Відповідь Синоду РПЦ Олександрійському патріархату

22 січня 2022 року відбулося засідання Священного Синоду РПЦ, на якому було дано відповідь на комюніке Священного синоду Олександрійського патріархату, присвячене утворення Руською Православною Церквою Патріаршого екзархату Африки.

Хронологія подій

8 листопада 2019 р. предстоятель Олександрійської Церкви патріарх Феодор визнав розкольницьку Православну церкву України, пом'янувши за літургією її керівника Сергія (Епіфанія) Думенка. Після цього РПЦ припинила євхаристійне спілкування з Олександрійським патріархатом.

29 грудня 2021 р. Священний Синод РПЦ утворив Патріарший екзархат Африки у відповідь на звернення африканських кліриків, незгодних із фактичним переходом патріарха Феодора і, відповідно, Олександрійської Церкви, в розкол.

12 січня 2022 р. Священний Синод Олександрійського патріархату прийняв Комюніке, в якому назвав створення Екзархату помстою і звинуватив РПЦ в посяганні на канонічну територію Олександрійської Церкви.

28 січня 2022 р. Священний Синод РПЦ у відповідь на це Комюніке прийняв спеціальну Заяву.

Необхідність відповіді РПЦ на Комюніке Олександрійського патріархату 12 січня 2022 р. викликана тією обставиною, що в Комюніке міститься цілий ряд неточностей, неправильних інтерпретацій, а часом і відвертої неправди. Тому, цілком закономірно, що Священний Синод прийняв цю Заяву. І оскільки документи РПЦ та Олександрійської Церкви пов'язані між собою, є сенс розглядати їх разом.

Хто така «Українська Православна Церква»?

Перша маніпуляція Олександрійського патріархату, на яку звертає увагу Синод РПЦ – це перебріхування назв.

Із Заяви Синоду РПЦ: «Рішення Московського Патріархату пояснюється в комюніке "фактом визнання автокефалії Української Православної Церкви Блаженнішим Патріархом Олександрійським Феодором».

Тут Синод РПЦ не зовсім точний. В оригіналі Комюніке значиться не Українська Православна Церква, а Українська Православна Церква (Ὀρθοδόξου Οὐκρανικῆς Ἐκκλησίας). Однак суть від цього не змінюється, мова йде саме про УПЦ. Олександрійці намагаються обдурити читачів свого Комюніке, переконавши їх, що РПЦ створила в Африці свій Екзархат у якості помсти за визнання патріархом Феодором автокефалії УПЦ. «Пряма відплата», «шантаж або помста проти нас», – так йдеться в Комюніке. Таким чином, текст документа Олександрійського патріархату створює враження, що РПЦ «мстить» за визнання не розкольницької ПЦУ, а канонічної УПЦ, якій нібито надали автокефалію. Очевидна маніпуляція словами у назві з цілком зрозумілою метою – обдурити тих, хто не дуже розбирається в точних назвах українських конфесій.

Синод РПЦ роз'яснює, що ніяка УПЦ автокефалію не просила і не отримувала.

Із Заяви Синоду РПЦ: «Так звана автокефалія була надана Константинопольським Патріархатом не канонічній Українській Православній Церкві – найбільшій конфесії України, що нараховує в даний час 108 архієреїв, 12 381 парафію, 12 513 священнослужителів, 260 монастирів і 4 630 ченців, – а групі розкольників, які від неї відпали і продовжують проти неї ворожнечу. Саме з цих осіб, що не мають законної хіротонії та благодаті священства, і з їхніх однодумців Константинопольський Патріархат всупереч канонам утворив "автокефальну церкву". І саме з цією розкольницькою безблагодатною структурою Блаженніший Патріарх Олександрійський Феодор вступив у спілкування».

Тут олександрійців, що називається, показали в правдивому світлі. Зазначення кількості парафій, монастирів, священства та монашества УПЦ наведено для того, щоб показати, з ким патріарх Феодор розірвав спілкування, а якщо говорити прямо – кого він зрадив, а потім вказується на тих, з ким він себе зв'язав. Це розкольники, що не мають канонічної хіротонії, які ворогують проти канонічної УПЦ.

Хто спотворює православну еклезіологію?

Олександрійський синод називає «вторгнення» РПЦ в Африку «несподіваним, антиканонічним і неетичним». У Комюніке йдеться, що з боку РПЦ «робиться спроба змінити православну еклезіологію в багатьох її окремих параметрах, але насамперед – в питанні про межі адміністративного устрою структур Церкви Христової, виходячи з мотивів, далеких від православного Передання».

Проте всі звинувачення Олександрійського синоду б'ють в першу чергу не по Московському, а по Константинопольському патріархату, який проголосив нову еклезіологію і почав вторгнення на канонічну територію інших Помісних Церков. На аналогію між діями Константинопольського патріархату в Україні та РПЦ в Африці вказував у своєму недавньому листі і Предстоятель Албанської Церкви Архієпископ Анастасій: «Поряд із розколом між мільйонами українських православних створюється новий розкол на чутливому африканському континенті, де в останні десятиліття розвивається зарубіжна православна місія». Судячи з усього, владика Анастасій не дуже схвально ставиться до створення Руського Екзархату в Африці, проте зазначає, що причина цього – в діях Фанару в Україні.

Священний Синод РПЦ не тільки вказує, що саме Константинопольський патріархат порушив канонічні правила, але і відверто говорить про прояви єресі константинопольського папізму: теорії «перших без рівних», присвоєння виключного права надавати автокефалію, привласнення собі права апеляції і так далі.

Із Заяви Синоду РПЦ: «Священний Синод Руської Православної Церкви з сумом зазначає спотворення православної еклезіології, яка проявилася в реалізації сценарію так званої української автокефалії. Однак це спотворення допущено не Руською Церквою, як стверджується в комюніке Олександрійського Синоду. Воно виявляється в діяннях Константинопольського Патріархату, який беззаконно вторгся на Україну, а також у заявах його високих представників.

Спроби затвердити першого по диптиху Предстоятеля в якості «першого без рівних» в Православній Церкві, який нібито володіє виключним правом на свій розсуд надавати і відбирати автокефалії, відторгати у Помісних Церков їхні частини, в односторонньому порядку відкликати документи більш ніж трьохсотрічної давності, одноосібно скасовувати судові рішення Архієрейських Соборів інших автокефальних Церков, довільно "відновлювати" у священному сані осіб, що ніколи його не мали, — є безсумнівним відступом від святоотцівського вчення про Церкву і багатовікового православного Передання».

Ми почуємо гучне засудження єресі константинопольського папізму без будь-яких двозначностей і натяків на компроміс, як засуджувалися всі попередні єресі на Вселенських Соборах.

Тут слід звернути увагу на те, що в Заяві міститься перелік канонічних злочинів Фанару, без будь-яких дипломатичних замовчувань. Це може свідчити про те, що і на наступному Архієрейському Соборі РПЦ, і на можливій зустрічі в Амманському форматі на порядку денному будуть стояти не просто дії Фанару в Україні, а причини, які викликали ці дії. Це наводить на думку про те, що незабаром ми почуємо гучне засудження єресі константинопольського папізму без будь-яких двозначностей і натяків на компроміс, в суворій відповідності з тим, як всі попередні єресі засуджувалися на Вселенських Соборах.

Про зраду патріарха Феодора

Із Заяви Синоду РПЦ: «Члени Священного Синоду Руської Православної Церкви пам'ятають виступи Предстоятелів Олександрійської Православної Церкви на підтримку канонічної Церкви в Україні в лоні Московського Патріархату, включаючи заяви Блаженнішого Патріарха Феодора, які він неодноразово робив в минулому аж до недавнього часу. Як свідчив Його Блаженство в 2016 році в одному з інтерв'ю, він завжди займав "таку позицію, що Українська Церква є невід'ємною частиною Руської Православної Церкви". У 2018 році, відвідуючи Одесу, Предстоятель Олександрійського Патріархату закликав вірян бути вірними "канонічній Церкві України, яку очолює Блаженніший Митрополит Онуфрій".

Однак 8 листопада 2019 року Блаженніший Патріарх Феодор несподівано заявив про визнання української розкольницької групи, почав поминання її очільника на богослужіннях, а 13 серпня 2021 року вступив з ним у пряме євхаристійне спілкування».

12 листопада 2019 р. після літургії в кіпрському місті Лімасол, куди патріарх Феодор приїхав із візитом, духовенство отримало конверти, в які було вкладено ось такий колаж.

 

Верхнє зображення – це та сама фотографія, яка була зроблена в 2018 р. під час візиту патріарха Феодора в Одесу, коли він закликав всіх зберігати вірність Митрополиту Онуфрію. Нижнє – поцілунок Іуди, фреска з печерного храму прп. Іова Почаївської лаври. Цей колаж як не можна більш точно ілюструє те, що зробив патріарх Феодор.

Наведемо ще кілька висловлювань голови Олександрійської Церкви, зроблені ним до визнання ПЦУ.

«Я дуже добре знаю Україну – і єпископів, і віруючих мирян, – і маю дуже гарне уявлення про те, якими стимулами керуються люди, які сьогодні намагаються посіяти розбрат в Україні. Від початку, коли тільки виникла проблема церковного розколу, Олександрійський Патріархат і я, як його представник, зайняли таку позицію, що Українська Церква є невід'ємною частиною Руської Православної Церкви», – заявив Предстоятель. <...> Коли схизматики спробували насильницьким чином, без запрошення прийти до Свято-Троїцького храму, який тоді був обійстям Олександрійської церкви в Одесі, я став у дверях і сказав: цього не буде. <...> Стародавня Олександрійська Церква формулює свою позицію таким чином: ми стоїмо перед Богом разом із Руською Православною Церквою і закликаємо, щоб Православна Церква була єдиною і неподільною, як завжди це було. В справах церковних немає місця для політики. Політика приходить і йде, а Церква перебуває на віки вічні» (з інтерв'ю РІА «Новости», 2016 р.).

«Як православний ієрарх я прошу вірян в Україні залишатися під омофором канонічного глави Української Церкви – Митрополита Онуфрія» (заява 2015 р.).

Ініціатори створення Екзархату – самі африканці

Синод РПЦ ще раз акцентував увагу, що він лише відповів на ініціативу значної кількості олександрійських кліриків, не згодних із визнанням розкольників.

Із Заяви Синоду РПЦ: «Як відомо, визнання Блаженнішим Патріархом Феодором розкольницької структури на Україні викликало неприйняття, в тому числі, всередині самої Олександрійської Православної Церкви. Багато її священнослужителів публічно виступили на захист канонічної Української Церкви, заявили про незгоду з явно незаконним рішенням свого Предстоятеля і не захотіли перебувати у канонічному підпорядкуванні того, хто став на шлях розколу».

Більш того, Синод зазначає, що РПЦ цілих два роки не реагувала на звернення африканських кліриків, сподіваючись на повернення патріарха Феодора до своєї колишньої позиції. Ймовірно, проводилися якісь неформальні контакти, під час яких предстоятелю Олександрійської Церкви намагалися пояснити не тільки неправильність його дій, але і ті наслідки, до яких вони можуть призвести. Але патріарх Феодор не тільки не одумався, але і особистим «співслужінням» із Сергієм Думенком підтвердив незмінність свого рішення.

Із Заяви Синоду РПЦ: «Протягом двох років Руська Церква не відповідала на надіслані їй звернення африканських кліриків, але терпляче чекала, що Блаженніший Патріарх Феодор змінить своє рішення. Однак за цей час Його Блаженство не обмежився поминанням у диптихах Православних Предстоятелів голови однієї з українських розкольницьких груп, але вступив з ним та іншими "ієрархами" цієї структури в євхаристійне спілкування. Ці скорботні події переконали Священний Синод Руської Православної Церкви в необхідності відповісти на надіслані звернення та утворити в цих виняткових обставинах Патріарший екзархат в Африці».

Була і ще одна причина чекати цілих два роки, перш ніж створювати Африканський екзархат. Річ у тому, що визнання ПЦУ в 2019 р. було одноосібним рішенням патріарха Феодора. Ніякого соборного обговорення і вирішення цього питання в Олександрійській Церкві не відбувалося. Тому було не зовсім ясно, чи підтримують олександрійські ієрархи таке рішення, чи ні. З часом стало зрозуміло, що більшість священноначалія Олександрійської Церкви підтримує визнання ПЦУ патріархом Феодором «за замовчуванням». На сьогоднішній день це питання прояснилося остаточно, оскільки члени Синоду Олександрійської Церкви на своєму нещодавньому засіданні проголосували за підтримку позиції свого предстоятеля.

РПЦ не претендує на канонічну територію Олександрійської Церкви

Із Заяви Синоду РПЦ: «Таке непросте рішення, прийняте у ситуації визнання Олександрійським Патріархом українських розкольників, жодним чином не є вираженням домагання на канонічну територію древньої Церкви Олександрійської, але переслідує єдину мету – дати канонічний захист тим православним клірикам Африки, хто не бажає брати участь у беззаконній легітимізації розколу в Україні».

По правді кажучи, це звучить нелогічно: ми створюємо паралельну юрисдикцію в Африці і при цьому не претендуємо на африканську територію. Щоб зрозуміти сенс цього парадоксального висловлювання, потрібно звернутися до останнього абзацу Заяви Синоду РПЦ, який говорить: «Закликаємо Блаженнішого Патріарха Олександрійського Феодора II і архіпастирів Святійшої Церкви Олександрійської відмовитися від підтримки українського розколу і повернутися на канонічний шлях, щоб зберегти єдність Святого Православ'я».

Тобто логіка тут така: якщо олександрійські ієрархи продовжать підтримку українського розколу і тим самим самі себе будуть позиціонувати як розкольники, то це буде означати, що Олександрійський патріархат перестав бути православним і пішов у розкол. Отже, Африка не є нічиєю канонічною територією і РПЦ право створювати там свої церковні структури. Якщо ж, попри сподівання, олександрійці «повернуться на канонічний шлях», то тоді «єдність Святого Православ'я» буде збережено, в тому числі і в Африці. Чи відмовиться в цьому випадку РПЦ від подальших дій із розвитку Патріаршого екзархату чи анулює рішення про його створення?

Швидше за все, тоді ті плани із здійснення православної місії в Африці, які зараз покладаються на Патріарший екзархат, будуть узгоджені і скоординовані з Олександрійським патріархатом, а сам Екзархат в будь-якій формі буде вбудований у структуру Олександрійської Церкви. Поки ймовірність такого варіанту розвитку подій прямує до нуля, хоча дива цілком можуть відбутися.