Найважливіші речі
У семирічного Миколи помирала бабуся. Він не знав, що будь-яка хвилина її життя може бути останньою. Микола все чекав, що бабуся одужає і буде з ним грати, як раніше. Бабуся була мудрою жінкою. Вона хотіла передати онукові знання, які збирала по крихтах протягом життя. Коля не повинен повторити її помилок.
– Миколка, внучок, підійди до мене, – попросила його бабуся.
Коля взяв у руки машинку, з якою грав на підлозі, і мовчки підійшов до бабусиного ліжка.
– Миколка, запам'ятай чотири важливі речі у своєму житті. Кожна з цих речей має своє місце. На четвертому місці у тебе повинна бути робота: працюй справно, нікого не обманюй. На третьому місці піклуйся про здоров'я: без цього не зможеш ні добре трудитися, ні повноцінно жити. На другому місці – сім'я: люби дружину, будь вірний, яка буде твоя сім'я, такі будуть у тебе здоров'я і робота. А ось на першому місці, Миколка, найважливіше, про що ти повинен дбати невпинно, розвивати її ...
Раптом бабуся важко задихала, глибоко вдихнула і повільно видихнула останні частки життя.
Коля чекав, що бабуся скаже йому, що ж має бути на першому місці. Але бабуся мовчала. Він подумав, що вона заснула, і побіг до мами. Більше Коля бабусю не бачив. Для нього – вона поїхала, а для всіх – померла.
Минув час. Коля виріс, став шанованою людиною, Миколою Івановичем. Своє життя він старався будувати так, як заповіла йому бабуся. Але що ж повинно бути на першому місці?
Микола завжди пам'ятав про останню розмову з бабусею, постійно перебирав події у своєму житті, то одне, то інше ставив на перше місце.
Одного разу його осінило – може це Бог. Бог має бути на першому місці. Як же бути з тим, що потрібно це розвивати і про це дбати? Але ж Бог всюдисущий, Він незмінний, Він є любов, і не може бути в людській ієрархії цінностей. Значить це щось інше. Але що?
Час ішов своєю чергою і ось Микола вже дідусь. У нього є улюблений онук, з яким він також хоче поділитися своєю життєвою мудрістю.
Настав день, коли Микола повинен був, також як і його бабуся, попрощатися зі світом. У цей день до нього уві сні прийшов ангел-хранитель. Ангел ніжно посміхався Миколі, тримаючи хрестоподібно руки на своїх грудях. Микола прокинувся і, нарешті, зрозумів, що на першому місці має бути душа. Саме її потрібно постійно розвивати, про неї треба дбати. Душа є дійсна, жива сила, яка з кожним нашим вчинком або помислом набуває ті якості, якими ми наділяємо наші дії («Душа – є дух розумний, який завжди рухається, до доброї чи злої волі зручний» – Преподобний Іоанн Дамаскін).
Після пробудження Микола покликав до себе улюбленого внука і сказав:
«Щоб не було в твоєму житті, як би погано з тобою не поступали, бережи завжди в чистоті свою душу, бо душа – це безцінний дар Божий, саме вона має життя вічне, а разом з нею життя вічне можеш мати і ти».
«Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його» (Мф. 6, 33) бо «Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17, 21).
