Притча: абсолютна віра
Як молитися, щоб Бог почув.
Стояло посушливе літо, і селяни, жителі невеликого селища, були стурбовані тим, що буде з їх урожаєм. Одного недільного день після літургії вони звернулися до свого священика за порадою.
– Отче, ми повинні щось робити, або ми втратимо врожай!
– Все, що від вас вимагається, – це молитися з абсолютною вірою. Молитва без віри – це не молитва. Вона повинна виходити з серця, – відповів священик.
Наступного тижня селяни збиралися двічі на день і молилися, щоб Бог послав їм дощ. У неділю вони прийшли до священика.
– Нічого не виходить, батюшка! Ми кожен день збираємося разом і молимося, а дощу все немає і немає.
– Ви дійсно молитеся з вірою? – запитав їх священик.
Вони почали запевняти його, що це так. Але священик заперечив:
– Я знаю, ви молитеся без віри, тому що жоден з вас, йдучи сюди, не прихопив з собою парасольку!
