появу єресей».

Для нас очевидно, що апостол Іоанн написав Євангеліє як безпосередній свідок усіх подій.

Однак у критичній біблеїстиці існує думка, що він також спирався або на усне Передання, що вже існувало, або на «Євангеліє знамень», яке не збереглося як пам'ятник, але містило розповіді про чудеса, звершені Спасителем.

Як би там не було, навіть якщо кожне з припущень частково вірне, це ніяк не зменшує авторитету Священного тексту. Отже, у нас тепер є всі вступні дані про Євангелія, залишилося тільки заглибитися в сам зміст, а цього обсягу роботи вистачить до кінця життя.

І давайте пам'ятати, що знання, які отримуються зі Святого Письма, повинні ще знаходити свій вираз у конкретних діях, думках і вчинках.