«Ми всі разом повинні стати на захист своєї Церкви»

Нещодавно на СПЖ з’явилася новина, що парафіяни УПЦ об’єдналися в організацію для захисту своєї віри і цінностей. Ця громадська спілка називається «Миряни». Православні юристи, члени «Мирян», вже встигли скласти законопроекти щодо захисту Церкви, які мають намір передати нардепам. Для цього вони закликають всіх православних віруючих 15 червня зібратися під Верховною Радою. Що це за ініціатива, яку мету і завдання перед собою ставить, ми вирішили з’ясувати у голови ГС «Миряни» Василя Макаровського.

– Василь, чому організація називається «Миряни»?

– Тут все просто. Є клір Церкви, а є її парафіяни. У УПЦ більше 12500 парафій. І ось всі люди, які відвідують ці храми, всі ми – і є миряни.

– Ну, зрозуміло, що всі віруючі – це миряни. Навіщо створювати якусь особливу організацію?

– Тому що ми потребуємо того, щоб змінити життя навколо себе. Що ми бачимо останнім часом? Наполегливі спроби знищити Церкву, дискримінацію її віруючих, бачимо поступове руйнування традиційної сім’ї, насадження неприйнятної для нашого народу ідеології і ще багато-багато чого. Нам пора об’єднуватися і щось цьому протиставити. Насправді нас дуже багато, але проблема в тому, що ми мовчазні і пасивні. Я недавно зустрічався з о. Олександром Клименком, і мені сподобалося його формулювання, що віруючі УПЦ – це «мовчазна більшість», яке активно реагує на події, але не може на них впливати. І ось «Миряни» якраз і створювалися для того, щоб не просто чимось тихо обурюватися на кухні, а щоб мати можливість щось змінити. Потрібно дати людям віру, що вони можуть впливати на хід подій у своїй країні. І не просто віру, а можливість. Якщо ми почуємо один одного, якщо об’єднаємося і почнемо діяти, наше життя може стати іншим.

Створити структуру, яка б об’єднувала всіх віруючих

– А якщо конкретніше? Як простий прихожанин десь в глибинці може впливати «на хід подій у своїй країні»?

– Можливості впливу найконкретніші. Ми плануємо створити розгалужену структуру по всій Україні, яка б об’єднувала всіх віруючих. У ній можна буде створити або підписати петицію, повідомити про дискримінацію, розпалювання ненависті і отримати реальний захист, написати лист до адміністрації або поліції, пожертвувати для конкретної громади, яка позбавлена храму і побачити, на що пішли гроші, і багато іншого.

У регіонах люди дізнаються один про одного, отримають інформаційну, юридичну підтримку, отримають допомогу, якщо будуть її потребувати. Будуть створені фонди взаємодопомоги і реалізації благодійних проектів.

Також це буде крок вперед для спілкування православних один з одним. Ми плануємо створити соціальну мережу, яка структурно повторюватиме єпархіальний устрій. Там можна буде знайти пізнавальну інформацію про віру, різноманітний православний контент та інше. Коли запрацює наш сайт, можна буде говорити більш детально. Ще не будемо забігати вперед.

Насправді нас дуже багато, але проблема в тому, що ми мовчазні і пасивні.

– І все ж, які головні завдання організації?

– Перш за все – це захист Церкви від дискримінації з боку влади і радикалів, які «духовно опікуються» розкольниками. Потім – захист традиційної сім’ї, створеної чоловіком і жінкою, захист дітей, протидія насадженню антихристиянської ідеології ЛГБТ і гендеру, боротьба з абортами. Ну і об’єднання православних в єдину спільноту, здатну впливати на життя в країні.

Особливо хочу підкреслити роль освіти. У нашому логотипі «Миряни» перша буква зображена у вигляді відкритої книги. І це не випадково. Одне з наших головних завдань – нести людям інформацію: і загальні знання про православну віру, і інформацію про те, що зараз навколо нас відбувається. Для чого? Щоб знати, які небезпеки нам загрожують і як цим небезпекам протистояти. Саме тому наш девіз звучить так: «Від знання – до дії».

– Наскільки розумію, зараз ваші дії мають бути спрямовані на захист Церкви. Щось конкретне ви вже робите?

– Так, миряни-юристи підготували два законопроекти для внесення змін до законів, що перешкоджають нормальному життю нашої Церкви. 15 червня ми прийдемо до Верховної Ради, щоб вручити ці документи народним депутатам.

– Про що ці законопроекти?

– Перший спрямований на те, щоб скасувати насильницьке перейменування УПЦ в РПЦвУ. Як ви знаєте, Порошенко, зробивши у своїй президентській кампанії ставку на «віру», вів відверту боротьбу з канонічною Церквою. І через кілька днів після утворення ПЦУ він підписав зміни до закону 2662-VIII, які зобов’язують УПЦ перейменуватися. Зараз це питання розглядається в Конституційному Суді, і цей закон не діє в повну силу, але це, як ми розуміємо, тимчасово. До того ж навіть зараз УПЦ не може реєструвати нові громади, призначати нових настоятелів та інше, словом – вести повноцінну діяльність. У цьому ж законі сказано, що УПЦ не має права мати капеланів у нашій армії. І це при тому, що переважна частина і призовників, і контрактників ЗСУ – віруючі саме Української Православної Церкви.

Другий законопроект покликаний внести зміни до закону 2673-VIII, «завдяки» якому відбулися захоплення і незаконні перереєстрації громад УПЦ в ПЦУ. Говорячи простіше, ми хочемо, щоб із законодавства прибрали антицерковні норми.

– Знаємо, що багато хто вже має намір прийти вас підтримати. Але от питання – чи є благословення на вашу діяльність? І якими ви бачите взаємини зі священоначаллям?

– Звичайно, благословення є. Ми були у Блаженнішого Онуфрія, і він благословив нашу ініціативу. При цьому Предстоятель сказав, що у громадської організації (а «Миряни» – громадська організація) як раз більше інструментів для взаємодії з владою. Адже УПЦ, як Церква, досі не має статусу юридичної особи (такий статус є окремо у кожної з її громад, – Ред.) і не може говорити з владою як єдина організація.

Ми були у Блаженнішого Онуфрія, і він благословив нашу ініціативу.

У регіонах ми будемо вибудовувати взаємини з правлячими архієреями, допомагати їм у вирішенні тих питань, які мирянам вирішувати простіше і легше.

Чи повинні віруючі займатися справами Церкви?

– Часто серед православних існує думка, що церковними справами і проблемами повинні займатися виключно священики і архієреї. Вони, мовляв, компетентніші, та й взагалі – навіщо віруючим влазити в усі ці питання?

– Розумієте, у нас останнім часом сформувалося в середовищі віруючих якесь пасивно-споживацьке ставлення до Церкви, громади, священства. Мовляв, я ось приходжу на службу, сповідаюся, причащаюся і йду додому. І мало не спасибі мені ще повинні за це сказати. Що там далі в храмі відбувається, більшості прихожан і справи немає. Нехай, мовляв, цим всім отці займаються, це їх справа. Але ж так не має бути. Не можуть церковними справами займатися тільки священики, клірики і кілька активних бабусь, це неправильно. Церква – це не люди в облаченнях і стихарях, Церква – це громада. Навіть не так, це Громада з великої літери, де всі мають бути однією сім’єю, частиною майбутнього суспільства Неба.

Ось подивіться на села, де відбулися захоплення, або є загроза захоплення. Там, де ПЦУ-шники намагаються захопити храм (в Чернівецькій області, наприклад), люди організовують цілодобове чергування в храмі. У селах, де храм все ж відібрали, парафіяни шукають гроші, купують землю і будують новий храм. Часто навіть будують буквально своїми руками: заливають фундамент, подають цеглу і т.д. Роблять те, що може зробити людина без кваліфікації.

Церква – це не люди в облаченні і стихарях, Церква – це Громада, де всі повинні бути однією сім’єю, частиною майбутнього суспільства Неба.

Чи означає це, що миряни «влазять не в свої питання», і такими проблемами повинні займатися виключно священики? Ні звичайно. Вони роблять те, що й повинні робити члени справжньої християнської громади. Не священик все тягне на своєму горбу, цей вантаж – на плечах всіх прихожан. І це нормально, такою і повинна бути громада «здорової людини».

– Ви говорите: «ми були у Блаженнішого», «ми будемо вибудовувати», а можна уточнити, хто ці «ми»? Поки видно тільки Василя Макаровського.

– Журналісти завжди хочуть гучних імен (сміється)... Але серед нас немає зірок, не зірка і Василь Макаровський. Є люди, які живуть інтересами Церкви, і вони не з’явилися з нізвідки. «Миряни» засновані Братством святого князя Володимира, яке було створене з благословення Блаженнішого і активно діє вже близько п’яти років. Це Братство займається просвітницькою діяльністю, захистом традиційної сім’ї. Наприклад, просвітницький тур Україною о. Олександра Клименка з проповіддю про захист і підтримку сім’ї і традиційних цінностей був організований саме цим Братством. Також Братством створений Союз православних адвокатів, юристи якого ведуть активну діяльність по захисту Церкви. Наприклад, ситуація в Золочеві, де влада перестала переслідувати громаду УПЦ – багато в чому заслуга юристів СПА.

У 2014 році, з благословення Блаженнішого, Братством був заснований благодійний фонд «Фавор», за сприяння якого для громад УПЦ, у яких захопили храми, побудовано вже 37 нових церков. Словом, серед «Мирян» є люди, які вже ведуть конкретну роботу на користь Церкви.

Віруючі повинні стати одним єдиним братством, разом ми можемо дуже багато

– Добре, а що потрібно, щоб стати членом «Мирян»?

– Якщо Ви – воцерковлений православний християнин, то вже можете вважати себе членом «Мирян». Для того, щоб увійти в активну групу, потрібно пройти стандартну процедуру для громадської організації. Зазвичай це відбувається через подачу заяви про бажання стати членом організації.

В цілому ж нам потрібно усвідомити, що мало приходити по неділях на Літургію в якийсь найближчий храм. Важливо зрозуміти, що ти – частинка величезного організму Церкви – Тіла Христового. Якщо людині загрожує небезпека або хвороба, то не можуть їй протистояти тільки голова, серце або інші частини організму. Пам’ятайте слова апостола Павла, що не може нога говорити, що вона не належить тілу, тому що вона не рука? Що в підсумку каже апостол? «Чи страждає один член, страждають з ним усі члени; і коли славиться один член, з ним радіють усі члени». (1 Кор. 12,26).

Тому, якщо ти вважаєш себе християнином, ти повинен допомагати Церкві. Тим більше, що вона зараз твоєї допомоги потребує.

Якщо ти вважаєш себе християнином, ти повинен допомагати Церкві, вона твоєї допомоги потребує.

– Митрополит Августин, кажучи про вашу організацію, провів історичні паралелі з братствами XVI–XVII століть, коли миряни захищали Церкву від уніатської експансії і насильницького окатоличення. Ви бачите тут якісь зв’язки?

– Однозначно, владика дуже точно підмітив. Часи насадження унії і сучасність багато в чому схожі, і перш за все – в ставленні влади до Церкви. І тоді, і зараз влада сильно тисне на неї, змушуючи священноначалля до «потрібних» дій. Погрози, залякування, а то і пряме насильство – ось методи, якими тоді влада Речі Посполитої «працювала» з архієреями Церкви. І в тій ситуації роль братств мирян щодо захисту своєї Церкви неможливо переоцінити.

Наприклад, запорізьке козацтво в повному складі на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним було членами Київського Богоявленського братства, завдяки чому православні зберігали за собою свої храми. Довгий час захищало від уніатів свої храми Луцьке братство. А найпершим на території сучасної України виникло Львівське братство.

Повертаючись до сучасності, можу додати, що всі віруючі УПЦ повинні стати одним єдиним братством. Разом ми можемо дуже багато.

– Ви зараз можете звернутися до аудиторії СПЖ. Що б Ви хотіли їй сказати?

– Перше побажання – не бійтеся. Нещодавно я зустрічався з чудовим хірургом, а тепер і священиком УПЦ о. Ростиславом Валіхновським. І він сказав такі слова: «Якщо нам всім дороге наше майбутнє, і духовне в першу чергу, якщо нам дороге майбутнє наших дітей, ми маємо захищати ту духовну спадщину, яку ми отримали від наших пращурів. Цей момент можна назвати моментом істини».

А головне, про що ми маємо пам’ятати, – це слова апостола Якова: «Як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва» (Як. 2,26).

Зараз – момент істини. І ми всі маємо це усвідомити і разом стати на захист своєї Церкви, своєї родини, майбутнього своїх дітей. Інакше потім може бути пізно.