Іди й дивись: перемога над нацизмом як Промисел Божий
Чому перемога над гітлерівською Німеччиною була єдиним шансом для слов'янських народів на виживання.
Згідно з вченням православних Отців Церкви, Промисел Божий – це дія Боже, яке ставить людину в найкращі умови з точки зору його порятунку. Іншими словами, Бог сприяє мінімізації наслідків гріхопадіння і завжди максимально подовжує можливість для виправлення і покаяння. Цей принцип діє не тільки на рівні кожної окремої людини, але і на рівні глобального історичного розвитку людства.
З цієї точки зору, перемога над нацизмом у Великій Вітчизняній війні – це очевидне вияв Промислу Божого. Чому це так – спробуємо аргументувати.
Ще до початку війни гітлерівці мали певне уявлення і плани щодо того, що вони зроблять з завойованими територіями Східної Європи. Зокрема, відомий так званий «Генеральний план Ост». Хоча сам документ не зберігся, залишилися різні підготовчі матеріали та критичні зауваження до нього, які фігурували в справах Нюрнберзького трибуналу.
Серед них – записка завідувача расово-політичним відділом східного міністерства доктора Ерхарда Ветцеля від 27 квітня 1942 року «Зауваження і пропозиції по генеральному плану " Ост рейхсфюрера СС», яка спеціально присвячена концепції головного управління імперської безпеки.
Зберігся також меморандум оберфюрер СС професора Конрада Мейєра «Генеральний план Ост – правові, економічні і територіальні основи будівництва на Сході» від 28 травня 1942 року. Цей документ довгий час не був доступний історикам і був опублікований тільки в 2009 році (!) на сайті Берлінського університету імені Гумбольдта.
Також зафіксовані численні висловлювання, міркування і розпорядження самого Гітлера, а також його найближчих сподвижників, наприклад, Гіммлера, і інших. Ще до напади на Радянський Союз в початку 1941 року Гітлер говорив своїй промові перед командуванням вермахту про необхідність «тотального знищення СРСР». Кровожерливі плани фашистів могли б придбати закінчений вигляд у 1942 році, проте перелом у війні перешкодив цьому.
Якщо коротко описати ці плани, – у них присутні наступні цілі, засновані на «расової теорії» і концепції «життєвого простору»:
1. Плани щодо переселення величезної кількості слов'ян – від 50 до 75% (українців, росіян, білорусів, поляків, чехів і т. д.) у Сибір;
2. Політика зниження народжуваності серед слов'ян і обмеження доступу до знань про догляд за дітьми і т. д. (агітація абортів, популяризація контрацепції, відмова від боротьби з дитячою смертністю). Зокрема, Ветцель пропонував свій варіант «рішення російської проблеми», який передбачав «відокремлений національний розвиток», «ослаблення російського народу в расовому відношенні» і «підрив біологічної сили народу» шляхом низки заходів, які ведуть до скорочення народжуваності. Крім цього Ветцель посилається на думку німецького вченого Вольфганга Абеля, який нічтоже сумняшеся взагалі пропонував повністю винищити росіян;
3. Намір знищити всіх без винятку євреїв;
4. Корінне населення позбавлялося права приватної власності в містах з метою витіснення його «на землю». Радянська територія Третій рейх цікавила тільки як аграрний і сировинний придаток для економіки Німеччини;
5. Християнська Церква рано чи пізно була б знищена або спотворена до невпізнання (Гітлер трактував християнство чисто в язичницькому дусі. Крім цього заохочувалося дроблення Православної Церкви, розколи, освіта сект і т. д., що й було частково реалізовано);
6. Переселення на нові території мільйонів німців. Поступово кількість живуть на екс-радянських територіях німців повинна була скласти близько 20 мільйонів;
7. Використання рабської праці військовополонених та місцевих жителів;
8. Москва і Ленінград повинні були бути знищені повністю разом з їх жителями.
Багато істориків взагалі вважають, що термін «переселення» вживався як евфемізм й означав, по суті, те ж саме, що й винищення.
Ревізіоністи стверджують, що нацисти не планували геноцид слов'янських народів, не вважали слов'ян нижчою расою і хотіли «всього лише» їх колонізувати. Генеральний план Ост і посилання на нього вони вважають фальшивкою. Вбивства населення під час німецької окупації вони вважають наслідком опору місцевих комуністів. Мовляв, якби не було партизанів, то й каральні акції не проводилися б.
Між тим, наявні документи, висловлювання і накази самого Гітлера, а також його пособників, які не залишають жодних сумнівів щодо справжніх намірів нацистів. Крім цього, масове переселення поляків, українців, білорусів і росіян, обмеження доступу до якісної медичної допомоги, освіти та задоволення інших потреб, що згадуються в записках Ветцеля – що це не складова плану геноциду?
Стаття 2 Конвенції про попередження геноциду та покарання за нього визначає геноцид наступним чином:
...дії, чинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:
а) вбивство членів такої групи;
b) заподіяння серйознихезных тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи;
с) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення ее;
d) заходи, розраховані на запобігання дітонародження в середовищі такої групи;
e) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.
Відзначимо, що будь-які плани оточення Гітлера, заломлюючись у хворому свідомості фюрера, набували більш радикальний вигляд. Припускати якісь гуманні сентименти з боку головного нациста було б смішно.
Расова теорія нацизму неминуче приводила до ідеї необхідності знищення «расово неповноцінних». Питання було лише в часі та методах такого знищення. Можливо масових розстрілів або газових камер для слов'ян і не було б, однак результат був би той самий – повне або часткове винищення слов'янських народів. Хвороби, примусове обмеження народжуваності, голод, депортації – все це привело б до загибелі десятків мільйонів людей.
Не кажучи вже про те, що будь-який опір окупаційній владі придушувалося б з граничною жорстокістю. Про це свідчать нелюдські розправи над білорусами, українцями та росіянами. Нагадаємо, на окупованих територіях СРСР було навмисно винищено понад 7,4 млн (включаючи євреїв) осіб мирного населення. Те, як проводилися ці розправи, вказує на повну відсутність будь-яких моральних і людських обмежень для нацистів і допустимість для них скільки завгодно диких звірств і збочень. Наслідки тривалої нацистської окупації були б апокаліптичними і набагато переважаючими наслідки довоєнного сталінського режиму.
Зараз модним стає твердження, що нацизм і комунізм – це одне і те ж. Проводяться поверхневі паралелі між расовою теорією і теорією класової боротьби. Мовляв, ненависть до «расово неповноцінних» і класу експлуататорів можна поставити в один ряд. Однак, згідно з «дослідженнями» нацистів, «расово неповноцінні» унтерменши, що підлягають поступовому зникненню або безпосереднього знищення, становили близько 70-80% того чи іншого народу! На наш погляд, нацистська «расова теорія» однозначно більш руйнівними у своїх наслідках, ніж комуністичні репресії щодо «ворогів народу».
У цьому контексті не можна не погодитися з думкою Патріарха Кирила: «Не виправдовуючи, а засуджуючи репресивні режими, ми повинні все-таки при всьому цьому робити відмінності між репресивним і людиноненависницьким режимом. Ось для мене нацизм – це режим людиноненависництва, сталінізм – це репресивний режим».
Іншими словами, комуністичний СРСР був істотно меншим злом, ніж нацистсткая Німеччина. Підкреслимо, це ні в якому разі не виправдовує злочини, вчинені сталінським режимом. Комусь здасться образливим порівняння наслідків нацистського та комуністичного режимів, однак, з точки зору здорового глузду, це цілком раціональна ідея. Тому що дозволяє зробити висновок, корисний для сучасності: нацизм і його відродження завжди небезпечніше, ніж комунізм і його варіації.
Наприклад, не можна ставити в один ряд головний ідеологічний праця Маркса – «Капітал» і «Майн Кампф» Гітлера. У сучасній філософії став можливий неомарксизм, але неогитлеризм був би жахливим непорозумінням. Серед неомарксистов такі відомі і видатні мислителі як Теодор Адорно, Герберт Маркузе, Жан-Поль Сартр, Еріх Фромм, Юрген Хабермас та багато інших.
Таким чином, якщо марксизм мав якийсь гуманістичний потенціал, завдяки якому і стало можливим розвиток Радянського Союзу в бік демократизації, то гітлеризм в принципі не міг вилитися в якусь адекватну форму людської етики.
На відміну від нацистів Радянський Союз розвивав економіку республік (будівництво заводів, фабрик, електростанцій, мостів тощо), науку, освіту, медицину, поліпшував демографічну ситуацію і т. д. Цілі нацистів були прямо протилежними! Залишимо питання – чи можна вважати радянський період «окупацією» – на совісті ревізіоністів.
Можна висунути і такий аргумент – оскільки перемога СРСР над нацизмом є історичним фактом, то це і є Божа воля.
У будь-якому випадку, історія показала, що після перемоги над нацизмом людство отримало набагато кращу перспективу, а за великим рахунком – єдиний шанс на подальший розвиток. Боротьба проти гітлерівців була не просто боротьбою за незалежність чи якусь ідеологію, це була війна за саме фізичне і духовне буття нашого народу і більшості людства.
