Життя в клітках, вправність суддів і швидкість СБУ: як судять членів СПЖ

10 Червня 08:01
402
Православний журналіст Андрій Овчаренко в суді. Фото: СПЖ Православний журналіст Андрій Овчаренко в суді. Фото: СПЖ

Співробітник СПЖ Андрій Овчаренко, який перебуває в СІЗО вже три місяці, розповів про те, що доводиться терпіти людині, яка потрапила до рук української судової системи.

Співробітник СПЖ Андрій Овчаренко розповів про деталі останнього засідання суду над православними журналістами.

Андрій написав текст, перебуваючи в Лук'янівському СІЗО, та передав СПЖ через свого адвоката.

Про підготовку до суду

До судового засідання підозрюваний має підійти підготовленим і морально, і фізично. На це працює і адміністрація СІЗО, і система конвойної логістики – як поліції, так і в нашому випадку СБУ.

Про те, що завтра на тебе чекає суд, у СІЗО попереджають напередодні ввечері, буває, пізно вночі. Вранці близько 8-9 годин повідомляють: «Овчаренко, на суд, 10 хвилин». Це означає, що хвилин за 30 тебе заберуть. Або через 40. Або 50.

Насамперед ти потрапляєш «на боксА» – у маленькі кімнатки приблизно 1,5-2х2,5 метри, рясно ароматизовані тютюновим перегаром, де маєш можливість поспілкуватися з іншими арештантами протягом години-півтори.

Потім вас ергономічно пакують в автозак. Зазвичай є кілька одиночних будок і одна на трьох, куди часто садять по четверо. І розвозять по судах.

Журналісти СПЖ та протоієрей Сергій Чертилін у суді
Журналісти СПЖ та протоієрей Сергій Чертилін у суді

Якось мене з іншими арештантами привезли до Шевченківського райсуду Києва – а не до Солом'янського, де розглядають нашу справу. Виявилося, що це просто така логістика – треба почекати тут, потім повезуть до Солом'янського.

6 годин я просидів на боксАх зі своїми попутниками з Лук'янівки. Їм не пощастило: засідання перенесли. Мені пощастило більше: моє засідання відбулося. Але, щоб потрапити на нього, мені спочатку довелося проїхатися назад у СІЗО, куди повертали тих невдачливих хлопців, потім у Солом'янський і потім посидіти на боксАх уже в ньому, щоправда, недовго – максимум годинку.

На запитання, чому не можна було забрати мене із СІЗО вже після повернення «шевченківських» арештантів, конвойний усміхнувся: «А я знаю?!».

Цього разу пощастило ще більше – нас повезли прямісінько на Шутова, до Солом'янського. Більше того, нам із «спільниками» навіть дали час поспілкуватися, замкнувши в бокс за шість годин до початку засідання.

До речі, бокс від боксу відрізняється. На Шутова це клітини менше, ніж метр на метр, де можна або сидіти на невеликій лавці, або стояти, бажано без рухів, щоб не забитися. Наприклад, в іншій будівлі Солом'янського суду, на Кривоноса, бокси просторі, багатомісні, з широкими лавками. Згодом починаєш розбиратися і можеш експертніше підтримати розмову в СІЗО: «О, то тебе на Кривоноса? Ну, кучеряво живеш, вітаю!».

Андрій Овчаренко в суді
Андрій Овчаренко в суді

Цього дня нам не пощастило лише в одному: після закінчення засідання нас привезли до СІЗО після 22:00, коли багато співробітників уже розійшлися додому. Тому нас майже одразу розвели по камерах. Зазвичай після повернення у арештантів є можливість ще раз посидіти на місцевих боксАх і поділитися враженнями – година-друга-третя.

Про суддівську майстерність

Якби не тверда віра в непогрішність української системи правосуддя, я запідозрив би, що рішення у нашій справі вже ухвалене в главку СБУ. А все, що відбувається в залі суду, – порожня формальність.

Тим не менш, це дуже докучає судді Дмитру Кратку. Для нього засідання мало не виявилося «особливо тяжким» – як статті, за якими звинувачують нас. Кожне клопотання, кожна заява сторони захисту обрушувалося на нього нищівним ударом. Адже кожне підкріплено конкретною нормою КПК, Конституції, практикою ЄСПЛ.

Але на щастя для судді, він мав потужний щит, яким він майстерно користувався: за його словами, на засіданні головний – він. Отже, йому краще знати, як трактувати ту чи іншу обставину слухання. Немає на процесі всіх підозрюваних чи їхніх захисників – самі винні. Залишився підозрюваний без адвоката – захищайся сам. Стало підозрюваному погано після десяти годин у клітці – можеш іти відпочивати, ніхто не тримає, рішення ухвалимо і без тебе.

А всі ці норми, закони – просто дратівливий білий шум. Он прокурор Ігор Рула обходиться без них, просто сказав слово – і йому відразу віриш, без будь-яких КПК.

Про запити до Всесвіту

Бували, щоправда, і непрості для Кратка моменти, коли захист єзуїтськи вибудовував цілу мережу із законодавчих норм, щоб упіймати суддю в пастку. Тоді він брав у руки смартфон і гарячково клацав пальцями по екрану, ніби надсилаючи запит Всесвіту. Одночасно з ним завдання, зважаючи на все, намагався вирішити і представник СБУ, незмінно присутній на кожному засіданні. Він теж заглиблювався у телефонні листування. Всесвіт безвідмовно відповідав: якихось півхвилини – і суддя з просвітлілим обличчям відкидає черговий аргумент захисту.

Відбив він і клопотання про відведення прокурора, зумів відхилити кілька клопотань про відведення себе самого. «Захист зловживає інструментом клопотань», – пояснив він.

Ілля Серафимов – адвокат Андрія Овчаренка
Ілля Серафимов – адвокат Андрія Овчаренка

Про те, що потрібно для захисту

А коли з основними дебатами було покінчено, Кратко влаштував майже задушевне спілкування з підозрюваними.

– Яких слідчих дій вам не вистачає, щоби довести свою невинність? – Запитує.

– По-перше, хоч би допитів, – відповідаю. – Ми сидимо три місяці за ґратами, а нас навіть не допитують. По-друге, тут взагалі нема чого доводити. Все, що нам потрібно – це адекватний суддя, який просто приділить хоча б мінімальну увагу тексту підозри від слідства. Якщо будь-який юрист або просто розумна людина (а ми ж маємо на увазі, що в судді не беруть дурнів) просто прочитає цю підозру і прочитає будь-який згаданий текст СПЖ, він побачить, що складу злочину, що ставиться нам у провину, там і близько немає. Як немає ні слова про те, як я чи інші підозрювані співпрацюємо з РФ, з Кремлем, з Путіним, немає скринів чи роздруківок переговорів із якимось лейтенантом, полковником, генералом ФСБ. Але як суддя за час короткострокового судового засідання чи 20 хвилин у дорадчій кімнаті може встигнути хоча б частково вивчити ті 700 із лишком сторінок, які накропали у підозрі? Особливо коли до цієї кімнати слідом за ним заходить слідчий СБУ!

Цими словами суддю трохи пересмикнуло, але загальної зворушливості моменту це не зіпсувало. Як не зіпсували і члени команди слідчого СБУ Олега Савенка, які кілька годин курили під вікнами, так само, як і ми, очікуючи на рішення суду.

Слідчий СБУ Олег Савенко
Слідчий СБУ Олег Савенко

Про надздібності СБУ

Наступного ранку вони, до речі, виявили феноменальну кмітливість. Варто було судді оголосити рішення і вийти із зали, як увійшли Савенко з колегами, несучи громіздкі папки з паперами.

Виявилося, що це екземпляри свіжого клопотання про продовження тримання під вартою для нас. Щоб його заявити, слідству потрібно було дочекатися рішення про продовження слідчих дій.

Почувши рішення Кратка, вони встигли блискавично вивчити його, скласти на його підставі своє свіже клопотання, роздрукувати на 700 сторінках для кожного підозрюваного та його захисника і завірити підписами слідчого та прокурора. На все про все – добре, якщо хвилина.

З такими здібностями СБУ будь-який цинік повірить, що основи національної безпеки України, у підриві яких нас підозрюють, у надійних руках.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!
Читайте також