Притча: про те, як біс ченця спокушав. Що потрібно робити після падіння
За одним ченцем біс ходив тридцять років, намагаючись спокусити його, і все не вдавалося. Нарешті він спокусив його блудом, і монах упав.
А впасти в цей гріх ченцеві – все одно, що знищити всі свої попередні труди. Біс прийшов до занепалого і сказав йому, що він тепер відпав від Бога і став рабом гріха і диявола.
– Ти тепер мій, – говорив біс.
– Нічого подібного, я – раб Божий.
– Та як же ти можеш бути Божим, коли впав у мерзенний гріх? Ти жахливий грішник.
– Ну що ж, що грішник? Я – Божий, а тебе знати не хочу.
– Та ти ж упав?
– А тобі яке діло?
– Куди ж ти підеш? – розгублено запитував демон.
– У монастир, звичайно.
– Хіба місце тобі в монастирі після такої жахливої справи? Твоє місце тепер в миру. Так до кого ж ти йдеш?
– До духівника на сповідь.
Що ж сказав цьому ченцеві духівник?
– Всі свої колишні труди, брат, знищив ти своїм падінням. Встань і почни спочатку.
А вночі ігумену того монастиря з'явився Господь Ісус Христос. Він тримав за руку ченця.
– Чи впізнаєш ти, хто це? – запитав Господь ігумена.
– Впізнаю, Господи, це монах з мого стада, але тільки занепалий.
– Знай же й те, що цей монах, не піддавшись наклепам бісівським, який схиляв його до зневіри і відчаю, в самому падінні своєму осоромив біса, і Я виправдав його.