«Одкровення старця Іоїля». Валаамський ієромонах Іоїль (Волинін)
Про життя ієромонаха Іоїля (в миру Івана Волиніна) відомо небагато. Народився він 23 травня 1873 року неподалік від Санкт-Петербурга. З дитинства мріяв бути монахом.
Його мрії судилося збутися у березні 1904 року, коли Іван стає послушником Валаамської обителі, а потім і ієромонахом монастиря.
Невисокий на зріст, лагідний, завжди привітний – таким його запам'ятали ті, хто зустрів його на своєму життєвому шляху. У 1931 році ієромонах Іоїль вже був відомим духівником, у якого окормлялися багато ченців і послушників.
– Мене долає смуток, що мені робити? – питав один з них у старця.
Той відповідав:
– Для чого нам сумувати? Коли діти вступають на службу до царя, батьки не сумують, а радіють, а ти поступив на службу до Царя Небесного, і для чого нам сумувати, нам радіти треба...
У своїх повчаннях старець був небагатослівний, через смирення вважаючи себе негідним вчити інших. Кончина старця Іоіля була особлива. За три дні до смерті йому тричі являвся уві сні його покійний духівник схиігумен Федір і попереджав про майбутню кончину.
Помер старець тихо і мирно 13 грудня 1937 року.
Бачення старця Іоїля
Після смерті старця в його келії знайшли щоденники, де він описував різні бачення, яких його сподобив бачити Бог.
У 1904 році задовго до початку Першої світової війни і грізних революційних подій Господь дав старцю одкровення про те, що в Росію прийде велика біда. У баченні старець Іоїль був піднятий на якусь гору, з висоти якої йому було видно всі країни і міста. Кожна країна мала свій колір повітря, який вказував на віросповідання народу, який жив там. Міста змінювали своє забарвлення залежно від духовного стану городян.
Багато міст втрачали білий колір, тьмяніли і перетворювалися в чорні плями. А деякі залишалися білими. Ангел, який супроводжував старця Іоіля, сказав йому: «Спить Руська земля і її народи, які думають, що все благополучно на землі. Так говорить Господь: «За те, що вони прогнали Мене з будинків Моїх і з градів, за це наведу на них страшні біди».
У давні часи послані були Руській землі від Господа випробування і, вмита християнською кров'ю, вона у скорботах благословляла Ім'я Господнє. За це їй були послані багато дарів. Тепер вона знову забула Бога». І від страху від цих слів, старець Іоїль побачив далеко величезного звіра і за ним темну хмару, що насувається на Росію. Старець також побачив Славу Божу і прославлених царів, святителів і преподобних, які моляться перед престолом Божим за землю Руську. Серед них старець бачив і убієнного імператора Олександра Другого.
* * *
В іншому записі старця розповідається про одкровення, яке йому було дано у 1909 році.
В одну з ночей уві сні до старця прийшов світлий юнак і сказав: «Іди і подивися шлях чернечий». Побачивши юнака, старець створив Ісусову молитву і перехрестився.
Після цього вони вийшли з монастиря на широку площу, де зібралося безліч чернечої братії. Між ними ходило також безліч бісів. На плечах вони носили лотки, в яких були різні прикраси, що приваблюють ченців: смачна їжа, красиві жіночі обличчя, одяг, прикраси – все, що може бути спокусливим. Свій товар біси поперемінно пропонували то одним, то іншим монахам. Деякі ченці з цікавістю розглядали товар, а хтось не звертав на нього уваги і йшов дорогою вгору, на гору.
Подивившись на цю дорогу, отець Іоїль побачив одного монаха, який далеко пішов по ній. Навколо нього поралася ціла купа бісів, намагаючись збити його з ніг. Але той, не звертаючи на них уваги, йшов з Ісусовою молитвою. В цей час що тільки біси з ним не робили. Намагалися завалити дорогу, плювали йому в обличчя, обмовляли, але той мовчки йшов з молитвою, не звертаючи ні на що уваги. «Дуже бажане Богові життя цього ченця», – сказав Ангел Іоілю.
Слідом за цим ченцем йшли й інші – по двоє, по троє і невеликими групами. Ці йшли не так вільно, як перший, часто падали, збиті бісами, але підіймалися і знову йшли далі, закликаючи на допомогу святих, Ангела-Хранителя і Богородицю.
– Бог допускає їх падіння Своїм промислом для того, щоб вони навчилися смиренню і не вихвалялись, – продовжив Ангел.
Подивившись на площу, де юрмилися монахи, Іоїль почув розмови деяких з них.
– Не для нас цей шлях наверх, ми і так вже достатньо попрацювали, пора і відпочити.
Так вони і залишалися стояти на площі в неробстві, озираючись на всі боки і розглядаючи різні бісівські товари. З цього бачення зрозумів старець Іоіль шлях чернечого діяння, але застосовував цей досвід і для мирян.
* * *
З того часу нічого не змінилося на цій ринковій площі. Як і тоді біси пропонують нам найрізноманітніші товари. На їх лотках можна побачити і православні товари. Ми можемо нескінченно довго витрачати час свого життя на читання православних новин, дивитися чудові духовні фільми, обмінюватися враженнями про прочитані книги святих отців.
З приходом в наш дім інтернету, у нас з'явилося дуже багато такого, на що ми готові з духовним інтересом витрачати не те що дні – роки нашого життя. Вся ця лоткова продукція захоплює і заворожує. Біси радіють нашій духовної жадобі і підігрівають її.
«Нехай розум цих духовних аборигенів розглядає ці православні намиста», – думають вони. – «Аби їм не захотілося дивитися на свою душу, аби вони не займалися пізнанням своєї внутрішньої людини, аби у них було якомога менше часу для молитви і покаяння. Ми зробимо все можливе, щоб їх розуму наша православна продукція була набагато цікавіша, ніж їх власне духовне серце».
Молитвами Валаамського старця Іоїля, нехай дасть нам Господь розум розпізнавати і не піддаватися на спокуси, і сили впевнено слідувати прямим шляхом в Горній Єрусалим.
