Яку «незалежність» хотіли дати Україні шведи

Украина глухо волновалась.
Давно в ней искра разгоралась.
Друзья кровавой старины
Народной чаяли войны,
Роптали, требуя кичливо,
Чтоб гетман узы их расторг,
И Карла ждал нетерпеливо
Их легкомысленный восторг…

(О.С. Пушкін «Полтава»)

Здавалося б, події, описані поетом у цих рядках, канули в глибоку вічність, але тим не менш, через триста з зайвим років, вони є як ніколи актуальними для сучасної України, яка сьогодні відчайдушно прагне потрапити в Євросоюз.

Отже, навесні 1709 року був підписаний двосторонній договір між королем Швеції Карлом XII і гетьманом України Іваном Мазепою, згідно з яким Україна по обидва боки Дніпра ставала самостійною суверенною державою, правитель якої «будь-яким способом не може бути обмежений у своїх правах при управлінні своєю державою».

Гарантом озвучених вище свобод для новоствореної незалежної держави повинен був виступити король Карл XII, в обмін на військову підтримку з боку запорожців і матеріальне забезпечення мирного українського населення у війні з Північним союзом (до того часу Російська держава воювала самостійно), яка увійшла в історію як «Велика Північна війна».

Існує думка, мовляв, Мазепа і гадки не мав, щоб Україна стала театром бойових дій, але, як кажуть, «не судилося...».

Після кількох серйозних поразок у боях з російською армією шведи передислокувалися на територію сучасної України, але місцеве населення аж ніяк не доброзичливо поставилось до своїх «визволителів». Причин тут може бути кілька... Найпоширеніша версія свідчить, що Мазепа тримав у секреті договір зі шведським государем, і населення не було вчасно попереджено про те, що не слід бояться іноземної армії (більше того – слід допомагати бійцям), яка говорить абсолютно чужою мовою і, до того ж, сповідує іншу віру, що, зауважу, зіграло не останню роль! Як би там не було, але місцеве населення чинило сильний опір союзникам.

Полтавські історики Віктор Шестаков і Юрій Погода склали детальний список знищених шведами хуторів і сіл на території сучасних Сумської, Чернігівської, Харківської і нарешті Полтавської областей. Безліч міст було спалено дотла, часто разом з їхніми жителями. Зауважу, що деякі населені пункти знищувались саме за наполяганням гетьмана Мазепи [1].

Особливо кривавим був злочин в місті Терни. Спочатку гетьманом було дано вказівку чинити опір руським, але після того, як місцеве населення висловило категоричну відмову, до слабо укріпленого містечка прибув загін «мазепинців» під командуванням полковника Функе. Місто було взято з третьої спроби. Зазначу, що в обороні брали участь як чоловіки, так і жінки. У підсумку на церковному подвір'ї було спалено і порубано живцем 1600 осіб, включаючи старих і дітей.

Розправа проводилася над усіма, хто був запідозрений у партизанських рухах: їм відрізали носи, терзали, вішали...

Особливе ставлення демонстрували шведські солдати до православних храмів, куди заводили коней і де кололи ікони багнетами, а то і зовсім розігрівали їжу на вогнищах з ікон. Храми нещадно і методично грабувались.

Хрестоматійною є історія про те, як шведські солдати використовували ікони з Хрестовоздвиженського монастиря міста Полтави, а також з села Жукова, розкреслюючи їх на квадрати для гри в шахи [2].

Цікавий випадок, пов'язаний з чудотворним образом Пресвятої Богородиці, який носить назву «Каплунівська». Ця ікона є ізводом Казанської ікони Божої Матері і зберігалася в селі Каплунівка (Харківська область). Під час війни Петро І викликав священика з чудотворним образом у Харків, щоб пронести образ перед полками.

Шведи з Мазепою в той час зупинилися якраз недалеко від Каплунівки і намагалися спалити церкву. Храм був обкладений дровами і соломою, але вогонь розвести шведським солдатам не вдалося – Дім Божий залишився неушкодженим і був збережений від наруги.

Коли стало відомо, що чудотворний образ Богородиці знаходиться в Харкові, то, за переказами, Карл, повернувшись до Мазепи, сказав: «Дивись, церкву і без ікони не змогли підпалити, а де буде вона сама, там нам дуже ненадійно» [3]. Ці слова виявилися пророчими: незабаром Карл програв вирішальний бій – Полтавську битву...

Цікавий погляд сучасних шведів на тогочасні події. У минулому журналіст, а нині пенсіонер Ян Улоф Яккельсен заявляє: «В Полтаві ми намагалися допомогти вирвати Україну з рук Росії. А взагалі, це ж відомий факт, що Україну заснували шведи, у нас навіть прапори однакових кольорів!» [4]

Цікаво, що не так давно у зовнішньому вигляді Свято-Сампсонієвського собору, розташованого недалеко від місця Полтавської битви, відбулися деякі зміни. Справа в тому, що на вівтарній стороні храму зображена мозаїка, на якій Петро I топче синьо-жовтий прапор. Так от, цей прапор був замальований фарбою сірого кольору .

Дехто пов'язує це з тим, що духовенство пішло на такий крок, щоб уникнути конфліктів на національному ґрунті.... Дещо дивно, адже прапор-то шведський, і різні асоціації з «державним прапором» абсолютно недоречні, але скептики задаються питанням: як довго протримається новий колір і чи переживе він перший дощ?!

1. Геноцид от союзников// Новости Украины. from-ua.com. URL: http://www.from-ua.com/voice/58ec2f590428e.html. (Дата доступу: 08.09.2016)

2. Полтавская битва. Великая победа великой державы// Вести.RU. URL: http://www.vesti.ru/doc.html?id=296910. (Дата доступу: 09.09. 2016)

3. Чудотворная Каплуновская икона Божией Матери. К 300-летию Полтавской битвы// Православие.RU. URL: http://www.pravoslavie.ru/31123.html. (Дата доступу: 08. 09.2016)

4. Шведский взгляд на Полтавскую битву: "Мазепа — русский царь, а шведы бились за Украину"// Сегодня ua. URL: http://www.segodnya.ua/life/stories/shvedckij-vzhljad-na-poltavckuju-bitvu-mazepa-%E2%80%94-rucckij-.... (Дата доступу: 09.09.2016)