Схиігуменя Ангеліна (Сергеєва) - улюблене чадо Іоанна Кронштадтського
У житті схиігумені Ангеліни немає тих подій, які так часто приваблюють деяких читачів. У її біографії відсутні чудотворення й одкровення, але...
Але такими і були життя більшості праведників останніх передреволюційних років життя Російської імперії. Матінка Ангеліна розділила долю тисяч новомучеників, вся вина яких була лише в тому, що вони вірили в Бога і не бажали від нього відрікатися. Зрештою життя кожного з цих людей є незримим дивом. Тихим, спокійним, розміреним кроком вони йшли на свою Голгофу для того, щоб навічно з'єднатися з Христом.
Анна (так хрестили її в дитинстві) народилася 22 серпня 1867 року в Петербурзі в родині купця Семена Ігнатьєва. Закінчивши гімназію, вона вийшла заміж за купця 2-ої Гільдії Михайла Сергєєва. Своїх дітей у подружжя не було, і в 1898 році вони удочерили новонародженого «підкидька» Надію. Промисел Божий розпорядився так, що протягом одного 1899 року Анна втратила батька, матір і чоловіка.
Залишившись багатою вдовою зі значним капіталом, вона могла б вийти ще раз заміж і взагалі жити, як зараз кажуть, «для себе».
Чернецтво
Але не цього шукала її душа. Ще до смерті чоловіка Анна стає духовною дочкою святого Іоанна Кронштадтського. Пізніше з його благословення вона стає послушницею Сурського Іоанно-Богословського монастиря, заснованого батьком Іоанном у себе на батьківщині. У 1900 році Анна приймає чернечий постриг від батька Іоанна з ім'ям Ангеліна. А в 1901 році своїм духівником вона призначається завідуючою Сурським подвір'ям в Санкт-Петербурзі.
З часом цьому подвір'ю судилося стати одним з величних монастирів, який буде присвячений преподобному Іоанну Рильському, духовному покровителю святого Іоанна Кронштадтського.
Улюблене духовне чадо отця Іоанна Кронштадтського
Життя Кронштадтського пастиря і черниці Ангеліни були сплетені нерозлучно. Матінка була його улюбленим чадом. Отець Іоанн часто служив в обителі, вникав у всі справи, допомагав матеріально і стежив за духовним життям її насельниць. Всі монастирські роботи відбувалися з благословення отця Іоанна. Матінка не раз була свідком чудес, які так рясно виходили від її улюбленого духівника.
Якось раз до однієї з черниць монастиря прийшла її рідна сестра, яка вирішила закінчити життя самогубством через невдале кохання. Своїй сестрі вона нічого не сказала, але про себе вирішила втілити свій задум відразу після повернення з монастиря. В цей же час несподівано для всіх в монастир приїхав отець Іоанн. Сестри вийшли брати благословення, і гостя також вийшла разом з ними. Минаючи всіх, отець Іоанн підійшов прямо до неї і сказав:
– Через тебе адже приїхав, а вже поспішав-то як!
Дівчина зніяковіла від цих слів і навіть злякалася.
– Зараз молебен будемо служити, а потім я з тобою поговорю. Нікуди йти не смій, чуєш? – грізно сказав їй Батюшка. Після молебню отець Іоанн з нею довго розмовляв, і та від свого наміру відмовилася. Крім того, Батюшка передбачив їй, що вона вийде заміж і у неї будуть діти, що згодом і сталося. Попрощавшись з усіма, отець Іоанн сказав:
– Більше у мене тут справ сьогодні немає.
Сама матінка Ангеліна на собі не раз відчувала силу молитов Кронштадтського Пастиря. У 1904 році вона потрапила під коня, і її переїхала коляска. Ніхто не думав, що вона залишиться жива. Але за молитвами отця Іоанна матінка не тільки залишилася жива, але навіть не знівечилася. Одна жінка навіть висловила сумніви отцю Іоанну з цього приводу, на що він їй відповів:
– Я сам бачив, як по ній проїхала коляска. Вона залишилася жива тільки дивом. Господь надав мені велику милість, почув мою молитву і врятував її.
Сам отець Іоанн під час цього нещасного випадку був далеко від місця події.
Але тим не менше у матінки Ангеліни було дуже багато скорбот. Часто вона писала своєму духівнику, що страшно сумує і падає духом. На що отець Іоанн відповідав:
– Побільше віруй і перестанеш страждати. Страждання приведуть в Царство Боже. До самої смерті Кронштадтського Пастиря матінка Ангеліна залишалася його найближчим духовним чадом. Останні дні життя свого духовного батька вона була поруч. Перебуваючи при смерті, отець Іоанн запитав у матінки яке сьогодні число?
– 18 грудня, – відповіла вона.
– Ну добре, значить ще два дні, – сказав отець Іоанн. Рівно через два дні, двадцятого грудня, його свята душа піднеслася на небо.
Більшовицькі гоніння і смерть
Після смерті духівника матінка Ангеліна продовжувала займатися духовною підтримкою черниць і благоустроєм Іоаннівського монастиря. Її працями обитель стала однією з великих духовних центрів Росії. При ній був відкритий притулок для дівчаток-сиріт, велася широка просвітницька робота. Праці матінки Ангеліни не залишилися непоміченими. Вона була відзначена нагородами священного Синоду і особисто імператора Миколи II.
У 1917 році в Росію прийшла червона чума. У 1922-1923 році по всій країні проводиться широка компанія з вилучення церковних цінностей. Вона ж була формальним приводом для того, щоб влаштувати гоніння і арешти на видних діячів Православної церкви. Іоаннівська обитель була єдина з усіх монастирів північної столиці, яка не підкорилася обновленському єпархіальному управлінню. В результаті 14 листопада 1923 року монастир закривають. Велика частина сестер була вигнана. Лише невелика частина черниць (близько 60 осіб), проявивши неймовірну мужність і завзятість, протрималися в будівлі обителі до 1932 року. Більшість з них були заслані в Сибір і Казахстан.
Ще за життя отця Іоанна, коли будувався монастир, у матінки Ангеліни викликало здивування те, що батюшка не включив в проект монастиря кладовище. На її питання «Чому він цього не зробив?», отець Іоанн відповів, що кладовище для черниць не знадобиться, «Вони, як птахи небесні, розлетяться хто куди». Тепер стало зрозуміло пророче значення цих слів.
Самій матінці Ангеліні довелося жити в холоді і голоді на орендованій квартирі. Далі пішли її арешти і тортури. Через брак коштів у 1926 році матінка сильно захворіла. Під час останнього арешту, кати вибили у неї всі зуби. Вона перебувала в дуже важкому стані і розуміла, що її знову прийдуть заарештовувати і знову катуватимуть. Тому вона молила Бога, щоб він її забрав до Себе до того, як за нею прийдуть кати. Господь почув її молитву. В ту хвилину, коли чекісти прийшли заарештовувати схимонахиню Ангеліну, вона віддала свою святу душу Богу. Це сталося 26 січня/8 лютого 1927 року.
Поховали матінку Ангеліну на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври. Всі роки безбожництва православні петербуржці незмінно шанували могилу матінки, на хресті якої знаходилося два портрети. На одному була зображена сама матінка, а на другому вона була поруч зі своїм духовним батьком, протоієреєм Іоанном Кронштадтським.
Більшовики не пощадили і прийомну дочку матінки Ангеліни, у 1930 році вона двічі заарештовувалася у справі Іоаннівського монастиря. Але у зв'язку з відсутністю доказів її були змушені відпустити. Наступного разу її заарештували в 1935 році знову у справі про підпільну «Іоаннівське контрреволюційне монархічне угрупування». Незважаючи на те, що доказів її провини знову виявити не вдалося, Надію заслали на три роки в Казахстан. Могила Надії знаходиться на Серафимівському кладовищі Санкт-Петербурга. На хресті стоїть дата смерті – 1942 рік.
Після своєї кончини, матінка Ангеліна разом з двома покійними настоятельками Шамординської і Дівеєвської обителі постали в духовному баченні преподобному Серафиму Вирицькому – великому старцю, наступнику святих молитовників за нашу землю. Святі дружини були осяяні небесним світлом і сказали, що втішаються в гірських обителях. Потім благословили старця і передали через нього благословення своїм духовним дітям.
У жовтні 1997 року, святі мощі матінки Ангеліни були перенесені в Іоаннівський монастир. Тепер вони спочивають у храмі-усипальниці отця Іоанна Кронштадського.
Упокій, Господи, душу раби твоєї схіігумені Ангеліни, і її святими молитвами помилуй нас!
