Пристрасті по вакцині і вакцинації

Вакцинація від COVID-19 з медичної проблеми вже давно виросла в політичну, а тепер загрожує перерости і в релігійну. Чи почуємо ми незабаром анафеми невакцинованих від вакцинованих і навпаки? Чи загрожує Церкві розкол з цього питання, і яку позицію займає зараз Українська Православна Церква? Спробуємо у всьому цьому розібратися.

Які бувають вакцини

Принцип дії всіх вакцин однаковий: на клітинному рівні щось вводиться до людського організму і викликає імунну відповідь, не викликаючи при цьому самого захворювання. Але в залежності від того, що з себе представляє це «щось», вакцини діляться на класичні, векторні і м-РНК-вакцини.

Класичні вакцини також підрозділяються на кілька видів, але ми заглиблюватися в це не будемо, розберемо сам принцип роботи. Імунну відповідь організму на дію цих вакцин викликає хвороботворний вірус, що міститься в них, інактивований або ослаблений за допомогою різних технологій. До таких вакцин відносяться, наприклад, найпоширеніша в Україні китайська «CoronaVac», російські «ЕпіВакКорона» і «КовіВак». Традиційна технологія отримання вакцин існує вже близько 200 років, вона досить вивчена, але, разом з тим, її ефективність проти коронавірусу найнижча. За деякими даними ефективність «CoronaVac» – всього 50%.

Векторна вакцина – це коли береться якийсь сторонній вірус, абсолютно безпечний для людини (це і є «вектор»), до якого вбудовується ген хвороботворного вірусу, що викликає потрібну імунну відповідь. До таких відносяться вакцини: британсько-шведська «AstraZeneca», американська «Johnson & Johnson», російська «Супутник V» та інші. Ефективність таких вакцин – 80-90% і більше.

М-РНК-вакцини. Це абсолютно нова технологія вакцинації, яка до нинішньої пандемії коронавірусу проходила тільки стадії клінічних випробувань. До появи COVID-19 жодна з вакцин, створених за цією технологією, не була схвалена для введення людям. З появою коронавірусу на брак об’єктивних даних вирішили закрити очі і поспішили якнайшвидше запустити такі вакцини до широкого обігу.

М-РНК-вакцини містять в собі не сам вірус (ослаблений або інактивований) і навіть не шматочок вірусу, вбудований до іншого вірусу, а тільки деяку «інструкцію» у вигляді молекули матричної РНК, в якій записана інформація про білок вірусу SARS-CoV-2. При попаданні до клітини людського організму ця інструкція змушує її синтезувати цей самий білок, на який наш організм і дає необхідну імунну відповідь. До м-РНК-вакцин відносяться американо-німецька «Pfizer/BioNTech» і американська «Moderna». Заявлена їх ефективність – 95%.

Даний вид вакцин – самий суперечливий, оскільки існує цілком логічне побоювання: чи не містить ця молекула м-РНК крім інструкції з вироблення S-білків ще й інші інструкції, про які не знаємо ні ми, ні, можливо, навіть самі розробники? Як ця інструкція, що вводиться до людського організму, буде діяти через кілька років або десятиліть? На які ще системи організму крім імунної вона може впливати? Повторимося, відповідь на це питання ще не отримана не тільки по відношенню до вакцин проти коронавірусу, але і по відношенню до м-РНК вакцин взагалі.

Як ця інструкція, що вводиться до людського організму, буде діяти через кілька років або десятиліть? На які ще системи організму крім імунної вона може впливати?

Претензії до вакцин

Аргументи противників вакцинації від COVID-19 можна умовно розділити на кілька груп.

1. Чіпування. Деякі вважають, що під виглядом вакцинації до організму людини вводиться якийсь мініатюрний електронний пристрій, що виконує контролюючу функцію (чіп). Такі люди вважають, що чіп, який вводиться під виглядом вакцини, і є та сама печатка антихриста, про яку йдеться в Священному Писанні.

Ці аргументи не мають під собою абсолютно ніяких підстав, крім фантазії тих, хто ці аргументи транслює до суспільства. Спокусі заробити популярність у людей, ласих на різні теорії змови, піддаються часом і досить відомі, шановні люди. Наприклад, російський режисер Микита Михалков, який дуже переконливо розповідав, що при вакцинації людині вводиться чіп, через досить нетривалий час сам вакцинувалася і оголосив про це публічно.

На даний час «сховати» чіп у вакцині технічно вкрай проблематично, як проблематично організувати єдине системне управління «чіпами» у вакцинах різних виробників.

2. Зміна генетичного коду. Є думка, що вакцини від коронавірусу здатні змінювати генетичний код людини і впливати на певні функції організму. Дані претензії пред’являються в основному до м-РНК-вакцин, які несуть в собі певну інструкцію, яку людський організм повинен виконати. І хоча розробники вакцин стверджують, що м-РНК молекула не може вбудовуватися до наших молекул ДНК і РНК і змінювати наш генетичний код, деякі вчені висловлюються більш обережно. Вони кажуть, що можливість вбудовування м-РНК молекули до людських ДНК і РНК не доведена. Іншими словами, у науки ще занадто мало даних, щоб однозначно стверджувати те чи інше.

Найбільш часто противники вакцин стверджують, що вони негативно впливають на репродуктивну функцію, і що вакцинація є змовою з метою скорочення чисельності населення планети. Довести це або спростувати можна буде тільки через кілька десятиліть. І знову ж таки, подібні побоювання можуть мати сенс тільки по відношенню до м-РНК-вакцин. Звинувачувати інші види вакцин в тому, що вони впливають на ДНК і РНК людини – це те ж саме, що стверджувати, ніби на наш генетичний код можуть впливати якісь види їжі.

3. Побічні ефекти. Мова не йде про те, що у когось може ненадовго і не набагато піднятися температура або почухатися місце щеплення, а про досить серйозні наслідки. Наприклад, деякі ЗМІ з посиланням на дослідження американського National Center for Biotechnology Information, стверджують, що понад 80% (!!!) вагітних жінок у США, які ввели вакцину від COVID-19 на ранніх термінах, пережили викидні або мимовільні аборти. А деякі країни Європи, в тому числі Німеччина, Франція, Швеція, Італія, Іспанія та інші зупиняли використання вакцини від AstraZeneca через часті випадки тромбозу, що призводять в тому числі і до летального результату.

4. Мала ефективність. Клінічні дослідження показали, що ряд вакцин має дуже низьку ефективність. В основному наріканням піддаються китайські вакцини виробництва Sinovac Biotech Ltd. – на рівні 50,4% або Sinopharm – порядку 72–79%. Але і європейські вакцини також виявляються низькоефективними, наприклад, вакцина німецької компанії Curevac має ефективність лише 47%.

Однак низька ефективність окремих вакцин – це ще півбіди, адже ті ж «Pfizer/BioNTech» або «Супутник V» мають ефективність понад 90%, а по відношенню до важких випадків перебігу коронавірусу – всі 100%. Біда в тому, що COVID-19 постійно мутує, і від окремих мутацій вакцини безсилі взагалі.

Не далі як 5 липня 2021 р. глава ВООЗ Тедрос Аданом Гебреісус заявив, що так званий «індійський штам» або «дельта-штам» крокує світом, незважаючи ні на які вакцини. «Він поширюється в країнах як з низьким, так і високим рівнем імунізацій. Це вимагає ретельного відстеження ситуації і коригування стратегії боротьби проти нього. Переможний хід індійського штаму показує, що у розробників вакцин відповіді на такий виклик, як поява нових мутацій, поки немає», – сказав Гебреісус.

Виникає закономірне питання: навіщо вакцинуватися і наражатися на ризик виникнення побічних ефектів, якщо завтра твоє щеплення виявиться абсолютно марним проти нового штаму коронавірусу?

Навіщо вакцинуватися і наражатися на ризик виникнення побічних ефектів, якщо завтра твоє щеплення виявиться абсолютно марним проти нового штаму коронавірусу?

Поки не можна сказати, що рівень захворюваності по країнам безпосередньо корелює з рівнем вакцинації населення. Так в Україні, де вакцинація йде дуже повільно і супроводжується цілою низкою скандалів, пов’язаних зі зривом термінів і недопоставками вакцин, за добу 6 липня 2021 р. виявлено всього 610 нових випадків зараження і 33 смерті. І це при тому, що за офіційною статистикою чисельність українців – близько 40 мільйонів чоловік. У той же час в Росії, де вакцинація йде ударними темпами, і вже вакциновано майже 18% населення, за ту ж добу зафіксовано 23 378 нових випадків коронавірусу і 737 смертей.

5. Головна претензія – релігійна або морально-етична. Для віруючих людей значення мають не тільки і не стільки наведені вище претензії до вакцин, а те, наскільки вони бездоганні з морально-етичної точки зору. Раніше це питання не піднімалося на такому широкому рівні, але з появою COVID-19, стали з’ясовуватися досить непривабливі аспекти індустрії вакцин. Виявилося, що в основі багатьох з них (не тільки від коронавірусу, але і від інших захворювань) лежить біоматеріал, отриманий при аборті. Виявилося, що багато лабораторій світу десятиліттями використовують для створення вакцин клітинні лінії, отримані з абортованих немовлят.

Так при створенні вакцини «Супутник V» використовувалася одна з найвідоміших у світі клітинних ліній HEK-293 (Human Embryonic Kidney), створена в 1973 р. з клітин ембріональних нирок дитини, отриманих абортивним шляхом. Лінія WI–38 була отримана в 1964 р. з диплоїдних клітин легеневої тканини дівчинки, абортованої в Швеції на терміні 12 тижнів. Лінія MRC-5 була отримана в 1966 р. з легеневих клітин 14-тижневого хлопчика. Ці три лінії лежать в основі створення дуже багатьох, якщо не більшості вакцин у світі, зокрема від краснухи, гепатиту А, вітряної віспи, сказу та інших. Більшість західних вакцин від коронавірусу, включаючи Pfizer, Moderna, Johnson & Johnson, AstraZeneca та інші також створені на основі цих ліній. Звичайно ж, у самих вакцинах немає ані самих абортованих клітин, ані навіть їх слідів, і самі аборти не проводилися з метою забору біоматеріалу, але факт залишається фактом: в основі багатьох вакцин лежить саме гріх аборту.

Відповідно до заяв виробників російських вакцин «КовіВак» і «ЕпіВакКорона» при їх створенні не використовувалися клітинні лінії, висхідні до абортивного матеріалу.

Позиція Церкви та інших релігійних організацій

Сьогодні можна сказати, що жодна з основних релігійних конфесій у світі не має однозначної і єдиної позиції з приводу вакцинації від коронавірусу. У кожній конфесії існують прихильники радикальних поглядів, які вважають вакцини способом чіпування або придушення дітородної функції. Є релігійні лідери, які закликають розрізняти вакцини: схвалювати одні і забороняти інші. Наприклад, у деяких мусульманських країнах вакцини ділять на халяльні (дозволені) і харамні (заборонені). До останніх відносяться не тільки створені за допомогою абортивних клітинних ліній, а й такі, при створенні яких використовувався свинячий желатин. В іудаїзмі є групи, які розрізняють кошерні і некошерні вакцини. У християнстві також існує поділ вакцин на «етично бездоганні» і «небездоганні», в залежності від використання або невикористання абортивних клітин.

І в кожної конфесії є лідери, які взагалі не звертають уваги на кошерність/некошерність і закликають вакцинуватися будь-якою доступною вакциною. Аргументація цих людей проста і зрозуміла – потенційна здатність вакцин врятувати людські життя переважує будь-які міркування про їх прийнятність або неприйнятність. Багато хто вважає, що в ситуації, коли кожен день від COVID-19 вмирають тисячі людей, немає місця дискусіям про гріх аборту, здійсненого півстоліття тому.

Цікава в цьому зв’язку позиція Ватикану, яка була сформульована Конгрегацією віри і затверджена папою римським Франциском у грудні 2020 року: «У разі, якщо не існує альтернативного доступу до "етично бездоганних" вакцин, морально прийнятним є використання вакцин проти COVID-19, в розробці і виробництві яких використовувалися клітини, що походять з абортованого плоду». Тобто гріх перестає бути гріхом, якщо немає альтернативи. Дуже «по-католицькому».

У Православ’ї також немає єдиної точки зору на вакцинацію. Ми не будемо розглядати висловлювання таких неоднозначних особистостей, як колишній схиігумен Середньоуральського жіночого монастиря Сергій Романов. Серед противників вакцинації є дуже авторитетні особистості, які висувають серйозні аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Наприклад, вельми авторитетний ієрарх Кіпрської Церкви митрополит Морфський Неофіт вважає, що вакцинація – це один з елементів насадження якогось «нового світового порядку», поборники якого «прокладають шлях для нової епохи високих технологій без моральності, без чесноти, без Боголюдини Ісуса Христа». Архієрей вважає, що «вакцинація – це один із способів скорочення населення за допомогою заподіяння смерті, невиліковних хвороб і стерилізації молодого покоління».

Головний аргумент противників позиції митрополита Неофіта дуже простий і логічний: в той час, коли безпосередня шкода здоров’ю від вакцин мінімальна, а довгостроковий їх вплив не вивчений, від COVID-19 вмирає близько 10 тисяч осіб на добу. Це і є скорочення населення, проти якого виступає митрополит Неофіт.

Кілька днів тому два дуже авторитетних ієрархи Руської Православної Церкви виступили із закликом вакцинуватися, причому зробили це в дуже жорстких формулюваннях. Глава ВЗЦЗ, митрополит Іларіон (Алфеєв) 5 липня 2021 р. заявив, що ті, хто відмовляються вакцинуватися, є потенційними вбивцями: «Я зараз постійно стикаюся з такими ситуаціями, коли люди приходять до священика для того, щоб покаятися в тому, що вони не зробили вакцинацію собі або своїм близьким, і що вони стали мимовільною причиною загибелі людей. Вони приходять і кажуть: "А як мені тепер з цим жити?". А мені навіть важко сказати, як тепер з цим жити. Все життя треба відмолювати скоєний гріх».

При всій логічності подібних міркувань, не можна не побачити як мінімум два їх слабкі місця.

1. Подібна логіка застосовна до всіх інфекційних хвороб взагалі, а не тільки до коронавірусу. За даними ВООЗ щороку від хвороб, пов’язаних зі звичайним грипом, вмирає до 650 тисяч людей. Виходить, що той, хто їх заразив – вбивця? А сам митрополит Іларіон може бути впевнений, що нікого не заражав у своєму житті?
2. Виробники вакцин не стверджують, що «вколовшись», вони повністю гарантовані від зараження. Передбачається, що вакцина лише може забезпечити захист від тяжкого перебігу хвороби. Тому навіть вакцинована людина не може бути на 100% впевнена, що вонан не є джерелом зараження.

Митрополит Псковський Тихон (Шевкунов) пішов ще далі. 2 липня 2021 року він заявив, що священики, які виступають проти щеплень, можуть бути піддані канонічним заборонам.

«Якщо, не дай Бог, хтось із тих, хто не зробив собі щеплення завдяки тому, що ви переконали їх це робити, не дай Бог, важко захворіють або помруть <...> якщо таке, боронь Боже, трапиться, то такі священики або монахи повинні будуть понести повну канонічну відповідальність за такі вчинки», – заявив владика.

Знову ж таки, все логічно. Але як бути в разі, якщо якийсь конкретний віруючий за призовом владики Тихона піде, вакцинується, і в результаті ускладнень помре або стане інвалідом? Яку відповідальність, в тому числі і канонічну, має понести сам Псковський митрополит?

Звичайно, можна сказати, що тисячі життів дорожчі, ніж десятки, але з богословської точки зору, це аргумент так собі, прямо скажемо.

Показова історія в контексті протистояння прихильників і супротивників вакцинації сталася в Валаамському монастирі. Намісник монастиря єпископ Панкратій (Жедяєв) зобов’язав не тільки братію, а й взагалі всіх, хто знаходиться в монастирі, в обов’язковому порядку вакцинуватися. В іншому випадку він обіцяв вигнати з монастиря без всякого утримання і братію, і духовенство, а також працівників і найманих робітників.

Подібна різкість владики цілком з’ясовна з психологічної точки зору. Нещодавно він дуже важко перехворів індійським штамом коронавірусу. Ось як він сам описував свій стан: «Тиждень від 38 до 39 температура була, не збивалася, головний біль пекельний, тривога, тиск 160, пульс 120. Ворогові не побажаєш». Крім власних відчуттів він бачив і жахливі страждання інших людей. А тому не дивно, що, повернувшись до монастиря, він написав: «Всім братіям готуватися до повної вакцинації. Перша партія буде вакцинована в суботу та неділю. При відмові від вакцинації будь-хто буде видалений з монастиря без видачі коштів». При цьому сам владика Панкратій вакцинувалася ще у вересні 2020 р. вакциною «Супутник V».

І тут виникає питання. З огляду на те, що він нещодавно важко перехворів, вакцинація виявилася марною, або вона навпаки вберегла його від смерті? Будь-яка відповідь на це питання буде чисто суб’єктивною.

Як би там не було, але розпорядження єпископа Панкратія суперечить твердженням про добровільність вакцинації, про яку не раз заявляли як священноначалля РПЦ, так і світська влада Росії. На намісника Валаамського монастиря посипалися звинувачення в деспотизмі і порушенні прав людини. Закінчилася ця історія тим, що 30 червня 2021 р. по всій Московській єпархії і ставропігійним монастирям був розісланий Циркулярний лист за підписом першого вікарія Патріарха Московського і всієї Русі по м. Москві митрополита Воскресенського Діонісія (Порубая), в якому крім заклику до вакцинації було сказано: «Розпорядчі документи про вакцинації співробітників релігійних організацій, які видаються за ініціативою їх керівників, носять рекомендаційний характер». Також і Заступник керуючого справами РПЦ єпископ Зеленоградский Савва (Тутунов) написав у своєму telegram-каналі: «Що стосується Валаама. До сьогоднішнього дня тут знята тема спонукання. Владика Панкратій намагається по-батьківськи умовляти братію. Ні про яке «виселення» через не-вакцинації не може бути мови».

20 травня 2021 року в Москві відбувся Круглий стіл «Вакцинація: етичні проблеми в світлі православного віровчення», в якому взяли участь єпископи РПЦ, духовенство, миряни, вчені, медики. Сенс прийнятого на Круглому столі підсумкового документа зводився до наступного:

• православне віровчення не вимагає відмовлятися від вакцинації;
• з пандемією коронавірусу треба боротися, в тому числі і за допомогою вакцинації;
• людина сама має приймати рішення про вакцинацію;
• не повинно бути ніякого розмежування в правах вакцинованих і невакцинованих;
• побічні ефекти вакцинації, в тому числі і важкі, існують, і тому необхідно забезпечити якість вакцин і самого процесу вакцинації;
• думка про чіпування або проставлення печатки антихриста за допомогою вакцин – помилкова, а її поширення – гріховне;
• по можливості слід вибирати вакцини, створені без використання абортивних клітинних ліній.

Відносно останнього пункту резолюція Круглого столу майже повністю повторює формулювання Ватикану. Цитата: «У даний час, у разі відсутності іншої альтернативи, маючи на увазі загрозу для здоров’я і життя людей від коронавірусної інфекції COVID-19, православна людина, що використовує вакцину від цієї хвороби, створену або протестовану із застосуванням ембріональної людської клітинної культури, не є причетною гріху аборту, в результаті якого була створена ця клітинна культура».

В умовах відсутності соборного документа РПЦ з питання вакцинації резолюція даного Круглого столу може дуже умовно вважатися позицією РПЦ з даного питання.

Загроза розколу

Очевидно, що до таких питань які розколюють Церкву, таких як визнання ПЦУ і претензії Фанара на верховенство в Церкві, додалося ще одне – ставлення до вакцинації.

Очевидно, що до таких питань які розколюють Церкву, таких як визнання ПЦУ і претензії Фанара на верховенство в Церкві, додалося ще одне – ставлення до вакцинації.

Вище згадувалося про досить різку негативну позицію митрополита Морфського Неофіта з приводу вакцинації. У відповідь на це Священний Синод Елладської Православної Церкви звернувся з листом до синоду Кіпрської Православної Церкви з вимогою «обмежити» проповіді митрополита Неофіта проти вакцинації. Причому в листі прямо було сказано, що проповіді митрополита Неофіта являють собою небезпеку «руйнування відносин між Кіпрською Церквою і Церквою Греції».

У самій Елладській Церкві також існують противники вакцинації. Ситуація в РПЦ вже описана вище. У багатьох інших Помісних Церквах йдуть аналогічні процеси. Прихильники вакцинації призводять жахливу статистику захворюваності і смертності, а також загрожують противникам щеплення канонічними заборонами. Противники вакцинації задають цілком резонні запитання про ефективність вакцин, побічні ефекти і морально-етичні аспекти застосування вакцин на основі біоматеріалу, одержаного при абортах. Існує група прихильників теорії чіпування або печатання антихристовою печаткою, які дивляться на всіх, хто щепився, як на відступників від віри.

Чи дійде протистояння цих груп до розриву церковного спілкування? На сьогоднішній день такий варіант малоймовірний, але справа в іншому. Уже звучать похмурі прогнози з вуст як вчених-вірусологів, так і сильних світу цього. Наприклад, Білл Гейтс, якого багато хто називає «автором» пандемії коронавірусу, в січні 2021 року в інтерв’ю Süddeutsche Zeitung анонсував наступну пандемію, яка може бути «в десятки разів гірше», ніж COVID-19. Називає він і можливі терміни появи наступного смертельного вірусу: два-три роки.

Звичайно, ми скажемо «не дай Бог» і перехрестимося. Але якщо це дійсно станеться, можна тільки собі уявити, наскільки підвищиться градус протистояння між прихильниками і противниками щеплень та інших протиепідеміологічних заходів у церковному середовищі. І ось тоді Церкві може загрожувати справжнісінький розкол.

Позиція Української Православної Церкви

На тлі того, як керівники уніатів або ПЦУ вакцинуються в прямому ефірі, позиція УПЦ, на перший погляд, виглядає досить аморфною. Ніяких офіційних заяв, круглих столів, закликів до вакцинації або відмов від неї. Ми не ділимо людей на вакцинованих і не вакцинованих, не засуджуємо прихильників або супротивників вакцинації, не влаштовуємо громадських дискусій, які можуть ще більше віддалити нас один від одного.

У нинішній ситуації така позиція видається єдино правильною. Адже все, що пов’язано з коронавірусом, залишає більше питань, ніж відповідей:

• Чому вакцинація не корелює із захворюваністю?
• Чому вакциновані хворіють, у тому числі важко?
• Чому в одних людей перебіг хвороби відбувається в легкій формі, а у інших у важкій, причому незалежно від віку і часто від наявності хронічних захворювань?
• Чому в одних імунітет виробляється, а в інших ні?
• Які можуть бути довгострокові наслідки застосування вакцин?
• Чи не підривається вакцинами сама імунна система людини?

Поки на всі ці (і інші) питання немає однозначної відповіді, Церква не може ставати на ту чи іншу точку зору. І, за великим рахунком, вакцинування є питанням медичним, а не церковним, за винятком, мабуть, моменту, пов’язаного з використанням абортивних клітин при створенні вакцин.

Однак УПЦ все ж повинна окреслити свою позицію як щодо питання власне вакцинації, так і її правових аспектів. Видається за доцільне, щоб така позиція включала б у себе два основних моменти: добровільність вакцинації і рівні права незалежно від вакцинації.

І найголовніше, необхідно пам’ятати, що хоч яким би цінним не було життя людини на землі, її доля у вічності незрівнянно важливіша. Господь сказав: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі вбити не можуть; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло погубити в геєні» (Мф. 10:28). Господь від нас вимагає, щоб ми любили ближніх, а якщо ми будемо ненавидіти їх через різні позиції з питання вакцинації, то яку відповідь ми дамо Богу?