Притча: Візит Бога
Жив в одному селищі швець. Жив він праведно, мав віру сильну.
І ось перед одним з великих церковних свят швець занедужав. Засмутився він, що не зможе потрапити в храм, Як раптом, напередодні самого свята, приснилося йому, ніби чийсь голос, зовсім тихий і лагідний каже: «якщо ти не зможеш прийти до мене, я прийду до тебе в цей день».
Прокинувся швець і зрадів: «Невже сам Господь до мене завітає?» – думав він.
Весь ранок він наводив порядок і чистоту у себе вдома, готував святкові частування – як міг, так і готувався до приходу бажаного Гостя. І ось, під час підготовки він побачив за вікном рыдающего хлопчика. Він покликав його до себе, швець запитав:
– Чому ти плачеш?
– У мене сьогодні порвалися останні черевики і мені не в чому ходити. А живемо ми в родині бідно, а тому нові купити не зможемо…
Тоді швець хлопчик заспокоїв і сказав:
– Давай мені свої черевики, я полагоджу тобі їх.
Через деякий час хлопчик, весь сяючий від щастя, стояв у відремонтованих черевиках. Провівши його, швець продовжив свою справу.
Настав вечір. І ось, приходить до нього бідна жінка і каже:
– Прости мене, будь ласка! Я віддала тобі в ремонт свої чоботи, а заплатити тобі мені нічим… Але ходити без чобіт тепер не можна – холоди настали…
Швець тільки посміхнувся і сказав:
– Готові твої чоботи. Носи і не снашивай! – І віддав їх жінці, так нічого не вимагаючи.
Наступала ніч. Давно закінчивши всі свої справи, швець сидів біля вікна і чекав обіцяв прийти до нього Гостя. Справа вже наближався до сну, коли швець, приуныв від безплідного очікування, став стелити собі постіль. І тут у двері постукали.
Відкривши, швець побачив перед собою подорожнього. Той сказав:
– Пусти мене до себе переночувати. Я весь день в дорозі, але податися мені не до кого: ніхто до себе на ніч не пускає…
Зглянувся швець над ним і пустив до себе в будинок. Давши відпочити подорожньому з дороги, швець поклав його спати на своє ліжко, а сам постелив собі на підлозі. І ось, відходячи до сну, він думав про себе:
– Напевно, я виявився гідний Гостя, тому що він так і не прийшов до мене сьогодні… Мабуть, він не удостоїв мене честі впоратися з ним цей великий святковий день, – з такими невеселими думками і заснув швець.
І ось знову сниться йому, як все той же тихий голос каже йому:
– Я сьогодні приходив до тебе тричі, і кожного разу ти мене радо приймав.
