Притча: Срібло очищене тоді, коли ювелір бачить у ньому своє відображення
Одна жінка вивчала Книгу пророка Малахії. Коли вона дійшла до 3-ї глави, у неї викликав здивування 3-й вірш.
«І він сяде топити та чистити срібло» (Мал. 3:3)
Вона вирішила відвідати срібних справ майстра, щоб поспостерігати за його роботою. Ювелірові жінка нічого не повідомила про причини свого інтересу, пояснивши простою цікавістю.
Коли вона прийшла до майстра, то застала його за роботою, він якраз нагрівав шматок срібла над вогнем. Майстер пояснив їй, що у такий спосіб очищають срібло: його тримають над вогнем у найгарячішій частині полум'я, щоб випалити усі домішки.
Жінка згадала вірш з книги пророка Малахії і подумала, що Господь, як ювелір, тримає нас в очисному вогні. Вона запитала:
– Ви мусите ось так сидіти перед вогнем увесь час, поки йде процес очищення срібла?
– Так. І я не просто мушу сидіти і тримати срібло в полум'ї, я не повинен спускати з нього очей: якщо перетримати метал у вогні, хоч на мить, шкода буде непоправною.
Жінка ненадовго задумалася й запитала:
– А як ви визначаєте момент, коли метал досяг потрібної чистоти?
Майстер посміхнувся та відповів:
– О, це просто. Як тільки я бачу в ньому своє відображення.
